Рибакова Л.П.

Львівська комерційна академія

Деякі аспекти формування внутрішньої звітності

на підприємства з виробництва цукру

Система управлінської звітності – один зі складних і важливих елементів управлінського обліку, який може ефективно функціонувати тільки за наявності відповідної інформаційної бази та узгодженості принципів, функцій, вимог та завдань до її формування.

Підтримуємо думку вчених, що формують розуміння поняття “внутрішня управлінська звітність” – як систему взаємопов’язаних показників, що визначають фінансові, виробничі, технологічні результати діяльності підприємства, що ґрунтуються на відображенні поточних подій господарської діяльності у розрізі сегментів управлінського поділу – центрів відповідальності.

При розробленні системи управлінської звітності для підприємств з виробництва цукру необхідно дотримуватися принципів: ієрархічності, конфіденційності, своєчасності, аналітичності, зіставності, контрольованості,

відособленості, конкретності, агрегування (згортання інформації), які власне і обумовлюють функції, завдання та вимоги до формування внутрішньої звітності. Крім цього організація управлінської звітності на підприємствах цукрової галузі визначається галузевою специфікою діяльності підприємства, особливостями роботи конкретних структурних підрозділів і, відповідно, центрів відповідальності..

Можна погодитися з твердженням Р. В. Сидоренко, яка виділяє дві функції обліку та звітності: інформаційно-утворюючу (формування необхідної для управління інформації та її значеннєвих блоків) та обґрунтування управлінських рішень (зв’язок мети управлінського впливу з факторами й умовами її реалізації) [4, c.18]. Крім того, автор пропонує ввести в науковий обіг поняття “комунікативна функція звітності” і визначає його як “здатність здійснювати обмін інформацією між комунікантами та формування контактів і взаємодії між ними через узагальнену систему символів для одержання комунікативного ефекту, який можна вважати впливом, здійсненим на отримувача в результаті передачі”. Хоча перелік функцій є значно ширшим і тому управлінська звітність, на нашу думку, виконує наступні функції:

– аналітичну та оціночну для різних рівнів та діяльності центрів відповідальності;

– комунікативну для встановлення взаємозв’язків між різними рівнями управління;

– стратегічну для надання інформації щодо оцінки перспектив розвитку та формування стратегії підприємства;

– контрольну для інформаційне забезпечення прийняття управлінських рішень.

На думку Л. В. Нападовської, важливими умовами створення на підприємстві ефективної системи внутрішньогосподарської звітності є детальне вивчення завдань, які вирішують менеджери на різних рівнях управління, та виявлення їх інформаційних потреб [2, c.230].

Завдання управлінської звітності, на нашу думку, доцільно формувати за трьома напрямами:

1) для інформаційного забезпечення оцінювання та аналізу ефективності роботи центрів відповідальності (структурних підрозділів);

2) для інформаційного забезпечення контролю, тобто забезпечення співставності звітних і бюджетних показників і методик їх розрахунків; дотримання періодичності подання звітних форм;

3) для інформаційної підтримки прийняття управлінських рішень.

Обґрунтованим є підхід І. А. Югансона, який пропонує загальні та індивідуальні вимоги до формування звітності. До загальних вимог автор відносить наступні: достовірність, повнота, суттєвість, корисність, об’єктивність, адресність; індивідуальні вимоги включають наступні: актуальність, релевантність, ціленаправленість, регулярність, оптимальна частота представлення, гнучкість, візуальність [5, c. 53]. Натомість В. Ф. Палій [3] та М. А. Адамов [1] стверджують, що існують як формальні, так і спеціальні вимоги до формування звітних показників.

Вимоги до формування звітності, на нашу думку, визначають керівники центрів відповідальності, виходячи з особливостей діяльності підприємства та галузевих особливостей:

1) гнучка структура – інформація повинна мати достатню гнучкість, що забезпечить реагування на зміни цілей і потреб керівників центрів відповідальності;

2) необхідність інформації – кожна звітна форма повинна містити тільки потрібну для певного керівника інформацію;

3) придатність для аналізу та оперативного контролю.

Отже, для формування управлінської звітності з єдиними формами та інформаційною структурою виділяють класифікаційні ознаки, які характеризують загальні підходи до формування управлінських звітів:

– за формою представлення (табличні, графічні, текстові й комбіновані звіти);

– за видами діяльності (звіти по заготівлях, звіти з виробництва, звіти з реалізації;

– за рівнем представлення (звіти для керівників вищого рівня, звіти для менеджерів структурних підрозділів, звіти для менеджерів низової ланки);

– за обсягом інформації (оперативні звіти, підсумкові звіти);

– за частотою подання (поточні, зведені та комплексні звіти);

– за змістом (звіти по ключових позиціях та аналітичні звіти);

– за видами прийнятих управлінських рішень (для обґрунтування оперативних, тактичних та стратегічних управлінських рішень).

Таким чином, при врахуванні визначених принципів, функцій, вимог та класифікаційних ознак управлінська звітність на підприємствах з виробництва цукру стане ефективним інструментом системи управління витратами та прийняття обґрунтованих рішень керівництвом.

Література:

1. Адамов Н. А. Внутренняя управленческая отчетность: принципы. Виды и методы составления / Н. А. Адамов, Г. Н. Адамова // Финансовая газета (регион. вып.). – 2007. – № 30.

2. Нападовська Л. В. Управлінський облік : монографія / Л. В. Нападовська. – Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2000. – 450 с.

3. Палий В. Ф. Управленческая отчетность: внутрифирменная отчетность / В. Ф. Палий // Бухгалтерский учет. – 2003. – № 13. – С. 62-64.

4. Сидоренко Р. В. Внутрішня звітність центрів відповідальності / Р. В. Сидоренко // Вісник Львівської комерційної академії. – 2011. – Вип. 35. – С. 326-328.

5. Югансон И. А. Управленческая отчетность: сущность и принципы формирования / И. А. Югансон // Бухгалтерский учет. – 2008. – № 5. – С. 45-46.