Право/10. Господарське право

Салацька О.Р., Артем’єва М.С.

Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля, Україна

Проблеми забезпечення позову в господарському процесі

На сьогоднішній день, у судовій практиці постійно виникають проблемні питання, що пов’язані із забезпеченням позову, навіть незважаючи на узагальнення цієї практики та наявність рекомендацій судам щодо правильного вирішення цього процесуального питання.

На нашу думку, проблема, насамперед, полягає в тому, що аналіз такого явища, як забезпечення позову, представляє собою лише констатацію факту існування такого інституту в господарському судочинстві та визначення певних процесуальних методів застосування заходів для забезпечення позову.

Забезпечення господарського позову є дієвим та ефективним засобом забезпечення виконання рішення господарського суду, а також в усуненні можливого уникнення недобросовісною стороною договору господарської відповідальності.

Таким чином, заходи забезпечення позову мають застосовуватися у випадку, коли відповідачу стає відомо про пред’явлення до нього позову і він може приховати грошові кошти, рахунки в банку, можливо, продати нерухомість, будь-яке інше майно, або ж передати майно на зберігання іншим особам тощо, тобто вжити заходів для того, щоб рішення неможливо було виконати.

Проте, забезпечення позову часто й досить успішно стає інструментом для зловживань в господарських конфліктах, в чому й полягає проблема застосування даного інституту.

Особливості застосування заходів до забезпечення позову у господарському процесі розглядалися у працях багатьох вчених, таких як Абрамов Н.А., Іванюта Н.В., Боровик С.С. А проблеми, з якими зустрічаються практикуючі юристи у своїй професійній діяльності, викликали появу досить великої кількості публікацій щодо цього питання у наукових фахових виданнях України.

Отже, відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову [1, ст. 66]. Забезпечення позову може бути застосоване на будь-якій стадії провадження у справі, проте, згідно з п. 3 Роз’яснення ВАСУ від 23 серпня 1994 р. № 02-5/611, «найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду».

Крім того, важливим є те, що заява про вжиття заходів до забезпечення позову може бути подана до прийняття судового акту, яким закінчується розгляд справи по суті у відповідній інстанції. Отже, для застосування заходів суду слід переконатися у прийнятті позовної заяви до провадження суду і в тому, що рішення у справі не вступило в законну силу [3, с. 127].

Підставою забезпечення позову є обставини, які вказують на загрозу ускладнення або неможливість виконання рішення господарського суду після його ухвалення. А, відповідно до Роз’яснення президії ВГСУ, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке перебуває у власності відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання судового рішення [2].

Проте, саме відсутність умов для застосування заходів до забезпечення позову судами є підставою скасування рішень. Так, відповідно до постанови ВГСУ від 19.04.2007 р. у справі № 22/331, підставою скасування рішення стало те, що в оскаржуваних ухвалах не було зазначено, з яких міркувань виходив суд, визнаючи, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду.

Є кілька роз’яснень, листів і постанов судів касаційної інстанції щодо вживання заходів до забезпечення позову, втім жоден з цих документів не має чітко встановленого переліку обставин, які можуть вказувати на існування підстав для забезпечення позову. Саме це і породжує зловживання у використанні заходів забезпечення позову. Заважаючи на наведене, можемо зробити висновок, що судова практика не має єдиної думки щодо того, які саме обставини можуть стати підставами забезпечення позову в господарського процесі.

Тож, перш за все, вважаємо за необхідне розробити єдиний критерій оцінювання підстав забезпечення позову та визначення можливих ризиків невжиття таких заходів. На нашу думку, це питання має важливе значення саме в господарському процесі, оскільки в цьому випадку мова частіше за все йде про великі суми боргу, збитків, штрафних санкцій тощо, а у відповідача виникає реальна потреба в уникненні наслідків виконання судового рішення.

Отже, погоджуючись з думкою багатьох вчених, ми переконані, що, незважаючи на об’єм проведених змін та вдосконалень в господарському процесуальному праві, законодавцю не слід зупинятися, позаяк для відродження довіри до судів, становлення справді самостійної, незалежної й результативної системи правосуддя та перетворення держави на безпечне правове поле проведених змін, на жаль, недостатньо. Невідкладного поліпшення вимагають процесуальні норми – правила, за якими суди здійснюють правосуддя, в тому числі й у сфері господарського судочинства.

Література:

1. Господарський процесуальний кодекс від 6 листопада 1991 р. № 1798-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 129.

2. Роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 26.11.2011 р. №16.

3. Особливості забезпечення позову на стадіях господарського судочинства / Іванюта Н. В. // Вісник Маріупольського державного університету (серія Право). – 2011. – Вип. 1. – С. 124-128.