Право/10. Господарське право

Гусак А.І., Воронін В.В.

Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля

Правовий статус судді господарського суду та порядок його відводу: аналіз законодавства та проблеми застосування

Суддя – це особа, яка є громадянином України та, відповідно до Конституції України та господарського процесуального права, здійснює правосуддя на професійній основі та займає в одному з судів України штатну судову посаду.

Відповідно до ст. 19 ГПК України, суддя є посадовою особою господарського суду. Також, відповідно до Законів України, суддя є носієм судової влади, яка наділяє його повноваженнями здійснювати правосуддя з господарських спорів.

Згідно з приписами ст. 127 Конституції України, на посаду судді може бути рекомендований лише громадянин України, вік якого більше двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права більше трьох років, проживає в Україні більше десяти років та володіє державною мовою.

Нажаль, важливість принципів організації провадження та здійснення правосуддя є низькою у вітчизняному законодавстві, але, водночас, принцип незалежності судді та його підпорядкування лише Закону дотримано на високому рівні.

Зазначений принцип забезпечує всебічний, неупереджений та повний розгляд справи виключно відповідно чинному законодавству і будь-який вплив на суддю з метою перешкоджання такому розгляду справи тягне за собою відповідальність відповідно до чинного законодавства України. Наприклад:

· ст. 377 КК України «Погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного» санкція статті передбачає до дванадцяти років позбавлення волі;

· ст. 378 КК України «Умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного» покарання, передбачене статтею – позбавлення волі на строк до 15 років;

· ст. 379 КК України «Посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя» санкція, зазначеної статті, передбачає позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.

Незалежність судді є основною гарантією справедливого суду та функціонування правосуддя в Україні.

Але трапляються такі випадки, коли законодавством судді забороняється виконувати свій обов’язок. Відтак у ст. 20 ГПК України зазначено підстави для відводу судді :

· якщо він є родичем особи, яка є учасником судового процесу;

· якщо було порушено правила Автоматизованої системи документообігу суду;

· якщо суддя вже брав участь у розгляді справи (якщо ми говоримо про новий розгляд справи, по якій його рішення, ухвалу, постанову скасовано, або розгляд за нововиявленими обставини);

· інші обставини, які ставлять під сумнів неупередженість суду.

Як ми бачимо, законом чітко не визначено підстави за якими можливо сумніватися у об’єктивності судді.

Варто звернути увагу, що на сьогодні підстави для відводу судді передбачені у ГПК України є найменш врегульованими порівняно із цивільним, адміністративним та кримінальним процесами, оскільки у господарському процесі не передбачено такої підстави для відводу, як участь судді у попередньому вирішенні справи як свідка, експерта, спеціаліста, перекладача, представника, секретаря судового засідання.

Для порівняння, у цивільному процесуальному кодексі зазначені ті ж підстави, що у господарському процесуальному кодексу, але є одне уточнення щодо процесуального статусу особи судді у процесі, тобто згідно ст. 20 ЦПК України суддя не може розглядати дану справу і підлягає відводу, якщо він при попередньому вирішені справи брав участь як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник сторони чи секретар судового засідання.

Також, зазначені в ст.20 ГПК підставі відводу судді, як «інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості» не зовсім зрозумілі та чіткі. Можливо лише припускати які саме умови мав на увазі законотворець: залежність судді від однієї зі сторін, надання суддею публічної оцінки справі до її закінчення тощо.

В той самий час, відповідно до пункту 1.2 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини якої пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ. Дана Постанова ВГСУ і так обтяжує і без того тяжкий тягар доказування сторін у процесі.

Тож, як на нас, треба затвердити єдині та об’єктивні підстави відводу суду, змінити порядок заявлення відводу та його розгляду для узгодження з єдиними принципами та засадами судочинства. Зокрема, необхідно змінити суб’єкта, який розглядає заяву про відвід судді та виносить ухвалу з цього приводу. Наприклад, цими повноваженнями наділити іншого суддю суду, якого визначать за допомогою Автоматизованої системи документообігу суду.

Список літератури:

1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР;

2. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 № 1798-XII;

3. Кримінальній кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III;

4. Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».