Психологія /10. Психологія праці

К.психол.н. Болотнікова І.В.

Інститут психології ім. Г.С.Костюка НАПН України

Психологічні аспекти розвитку діяльності профспілкових груп

Ознакою високої організації первинної профспілкової групи є керівна роль офіційної структури в регулюванні міжособистісних взаємин. Велику роль в таких групах відіграють також міжособистісні стосунки, опосередковані прийнятими в групі цінностями і оцінками. Основними формами взаємодії при цьому є наступні: психомоторна взаємодія (здійснення сумісних керуючих дій), взаємодія при вирішенні розумових завдань, взаємодія при вирішенні перцептивно-пізнавальних завдань (сприйняття людьми один одного), комунікативну взаємодію (різні види спілкування). У процесі формування первинної профспілкової групи складається своєрідний резерв її можливостей, або «колективна профспілкова здатність». Кожен член профспілкової групи ніби вносить в цей резерв власні здібності, знання, вміння і навички. Разом з тим участь у груповій діяльності збагачує кожного окремого профспілкового працівника, шліфує і вдосконалює його здібності, вміння та навички. Якість групових рішень зазвичай вище в порівнянні з індивідуальними. Однак групові рішення вимагають, як правило, більше часу, ніж індивідуальні [1].

Ефективність групової діяльності профспілкової організації залежить від ряду факторів. Серед них у першу чергу слід назвати організацію суспільних взаємовідносин. Аналізуючи групову діяльність членів профспілки, важливо перш за все оцінити інформаційні зв'язки її учасників: хто і з ким має інформаційний зв'язок, чи є вона односторонньою або двосторонньою, як часто в ході виконання завдання члени групи обмінюються інформацією. Чим більше група, тим більше можливість інформаційних зв'язків, а значить, і типів організаційних структур. Ефективність групової діяльності залежить також від правильного розподілу зобов'язань всередині профспілкової групи. Це проявляється в наданні кожній людині такого становища в групі, яке найповніше відповідає притаманному їй типу комунікативної поведінки. У соціальній психології розрізняють чотири типи поведінки при вирішенні групових завдань: лідер; ведений; той, хто відокремлюється; той, хто співпрацює [5].

У лідера яскраво виражене орієнтування на владу в групі. Представники цього типу поведінки можуть успішно вирішувати групові завдання за умови підпорядкування собі інших членів групи.

Ведений - людина, яка є орієнтиром іншим па добровільне підпорядкування. Особи такого типу поведінки найбільш успішно вирішують суто виконавські завдання. Відокремлюються люди з чітким індивідуалістичним орієнтуванням. Такі люди найбільш успішно вирішують завдання за умови відносної ізоляції від групи, у самотності. Ті, хто співпрацюють, постійно прагнуть до спільного з іншими вирішення завдання і слідують за ними за умов розумних рішень. Така діяльність є найбільш прийнятною для декількох людей одного рівня управління, які вирішують одну загальну задачу.

Ефективність групової профспілкової діяльності залежить, крім усього іншого, і від сумісності людей. Під нею розуміється прояв тих чи інших людських властивостей, що впливають на успіх загальної справи. Проблема сумісності може розглядатися на різних рівнях: фізіологічному, психофізіологічному, соціально-психологічному та ін. Сумісність конкретної профспілкової групи людей визначається і характером виконуваної нею діяльності. При цьому різні види діяльності вимагають сумісності за різними властивостями: одні – за фізичними (наприклад, фізична сила), інші - за психофізіологічними (рухливість нервових процесів і т. п.), треті - за емоційно-вольовими (рівень емоційної стійкості), четверті - за соціально-психологічними (наприклад, такі риси характеру, як товариськість, чуйність, тощо) [4].

Зупинимося на такому важливому питанні, як стосунки в профспілкових групах. Кожна профспілкова група має певні норми поведінки, що називаються груповими нормами (зазвичай це комплекс уявлень про основні елементи власної професійної діяльності, а також про взаємини між собою). У більш вузькому сенсі групові норми - певні правила, що вироблені групою, прийняті нею і яким має підкорятися поведінка її членів, щоб їх спільна діяльність була можливою та ефективною. Норми виконують, таким чином, регулятивну функцію по відношенню до цієї діяльності. Формування групи являє собою процес засвоєння людиною своїх обов'язків і прав, що не тільки зводяться до зафіксованим у відповідних інструкціях, а складаються також в процесі спілкування членів групи між собою [2].

Вступаючи в нову профспілкову групу, людина повинна прийняти її норми, задовольняти тим очікуванням, які на неї покладають члени цієї групи. Такий процес не завжди проходить гладко і може призвести до виникнення протиріч між нормами, що їх дотримується новий член профспілкової групи, і нормами групи в цілому.

Рівень групового розвитку (рівень соціальної і психологічної активності, морально-психологічний клімат, суспільний розвиток потреб, мотивів, інтересів, суспільного настрою, традицій, згуртованості, рівень відносин культури, форми реагування). Всі рівні групового розвитку тісно пов'язані між собою і утворюють складну систему відношень, що виявляється в діяльності профспілкової групи [2].

Соціально-психологічні особливості групового розвитку залежать від системи сформованих міжособистісних стосунків, що виражається у створенні групи. Для виявлення рівня групового розвитку соціальна психологія враховує поєднання двох чинників: 1) ступінь опосередкування міжособистісних стосунків змістом спільної діяльності; 2) соціальна значимість характеру спільних цілей і цінностей. Рівень групового розвитку профгрупи зростає при поліпшенні організаційної соціально-психологічної структури профспілкової організації, а також при досконалості цілей і цінностей спільної діяльності всіх профгруп, що складають профспілкову організацію. Соціально-психологічні механізми включення членів профгрупи в підвищення ефективності спільної громадської діяльності передбачають розвиток спільної громадської діяльності, загальних завдань і цілей, поліпшення організації та управління профспілковою роботою. Дані механізми засновані на конкретних процесах, в яких проявляється вплив суспільної, групової психології на особистість, а також взаємовплив індивідів в групі (переконання, навіювання, наслідування, тощо) [3].

Ефективність діяльності профспілкового робітника пов'язана зі здійсненням цілей, поставлених перед профспілковою роботою. Основні форми практичної діяльності профспілкового робітника - її організація і проведення, а також соціально-психологічна діяльність, спрямована на підвищення соціальної активності трудящих, створення позитивного соціально-психологічного клімату в кожному трудовому колективі і в кожної профспілкової організації. Як за своїм змістом, так і за способом здійснення практична діяльність профспілкового працівника носить суспільний характер, що виражається в нескінченно різноманітних взаєминах з людьми, і виступає як цілісна система дій. Структура практичної діяльності профспілкового працівника включає в себе такі психологічні характеристики, як потреба, мета, мотив, інтерес, доцільна діяльність у вигляді її окремих актів, предмет, на який спрямована ця діяльність, засоби, за допомогою яких досягається мета, і, нарешті , результат діяльності. Суспільно-практична діяльність профспілкового працівника знаходиться в єдності з його пізнавальною діяльністю, з його теоретичною підготовкою [2].

Література:

1. Душков Б.А., Купов Д.И. Социально-психологические и педагогические основы профсоюзной работы в трудовом коллективе / Б.А.Душков, Д.И. Купов. – М.: Профиздат, 1990. – 224с.

2. Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». – К.: «Профінформ» ФПУ, 2007. – 36с.

3. Идинов А. А. Самореализация личности в непроизводственной сфере общества (онтологический и гносеологический анализ) : дис .… канд. филос. наук : 09.00.01 / Идинов Анварбек Айыпович. – Фрунзе, 1990 – 171 с.

4. Климов Е.А. Путь в профессию / Е.А.Климов. – Л., 1979. – 235с.

5. Ковалев А.Г. Коллектив и социально-психологические проблемы руководства / А.Г.Ковалев. – М., 1975. – 137с.