Федоренко А. С.

Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара, Україна

НАРЦИСИЗМ ЯК ДЕТЕРМІНАНТА ЦІННІСНИХ ОРІЕНТАЦІЙ

Під нарцисизмом у психології часто розуміють різні, а іноді, навіть протилежні феномени. Науковий інтерес до проблеми нарцисизму в останні десятиліття зростає, знання про нарцисизм поширюється у побутовій сфері людських відносин. Часто через таку призму сприйняття змінюється сутність та значення цього феномену. Слід також зазначити, що масштабні соціокультурні зміни, що відбуваються на рубежі XX-XXI ст., сприяють зростанню індивідуалізму в різних сферах життєдіяльності людини і підсилюють нарцисичні тенденції сучасного суспільства [3].
Для емпіричного дослідження нарцисизму, що не є патологічним та не відноситься до сфери психічних розладів, у психології бракує єдиного, надійного та валідного інструментарію для вимірювання показників нарцисизму у конкретної особистості [2].
Досліджуючи поняття нарцисизм ми зустрічаємося з парадоксом: поняття відоме всім, але його сенс визначається лише контекстом теорії або думки науковця, іноді не підкріпленою жодним фактичним матеріалом. Сьогодні ми маємо як теоретичну, так і емпіричну нерозробленість проблеми нарцисиму. Вирішення її є принципово необхідним заходом, адже якщо нарцисизм дійсно стає провідним компонентом світогляду індивідуумів, то він впливає на їх рішення, стиль життя, визначає ставлення та підхід до освіти тощо.
У зарубіжній літературі дослідниками нарцисизму виступали
З. Фрейд, Н. Шварц-Салант, Е. Фромм, Х. Кохут, О. Кернберг,
Н. Мак-Вільямс та інші; серед вітчизняних вчених дослідженням даного питання займалися – О. Т. Соколова, О. П. Чечельницька, В. Д. Шадриков,
О. А. Шамшикова та інші.
Пріоритет у вивченні нарцисизму належить двом психоаналітикам, а саме – Хайнцу Кохуту і Отто Кернбергу. Їх теорії конкурують одна з одною. Ми у нашій роботі беремо за теоретичну та емпіричну основу погляди Х. Кохута,
Е. Фромма та Г. Аммона.
Х. Кохут підкреслював здоровий аспект нарцисизму, позитивними явищами якого виступають: обожнювання дитини батьками, захоплення дитини собою і світом, а також «нормальні» прагнення та ідеали. В рамках цієї моделі в зрілому віці основу нарцисизму вже складають адекватна самооцінка і реалістичні цілі. «Вторинний», тобто, деструктивний для особистості, нарцисизм і нездатність рухатися шляхом помірного егоїзму виникають в результаті «нарцисичних ран», що з'являються часто внаслідок батьківського неприйняття або насильства [5].
Е. Фромм зазначає, що виживанню людини слугує оптимальний, а не надмірний нарцисизм. «Біологічно людина повинна сприймати себе як щось набагато важливіше, ніж усе, що її оточує», адже вона, на відміну від тварини, не має добре розвинених інстинктів [4].
Г. Аммон в рамках динамічної психіатрії виділяє нарцисизм як
Я-функцію, тобто, одну з базових характеристик особистості, яка притаманна кожній людині, але у різних проявах. Звідси витікає і його класифікація нарцисизму [1]:

· Конструктивний – позитивне уявлення про себе; почуття достатньої значущості своєї особистості для себе та інших людей. Нарцисизм знаходиться в тісному зв’язку з почуттям власної цінності і автономністю «Я»;

· Деструктивний – нездатність виносити критику оточуючих і показувати власну слабкість собі та оточуючим. Є результатом батьківського неприйняття.

· Дефіцитарний – рудиментарні можливості формування здорового почуття власної цінності, в основному такі особистості мають лише мінімальне співвіднесення себе з самим собою.

Враховуючи вище сказане, треба пояснити, чому у нашому дослідженні предметом виступає нарцисизм як детермінанта ціннісних оріентацій.
Г. Валь визначає сучасне століття, як епоху нарцисизму. Якщо суспільство стає більш нарцисичним, то і панівними повинні виступати егоїстичні, орієнтовані на власний престиж та матеріальне становище, цінності. Але, в той же час, індивідууми, котрі мають оптимальний рівень нарцисизму, повинні виявляти більшу схильність до моральних, духовних ціннісних орієнтацій, що спрямовують їх особистісний розвиток до гармонійного співіснування з собою та оточуючим світом.
Це припущення лягло в основу нашого емпіричного дослідження.
Вибірку дослідження становила молодь віком від 18 до 22 років. 17 осіб з оптимальним нарцисизмом. Поняття «оптимальний нарцисизм», тобто позитивний та корисний для особистості, було операціоналізовано задовільними (без виходу за межі норми) оцінками за трьома шкалами нарцисизму Я-структурного тесту Г. Аммона. 15 осіб у нашому досліджені мали надмірні показники нарцисизму. Тобто, показники однієї зі шкал конструктивного, деструктивного або дефіцитарного нарцисизму виходили за межі середніх значень. Таким чином, маємо дві групи досліджуваних, усього 32 особи. Для визначення нарцисизму, як ми зазначили вище, нами було обрано Я-структурний тест Гюнтера Аммона (ISTA), який дозволив виявити характер нарцисизму у двох групах досліджуваної молоді. Для визначення ціннісних орієнтацій молоді ми використали морфологічний тест життєвих цінностей В. Ф. Сопова та Л. В. Карпушиної, який дозволив нам виявити дві загальні ціннісні орієнтації молоді: морально-ділову (саморозвиток, духовне задоволення, креативність, соціальні контакти) та егоїстично-престижну (власний престиж, досягнення, високе матеріальне становище, збереження власної індивідуальності).
У процесі дослідження виявлено наступне: термінальні цінності та ціннісні орієнтації двох груп досліджуваних не мають статистично значущої різниці. Можна було б припустити, що суспільство, особливо молодь, як «рупор» новітніх тенденцій, нарцисичне, але, з цього дослідження стає наявним факт, що жодна з орієнтацій не лідирує, бо розподіл відбувся в межах 50/50.
Для встановлення наявності взаємозв’язку між досліджуваними особливостями використано математично-статистичний критерій
U-Манна-Уітні, які засвідчив факт загальних тенденцій у ціннісних орієнтаціях групи молоді з оптимальним нарцисизмом, та групи молоді з деструктивним, дефіцитарним нарцисизмом або з не достатнім рівнем конструктивного нарцисизму. Таким чином, спростовано припущення про те, що нарцисизм є детермінантою ціннісних орієнтацій.
Питання залишається відкритим і вимагає подальших більш детальних дослджень, адже питання ціннісні орієнтації і ті фактори, що їх формують, визначають домінуючі настрої у суспільстві, впливають на професійний вибір молоді, мотивацію до навчання, активність у соціальній сфері тощо.

Література:

1. Аммон Г. Динамическая психиатрия / – Изд. Психоневрологического НИИ им. В. М. Бехтерева, 1995 – 200 с.

2. Клепикова Н. М. О конструировании диагностического инструментария для оценки нарциссических черт личности / Шамшикова О. А., Клепикова Н. М. // Социокультурные проблемы современной молодежи: материалы Международной научно-практической конференции. Ч.I. – Новосибирск: НГПУ, 2006. – с. 167-183.

3. Соколова Е. Т. Нарциссизм как клинический и социокультурный феномен / Соколова Е. Т. // Психологический журнал. 2009. – №1. – с. 67-80.

4. Фромм Э. Душа человека / – М.: Республика, 1992. – 402 с.

5. Холмс Дж. Нарциссизм / – Изд: Проспект, 2002. – 80 с.