Абрамов Сергій Анатолійович

Національний технічний університет України «КПІ»

Навчання руховим діям студентів відділення волейбол ВНЗ.

Навчання руховим діям необхідно в будь-якій діяльності. Однак тільки в сфері фізичного виховання і спорту вивчення їх є ядром навчання, оскільки тут рухова діяльність виступає і як об'єкт, і як засіб, і як мета вдосконалення. Формування умінь виконувати фізичні вправи, їх трансформація в навички, об'єднання навичок в уміння вищого порядку — це тривалий, складний процес, успіх якого залежить від багатьох чинників. Першим серед них є правильне педагогічне керівництво цим процесом, яке полягає у його чіткому структуруванні. У спеціальній літературі можна знайти інформацію яка свідчить, що різні джерела трактують структуру по-різному. Найбільше розбіжностей стосується кількості її етапів та їх змісту. Таку розбіжність можна пояснити особливостями мислення викладачів, контингентом студентів, для яких вона розробляється та специфікою виду рухової діяльності. В навчанні студенів на заняттях фізичного виховання структуру процесу навчання доцільно будувати у три етапи: розучування рухової дії, її засвоєння та закріплення.

У фізичному вихованні і спорті навчання має свою специфіку, суть якої полягає в тому, що основна маса нового пізнається при освоєнні різноманітних рухових дій, які виступають в формі фізичних вправ. Однією з центральних проблем теорії і методики спортивного тренування є завдання вдосконалення процесу навчання ефективним руховим діям в умовах напруженої спортивної діяльності. Особливу складність це завдання представляє в таких видах спорту як волейбол, де елементарні рухові акти і забезпечують їх моторні і психічні процеси є відповідними, часто непередбачуваними діями, різноманітної просторово-часової структури. В теорії і методиці навчання рухових дій в спортивній практиці в даний час приділяється недостатньо уваги змісту випереджаючого, розвиваючого навчання. Традиційна методика навчання в волейболі в основному спирається на заучуванні рухових дій в строго регламентованих умовах, а тренувальний процес носить переважно репродуктивний характер, при якому не враховується в належній мірі особистість студента і викладача, їх змістовне співробітництво. Це закріплює виконання рухових дій в конкретних типових умовах і серйозно заважає їх узагальнення та застосування в нестандартних ситуаціях. Процес навчання в волейболі спрямований на озброєння студента знаннями, вміннями, навичками, на постійне їх розвиток і вдосконалення, а також на формування системи знань з питань техніки, стратегії і тактики, правил гри, методики тренування. Рішення задач навчання передбачає озброєння тих хто займається широким колом знань про сучасний волейболі, необхідних для розуміння досліджуваного матеріалу і перспектив його розвитку, критичне осмислення їх. Важливу роль тут відіграє виховання у студентів прагнення до постійного розвитку творчої думки, до пошуків самостійних рішень.
Значне місце в навчанні займає не тільки розвиток фізичних і моральних якостей, а й формування спеціальних умінь і навичок, якими студент повинен володіти досконало. Студент повинен навчитися, раціонально користуватися придбаними навичками, спираючись на знання вміння. В цьому суть процесу навчання. Колективний характер дій гравців команд визначає вимоги до їх ігровий організації. Володіння технікою, індивідуальної тактикою і наявність достатньої фізичної підготовленості є умовами, лише необхідними для успішної гри команди, але далеко недостатніми. Крім цього, необхідні налагоджені взаємодії і відносини між окремими гравцями всередині ланок, між ланками і в команді в цілому. Особливість структури змагальної ігрової діяльності полягає у великій кількості (арсеналі) змагальних дій - технічних прийомів і тактичних дій, а також в необхідності їх виконувати багаторазово в процесі змагання для досягнення спортивного результату (виграшу зустрічі, змагання). У видах спорту з одиничними змагальними вправами (стрибки, метання) оптимальне поєднання двох факторів: рухового потенціалу і раціональної структури руху в принципі навіть при одноразовому спробі призводить до фіксації спортивного результату (стрибка у висоту, дальність метання). У волейболі крім цього найважливіше значення мають тактичні дії як форма реалізації техніко-фізичного потенціалу спортсменів в специфічної ігрової та змагальної діяльності Таким чином, специфіка гри обумовлює такі основні напрямки методики навчання рухових дій у волейболі: розвиток у студенів здатності узгоджувати свої дії з урахуванням напрямку і швидкості польоту м'яча, розвиток спеціальних фізичних якостей, головним чином сили і швидкості скорочення м'язів, від яких залежить оволодіння умінням точно визначати момент власного впливу руками на м'яч, розвиток швидкості складних реакцій, зорової орієнтування, спостережливості та інших якостей, які лежать в основі тактичних здібностей, оволодіння широким арсеналом техніко-тактичних дій, необхідних для успішного ведення гри.