Педагогічні науки / 2. Проблеми підготовки спеціалістів

д.мед.н., Нікогосян Л. Р.,

Одеський національний медичний університет, Україна

к. психол. н., Асєєва Ю. О.,

Одеський національний медичний університет, Україна

Професійна підготовка майбутніх лікарів з позиції соціокультурного підходу

Реформування сфери охорони здоров'я та впровадження державного проекту «Поліпшення охорони здоров'я на службі у людей» сприяло підвищенню запитів пацієнтів і вимог суспільства до рівня матеріально-технічного оснащення медичних установ, використанню новітніх біомедичних технологій і наявності моральної складової у професійній культурі медичних працівників. Тому підготовка конкурентоспроможних та висококваліфікованих спеціалістів, що відповідають Європейським стандартам набуває все більшої актуальності.

З огляду на реформування Української системи освіти у відповідності з нормами встановленими в державах Європейської спільноти, враховуючи положення Болонського процесу – випускник вузу повинен характеризуватися не тільки певним рівнем знань та компетенції, але і професіоналізмом, який формується в практичній діяльності, і обов'язково характеризується високою продуктивністю і ефективністю роботи. Загостюється потреба у підготовці висококваліфікованих, енергійних, креативних, мобілізованих фахівцях медичної галузі, здатних швидко реагувати на нові умови соціальної та професійної дійсності й кваліфіковано виконувати свої обов’язки з урахуванням індивідуально-особистісних характеристик клієнта. Що на період сьогодення потребує від лікаря високого професіоналізму, володіння сучасними технологіями, бажання та вміння постійно навчатись й самовдосконалюватись. Саме тому, в процесі професійного становлення фахівців медичної галузі, відводиться провідна роль науці та соціальним інститутам суспільства які сприяють активізації людського фактора в перебудові українського суспільства на шляху європейської інтеграції.

У період сьогодення професійна підготовка фахівця медичної галузі ґрунтується на засвоєнні знань, конкретних вмінь та конкретних поведінкових зразків. Особлива увага в даний період приділяється і впровадженню соціокультурного підходу в навчально-виховний процес медичних вузів, в яких повинні бути створені умови для гуманізації педагогічного процесу з метою формування професійної культури медичних працівників. Ціннісні орієнтири стають базисом при визначенні теоретичних основ і конструюванні власне технології освіти для підростаючого покоління, тобто дозволяють оформити послідовну систему педагогічних засобів, що використовуються в процесі організації навчання у ВНЗ.

Особливу увагу слід звернути на те, що в процесі соціалізації особистості майбутнього лікаря важливу роль відіграє культура, тобто те соціальна середовище, яке створено в медичному вузі з метою залучення студента до цінностей суспільства і пронизано віковими традиціями медицини. Вищий навчальний заклад (ВНЗ) ‒ один із ступенів особистісної соціалізації і професійної визначеності майбутнього фахівця, поглиблення його світогляду, вибору і закріплення професійної соціальної ролі студента. Тобто соціокультурне середовище ВНЗ можна визначити як просторовий континіум, в якому переосмислюються набуті знання і збагачується культурний досвід індивіда, останній здійснюється завдяки взаємодії, спілкування і співтворчості. А соціокультурне середовище виступає таким конструктом, який характеризує соціокультурний простір вузу з якісної сторони і розкриває його соціокультурну організацію. Саме у вузі повинні закладатись основи тих особистісних і професійних якостей спеціаліста, з якими він буде вступати в свою професійну діяльність. Для того щоб це стало можливим, необхідно підготувати фахівців, які мають високий рівень професійної самостійності та мобільності в чому й полягає основне завдання вищих навчальних закладів.

У даному контексті найбільш доцільною представляється соціалізація з точки зору діяльнісного підходу, що характеризується як «двосторонній процес, який включає в себе, з одного боку, засвоєння індивідом соціального досвіду шляхом входження в соціальне середовище, систему соціальних зв'язків, з іншого боку, процес активного відтворення системи соціальних зв'язків індивідом за рахунок його активної діяльності, активного включення в соціальне середовище» [2].

Діяльнісний підхід у педагогічному процесі медичного вузу актуалізує необхідність створення умов для взаємодії двох сторін соціалізації: засвоєння студентом-медиком соціального досвіду і його відтворення. Це можливо при активному використанні у педагогічному процесі вищого навчального, виховного потенціалу дисциплін, що викладаються. Провідну роль в якому повинні відігравати гуманітарні науки, а духовні постулати суспільства стануть одними з головних орієнтирів у морально-патріотичному вихованні молоді, підставою для її залучення до джерел української культури [2].

Гуманітарний аспект медичної освіти відображає парадигму гуманітарних проблем професійної діяльності лікаря – це і проблеми взаємини з пацієнтами, членами їх сімей та колегами, і питання медичного права, і проблеми цілісного підходу в профілактиці і лікуванні захворювань, аспекти впливу наукових відкриттів спрямованих на поліпшення здоров'я людини, і проблеми обміну передовим професійним досвідом та інше [1].

Освітні установи країни відіграють важливу роль у популяризації загальнолюдських цінностей і створенні соціокультурних зразків для наслідування молоддю. Спочатку соціокультурні зразки народжуються в повсякденному житті українців, потім з'являються у окремих індивідів або будь-якої групи людей, використовуються в практиці, згодом сфера їх застосування розширюється, і, нарешті, вони можуть стати загальновизнаними цінностями і нормами [3]. У процесі духовного становлення особистості особливу роль відіграє зміст освіти, яка сприяє формуванню загальнокультурної компетентності студентів, їх світоглядної позиції. В рамках гуманізації педагогічного процесу медичного вузу головним ретранслятором соціокультурних зразків і прикладом наслідування для студента-медика є особистість і професійна діяльність педагога як працівника медичного вузу [1]. Використання ним методу діалогізації під час професійної підготовки дозволить реалізувати розвиваючу, соціально-культурну та науково-дослідну функції освіти і розглядати учнів як суб'єктів навчального процесу. Студенти, як майбутні фахівці, мають розуміти, яким чином, отримавши теоретичні знання, соціальні й професійні навички, вони зможуть застосовувати їх у практичній діяльності та вдосконалювати у майбутньому з урахуванням технологічного розвитку професійної галузі.

Актуалізація питання про підвищення якості медичної допомоги на сучасному етапі обумовлено реалізацією національного проекту в області охорони здоров'я, подальшим підвищенням запитів пацієнтів і високими вимогами в суспільстві до рівня матеріально-технічного оснащення медичних установ, урахуванням культурно-релігійних особливостей людей, які звернулися в лікувально-профілактичні установи, що здається неможливим без наявності моральної складової у професійній культурі медичних працівників.

Гуманітаризація вищої медичної освіти ставить собі за мету формування морально і духовно розвиненої особистості – як майбутнього фахівця, незалежно від її національної та культурної приналежності, готової та здатної гармонійно поєднувати освіченість, професіоналізм, духовність, моральну вихованість [3]. Даний процес, спрямований на засвоєння особистістю гуманітарного знання, гуманітарної культури, гуманітарного потенціалу медицини.

У сучасному суспільстві такі проблеми як: ефективність вузівської підготовки фахівця, соціалізація особистості медичного працівника і ступінь затребуваності його на ринку праці – повинні розглядатися в контексті гуманізації педагогічного процесу медичного вузу при активному використанні виховного потенціалу дисциплін. Тільки в цьому випадку ми можемо отримати очікуваний результат в процесі реалізації національного проекту в області охорони здоров'я і поліпшити якість життя українців.

На наш погляд, слід також вказати і на необхідність перегляду підходів до самого змісту освіти, професійно-педагогічної підготовки викладацького складу вузів країни й на розробку новітніх методів викладання. На період сьогодення в процесі становлення навчального, виховного та методичного процесу у вищих навчальних закладах України спостерігається тенденція суперечності між: потребою особистості та суспільства; соціокультурного підходу до становлення професіоналів і реальним рівнем цієї якості, який формується в сучасній системі вищої професійної освіти; зростаючими вимогами до сучасного фахівця як цілісної особистості і професіонала та неадекватним місцем соціокультурної підходу як важливого компонента формування професійної компетентності, недостатньою розробленістю механізму формування конукрентноспроможного фахівця у навчально-виховному процесі вищої школи тощо.

Література:

1. Агеева Н. А. Менталитет врача в контексте гуманизации высшего образования [Електронний ресурс] / Н. А. Агеева // Медицина и фармакология: электрон. научн. журн. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: http://7universum.com/ru/med/archive/item/123.

2. Загальна педагогіка та історія педагогіки : підручник / К.В. Аймедов, В.В. Бабієнко, В.А. Бабієнко, В.В. Сторож. — К.: Видавничій дім «Слово», 2014. — 352 с.

3. Яцишина О. В. Аналіз теоретичних основ гуманітарної підготовки майбутніх лікарів у ВНЗ / Ольга Яцишина // Науковий вісник Чернівецького ун-ту. Педагогіка та психологія. – 2014. – Вип. 715.–  С. 199–205.