Педагогические науки / 2. Проблемы подготовки специалистов

К.пед.н. Андріяко Т. Ю.,

Черкаський факультет Національного університету «Одеська юридична академія», Україна,

к.пед.н. Россоха М. Ю.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Принципи корпоративності в управлінні процесом підготовки майбутніх фахівців

Важливе місце в управлінні процесом професійної підготовки майбутніх фахівців займають принципи управління. Під принципами управління слід розуміти об’єктивно обґрунтовані норми і положення, яким підпорядковуються управлінські дії, рішення для досягнення поставленої мети.

З огляду на сутність процесу професійної підготовки майбутніх фахівців, принципи управління ґрунтуються на багатьох чинниках. По-перше, це головна мета процесу – створення продукту освітньої діяльності з відповідними параметрами; по-друге, це наявність у структурі процесу професійної підготовки низки ключових процесів; по-третє, це багатокритеріальність процесу професійної підготовки. І, нарешті, це корпоративний характер відносин у процесі створення і споживання продукту освітньої діяльності.

На нашу думку, застосування принципів корпоративного управління в управлінні процесом професійної підготовки майбутніх фахівців має право на існування з декількох причин. Перша – це те, що ми розглядаємо корпоративні відносини не в рамках юридичної особи, не за формулою «об’єднання капіталів», а як об’єднання осіб для досягнення спільної мети, у нашому дослідженні – це підготовка висококваліфікованих фахівців. По-друге, чи не головною метою корпоративного управління є створення балансу інтересів зацікавлених сторін, а у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців їх декілька, зокрема студенти та їхні батьки, адміністрація вищого навчального закладу, науково-педагогічний персонал, роботодавці, суспільство. По-третє, корпоративне управління – це спільна відповідальність учасників корпоративних відносин.

Принципи корпоративного управління досить широко проаналізовані в роботах науковців [1; 2; 3; 4; 6]. Проте наукові праці з питань корпоративного управління зводяться переважно до управління акціонерними товариствами – установами комерційного спрямування. У рамках діяльності вищого навчального закладу, зокрема управлінні процесом професійної підготовки майбутніх фахівців, принципи корпоративності ми визначаємо як комплекс специфічних принципів управління, які регулюють управління процесом професійної підготовки майбутніх фахівців з огляду на забезпечення відповідного балансу інтересів усіх сторін, що зацікавлені у створенні продукту освітньої діяльності з найвищими характеристиками, сприяють установленню порозуміння між учасниками корпоративних відносин у вищому навчальному закладі, забезпечують високий рівень конкурентоспроможності випускника.

У групі принципів корпоративності ми виділяємо, по-перше, принцип балансу інтересів. Основу цього принципу становить визначення слова «інтерес», що походить від латинського «interesus» і перекладається українською мовою як «має значення, є важливим». Існує багато тлумачень цього поняття, проте, на нашу думку, максимально відповідає таке: «інтерес – це психологічна риса особистості, що виявляється у скерованості людини на задоволення певних потреб (надбання певних знань, на виконання певної діяльності) і в основі якої лежать матеріальні й духовні потреби» [5, с. 824]. З огляду на зазначене, принцип балансу інтересів в управлінні процесом професійної підготовки майбутніх фахівців має забезпечувати збалансованість інтересів усіх учасників процесу створення і споживання продукту освітньої діяльності.

Подальші принципи корпоративності сформульовані нами на основі міжнародних стандартів корпоративного управління [2, с. 51−54, с. 308−310] та адаптовані до управління процесом професійної підготовки майбутніх фахівців, зокрема:

– принцип звітності і прозорості, якій передбачає відкритість щодо стану справ і рівня ефективності функціонування як адміністративного персоналу, так і інших суб’єктів створення продукту освітньої діяльності. Крім того, цей принцип передбачає наявність у студентів та їхніх батьків почуття впевненості в якості освітніх послуг;

– принцип особистої відповідальності, за яким особливе значення мають самоповага та повага до загальної справи, виконання прийнятих зобов’язань усіма учасниками процесу професійної підготовки майбутніх фахівців;

– принцип стратегічного планування, за яким як адміністрація вищого навчального закладу, так і науково-педагогічний персонал, студентство повинні володіти довгостроковим стратегічним баченням ходу освітнього процесу, майбутньої професійної діяльності випускника;

– принцип професіоналізму, що передбачає взаємодовіру між усіма сторонами процесу створення продукту освітньої діяльності, гідну конкуренцію, надійність і партнерські відносини у процесі педагогічної взаємодії;

– принцип проблемної орієнтації передбачає постійне відслідкування і регулювання відхилень у процесі професійної підготовки, що обумовлені його динамічністю і багатоцільовим характером;

– принцип ієрархічності і динамічності, який вимагає врахування особливостей у відносинах між різними ієрархічними структурами (як формальними, так і неформальними), відносини між якими встановлюються по горизонталі і по вертикалі, а також змін в організаційній структурі управління процесом професійної підготовки майбутніх фахівців;

– принцип багатофункціональності, за яким система управління процесом професійної підготовки майбутніх фахівців одночасно виконує різні функції.

Зазначені принципи є основою для визначення складових елементів системи управління, їх змісту і цільової спрямованості системи управління процесом професійної підготовки майбутніх фахівців.

Література

1. Андріяко Т. Ю. Корпорація як результат реалізації суб’єктивного права / Т. Ю. Андріяко // Вісник Запорізького національного університету : збірник наукових статей. Юридичні науки. – 2006. – С. 81–85.

2. Задихайло Д. В. Корпоративне управління : навч. посібник / Д. В. Задихайло, О. Р. Кібенко, Г. В. Назарова. – Харків : Еспада, 2003. – 688 с.

3. Козаченко Г. В. Корпоративне управління. Підручник для вузів / Г. В. Козаченко, А. Е. Воронкова. – Київ : «Лібра», 2004. – 368 с.

4. Круш П. В. Формування та розвиток моделі корпоративного управління в трансформаційній економіці / П. В. Круш, О. П. Кавтиш, А. В. Гречко, Ю. С. Чихачьова // Монографія. – К. : Центр учбової літератури, 2007. – 264 с.

5. Український радянський енциклопедичний словник. В 3-х томах. Т.1. – К. : Академія наук УРСР, 1966. – 856 с.

6. Щербина О. Міжнародні стандарти корпоративного управління / О. Щербина // Бюлетень з корпоративного управління (Проект МФК). – 2001. − № 25. − С. 6–9.