Сельское хозяйство/ 5. Рестениеводство, селекция и семеноводство

К. с.-г. н. Кирсанова Г.В., аспірант Пальчук Н.С., магістр Карягіна Ю.О.

Дніпропетровський державний аграрний університет, Україна

Інститут сільського господарства степової зони НААН України

Вплив попередників та рівня родючості грунту на формування зернової продуктивності пшениці озимої в умовах північної частини Степу України

Проблема підвищення урожайності і збільшення валових зборів зерна пшениці озимої в сучасних умовах, ведення сільського господарства має важливе народно-господарське значення. Її вирішення в значній мірі визначається правильним розміщенням культури у сівозміні з врахуванням біологічних особливостей сорту [1].

Особливо зростає значення попередника при вирощуванні озимої пшениці за ресурсоощадними технологіями. Ніякий інший агрозахід не забезпечує такої економії коштів і матеріальних ресурсів, як вибір найкращого попередника. За умови вирощування озимини після багаторічних бобових трав, зернових бобових культур, які накопичують азот у ґрунті, норму азотних добрив можна зменшити майже вдвічі. Розміщення пшениці після культур, що рано звільняють поле і знижують забур'яненість та наявність у ґрунті хвороб і шкідників, дає змогу зменшити застосування гербіцидів, фунгіцидів та інсектицидів, що знижує вартість технології.

Цінність попередників визначається не тільки ступенем забур'яненості, фізичним і фітосанітарним станом орного шару ґрунту, а й рівнем використання ними вологи і поживних речовин з ґрунту.

За даними багатьох вчених соя в симбіозі з бульбочковими бактеріями може забезпечити близько 50-70 % своєї потреби в азоті. Таким чином, соя здатна накопичувати в грунті після збирання врожаю до 80-100 кг біологічного азоту, що рівноцінно внесенню 15-20 т гною [2]. Крім того, біологічний азот покращує структуру і родючість грунту, є дешевим і, що дуже важливо зараз, екологічно не шкідливим.

Дослідження проводили в 2010-2011 вегетаційному році на дослідному полі Інституту сільського господарства степової зони НААН України.

Грунт дослідних ділянок – чорнозем звичайний малогумусний, середньосуглинковий із вмістом гумусу – 3,5%.

Облікова площа ділянки 25 м², повторність досліду триразова. Попередник – чорний пар, соя. Загальний мінеральний фон – N₃₀Р₃₀К₃₀ кг/га д. р., що вносили в передпосівну культивацію. Навесні на початку фази виходу в трубку по обох попередниках було проведено підживлення пшениці озимої локально дозою N₃₀.

Висівали пшеницю озиму м’яку сорт Зіра напівінтенсивного типу використання. Агротехніка в досліді загальноприйнята для зони Степу України.

Відомо, що у грунті постійно відбуваються процеси мінералізації органічної речовини – рослинних решток, гумусу та продуктів життєдіяльності мікроорга-нізмів. Процеси мінералізації і нагромадження елементів мінерального живлення прискорюються в той час, коли поле не зайняте рослинами. Під культурами цей процес стримується через недостатню кількість вологи, особливо в орному шарі. Під паром, де грунт краще зволожений і розпушений, інтенсивніше розкладаються органічні рештки з утворенням більшої кількості поживних речовин, ніж під будь-якою культурою сівозміни [1].

Наші спостереження за вмістом поживних речовин в грунті показують, що цей показник по варіантах досліду змінювався.

Перед сівбою вміст нітратного азоту у орному шарі грунту після чорного пару становив 13,8 мг/кг, у перерахунку на 1 га запаси нітратного азоту становили 49,68 кг/га, після сої відповідно: 12,8 мг/кг та 46,08 кг/га. Менший вміст нітратного азоту в грунті після сої, на нашу думку, пояснюється зниженням інтенсивності мікробіологічних процесів, яке було спричинене підвищенням температури ґрунту і недостатньою кількістю вологи в літні місяці.

Більшість вчених, які проводили досліди із добривами на чорноземних ґрунтах, відмічають достатні запаси калію. Хімічні аналізи на вміст обмінного калію в ґрунтах місця проведення досліджень, показали підвищені його запаси: по чорному пару – 532,8 кг/га, сої - 504 кг/га.

Спочатку на ріст та розвиток рослин озимої пшениці істотний вплив мали лише умови вологозабезпеченості.

За результатами наших досліджень запаси продуктивної вологи в десятисантиметровому шарі грунту найкращими були по чорному пару – 10,23 мм, в шарі грунту 10-50 см – 32,67 мм; по сої, відповідно: 4,29 мм і 32,07 мм.

Вологість та вміст поживних речовин в грунті, температура повітря мають особливе значення для одержання високої польової схожості, доброго розвитку кореневої системи і високопродуктивного асиміляційного апарату.

Залежно від попередників польова схожість насіння коливалася в межах від 87,5 – 82,9 %. Відмічено, що вище на 4,6% вона була по чорному пару. Коефіцієнт кущення був на 43%, а висота рослин на 2,3 см вищє при вирощуванні пшениці озимої по чорному пару, ніж по сої.

З інтенсивністю осіннього росту, величиною вегетативної маси пов’язаний і рівень зимостійкості рослин.

Максимальна стійкість озимої пшениці до несприятливих умов зими та ранньої весни формується у рослин, що досягають перед входженням в зиму початку фази кущення [3]. Зниження процесів росту під дією низьких температур, дає можливість рослинам накопичувати до зими у тканинах великі запаси вуглеводів. Достатня кількість яких – є головною умовою доброї перезимівлі (рис. 1 ).

За результатами досліджень було встановлено, що кращі умови зволоження та живлення, які склалися при вирощуванні пшениці озимої після чорного пару, сприяли збільшенню показників зернової продуктивності. Так кількість продуктивних стебел на 1 м² при вирощуванні по чорному пару була на 6,3%, кількість колосків на 3,9%, а маса 1000 зерен на 4,2 г більшою в порівнянні з вирощуванням пшениці озимої після сої.

Рис. 1. Вміст вуглеводів в вузлах кущення пшениці озимої

залежно від попередників

Література:

1. Примак І.Д., Рошко В.Г., Демидась Г.І., Мицик О.О. та ін. Раціональні сівозміни в сучасному землеробстві. – Біла Церква: Білоцерківський державний аграрний університет, 2003. – 384 с.

2. Голов Г.В. Особенности поглощения элементов питания и применения удобрений под сою // Эффективность удобрений по зонам страны. – М., 1975. – Вып. 24. – С. 210-215.

3. Федорова Н.А. Зимостійкість і врожайність озимої пшениці. – К.: Урожай, 1972. – 260 с.