Економічні науки / 10. Економіка підприємства

К.е.н., доц. Новицька С.С., маг. Бабенко А.Є.

Одеська національна академія зв’язку ім. О.С. Попова

Організаційно-економічні засади лібералізації амортизаційної політики підприємства

Ефективне стратегічне управління процесом формування власних фінансових ресурсів підприємства вимагає розробки його амортизаційної політики.

Амортизаційна політика підприємства представляє собою складову частину загальної стратегії формування його фінансових ресурсів, що укладається в індивідуалізації рівня інтенсивності відновлення амортизованих активів з урахуванням специфіки їхньої експлуатації.

Також важливим є питання формування державної амортизаційної політики. Хоча Україна і знаходиться на шляху економічної кризи, однак намітилися галузі пріоритетного розвитку на основі високих технологій, з'явився попит на внутрішньому і зовнішньому ринках на дорогу й унікальну техніку, виникає зацікавленість зарубіжних інвесторів до технічного переозброєння крупних підприємств і створення фінансово-промислових систем за їх участі.

Основними положеннями при виборі принципово нового підходу до формування державної амортизаційної політики є по-перше, дослідження і розробки провідних вчених-економістів з проблем реформування бухгалтерського обліку в Україні; по-друге, положення і методичні рекомендації, викладені в нормативних документах, які дозволяють підприємству самостійно формувати облікову політику і вирішувати багато питань, які стосуються нарахування й обліку зносу, класифікації основних засобів у межах груп (підгруп), визначення вартісних меж основних засобів і малоцінних нематеріальних активів, а також урахування податкового законодавства у формуванні амортизаційної політики.

Колективна участь у формуванні амортизаційної політики не повинна виключати можливості застосування принципу індивідуального підходу до використання в господарській політиці, як розрахункових, так і завищених норм амортизації [1]. Слід зазначити, що в умовах ринкової економіки підприємець зацікавлений в збільшенні грошового потоку. Такі умови створюються за високої ліквідності продукції (робіт, послуг), коли є можливість завищувати нормативну (розрахункову) амортизацію. Це можливо реалізувати при проведенні лібералізації амортизаційної політики. Згідно з економічною енциклопедією [2], лібералізація – це необмежене розширення свободи діяльності. Тобто підприємства мають право використовувати напрями лібералізації амортизаційної політики при розрахунку амортизаційних відрахувань.

При цьому загальна сума амортизації А складатиметься з двох частин – нормативної (розрахункової) амортизації А_с і змінної А_v, тобто

А = А_с + A_v

Змінна частина є комерційною амортизацією – фінансовою величиною, не пов'язаною з функціонуванням ОФ, яка самостійно може установлюватися споживачем, в чому виявляється лібералізація амортизаційної політики. Як наголошувалося раніше, таке підвищення амортизації – це негативне явище в економіці і в той же час є необхідністю. Для ослаблення його негативного впливу на економіку країни необхідне застосування принципу індивідуального підходу до використання норм амортизації, тобто перехід до елементів лібералізації амортизаційної політики, які зводяться до наступних дій:

- на основі нормативів розробки і коректуючих коефіцієнтів самостійно визначати (в особі господарюючого суб'єкта) строк корисного використання ОФ і фактичну норму амортизації;

- проаналізувати можливість збільшення норми амортизації і врахувати ухвалене рішення при формуванні облікової й амортизаційної політики підприємства;

- визначити постійну частину амортизації за фактичним (розрахунковим) нормативом;

- визначити загальну суму амортизації за прийнятим при формуванні амортизаційної політики підприємства нормативом;

- визначити із загальної суми амортизації змінну частину (враховуючи корисність активів);

- змінну частину амортизації піддавати 100% оподаткуванню за ставками, установленими податковими органами;

- постійну частину амортизації оподаткуванню не піддавати і віднімати з оподаткованого прибутку за умови, що вона визначається відповідно до існуючого законодавства про оподаткування прибутку підприємств;

- базою нарахування зносу і бухгалтерського обліку є тільки постійна частина амортизації;

- при нарахуванні амортизації понад межі строку корисного використання ОФ вся сума амортизації (змінна і постійна) підлягає 100% оподаткуванню.

Запропонований концептуальний підхід до формування амортизаційної політики дозволяє сумістити інтереси, як окремих господарських суб'єктів, так і держави. При цьому зберігається єдина база нарахування вартісного і фізичного зносу, створюється можливість вирішення багатьох обліково-аналітичних завдань, які стосуються життєвого циклу ОФ. Уведення змінної податкової частини амортизації стимулює виробництво якісної високоліквідної продукції.

Література:

1. Самойленко Р.Л. Питання ефективного використання амортизації суб’єктами господарювання / Самойленко Р.Л. // Формування ринкових відносин в Україні: зб. наук. пр. [наук. ред. І.К. Бондар]. – К., 2002. – Вип. 17. – С. 136-138.

2. Економічна енциклопедія; відп. ред. С.В. Мочерний – Т. ІІ. – Тернопіль: Академія народного господарства, 2001. – 983 с.