Ковальчук С.П., Обштир В.Г., Шаповал А.С.

Вінницький торговельно – економічний інститут КНТЕУ

Методика аналізу інвестиційної привабливості підприємства

Актуальність даної теми зумовлена тим, що для відновлення роботи більшості вітчизняних підприємств в Україні, які зупинили свою роботу в результаті фінансової кризи, необхідні періодичні надходження тимчасово вільних грошових потоків, які знаходяться як в руках зарубіжних, так і вітчизняних інвесторів.

Теоретичні та практичні аспекти економічного аналізу інвестиційної привабливості знайшли висвітлення у наукових працях вітчизняних і зарубіжних економістів: І.А.Бланка, І.А.Бондарчука, С.М.Бутки, О.І.Вакаріної, Б.М.Вишиваної, Л.Д.Гитмана, О.О.Гончаренка, В.С.Головатюка, А.В.Захаріної, А.Колосової, Я.Д.Крупки, О.Лашко, А.Мокія, О.Моліної, А.В.Омельченко, А.А.Пересади, С.Романюка, Л.Г.Чернової, У.Ф.Шарпа та інших [1; c.480].

Метою дослідження є обґрунтування та розробка ефективних методичних підходів до оцінки інвестиційної привабливості, яка б відповідала потребам різноманітних користувачів в отриманні оперативної та достовірної інформації щодо перспектив здійснення капіталовкладення.

Розвиток підприємства, удосконалення виробництва та підвищення його ефективності безпосередньо пов’язані з інвестиційною діяльністю. Взагалі, всі розроблені у вітчизняній та світовій практиці методики оцінки інвестиційної привабливості по відношенню до джерела вихідної інформації можна умовно поділити на три великі групи:

1) методики, що ґрунтуються на різноманітних оцінках експертів;

2) методики, що ґрунтуються на статистичній інформації;

3) комбіновані методики, що ґрунтуються на експертно-статистичних розрахунках.

Метод рейтингової оцінки підприємства ґрунтується на аналізі даних фінансової звітності. Даний метод передбачає оцінку фінансового стану підприємства, шляхом розрахунку таких показників: ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості, ділової активності, неплатоспроможності та ймовірності банкрутства. Після розрахунку даних показників підприємства порівнюються між собою й інвестор вибирає найоптимальніше з його точки зору для інвестування [2; c.40].

Другою методикою оцінки інвестиційної привабливості є інтегральна оцінка. Визначено, що недоліком інтегральної оцінки є потреба залучення спеціалістів, що впливає на здійснення інвестором значних грошових витрат. Ще одним мінусом даної методики є висока трудомісткість аналізу та значні витрати часу, що можуть призвести до втрати актуальності наданих аналітиками висновків внаслідок швидкої зміни ринкового середовища.

На заході досить розповсюдженим є метод рейтингової оцінки. Найбільш популярнішими є: Fortune 500, Global 1000, BusinessWeek 1000. Вони оцінюють інвестиційну привабливість, виходячи з фінансово-господарських показників підприємств: об’єми доходів, прибутків, активів; ефективність інвестицій; збільшення прибутків, доходів, працівників; рівень ринкової вартості компанії.

Майже всі методи передбачають розрахунок коефіцієнта ліквідності, коефіцієнта використання ресурсів, коефіцієнта частки позикових засобів, коефіцієнта прибутковості, деколи аналітики визначають норму прибутку на акціонерний капітал. Але при цьому не визначають природу походження прибутку та доходу. Тобто не проводять аналіз за видами діяльності [3; c.90].

Також проблемою є методика підрахунку основних показників діяльності підприємства. Оскільки наслідком переходу до ринкової економіки є зміна трактування та ієрархії показників, які характеризують фінансові результати діяльності підприємств та їх зміст, змінюються і методи здійснення аналізу.

Одним із основних показників при аналізі інвестиційної привабливості є прибуток, який є основним джерелом формування фінансових ресурсів та накопичення капіталу, укріплення фінансових та ринкових позицій суб’єкта господарювання, захисним механізмом від можливості банкрутства. Він створює базу економічного розвитку держави, підприємств, його власників та найманого персоналу. Даний показник відіграє досить велику роль при проведенні аналізу діяльності підприємства, зокрема аналізу інвестиційної привабливості [4; c.58].

Основними етапами проведення аналізу у економічній літературі є експрес-аналіз та поглиблений аналіз діяльності підприємства. Але дані напрями аналізу можуть забезпечити лише внутрішнє прийняття рішення – потреба в інвестиціях, визначення виду інвестицій (реальних чи фінансових), методи залучення інвестицій (шляхом авансування коштів у капітал підприємства, чи залучення кредитів).

Отже, методика аналізу інвестиційної привабливості підприємства потребує внесення коректив та нових підходів. Зі зміною економічних умов на ринку змінюється трактування та застосування різних показників, тому виникає необхідність у більш конкретному трактуванні та методиці визначенні показників аналізу діяльності підприємства. А тому необхідно розробити загальну методику для аналізу підприємств за видами діяльності, з урахуванням притаманних їм ризиків, витрат на основну діяльність та структуру формування прибутку.

Список використаних джерел:

1. Мних Є.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: підручник. / Є.В. Мних. – К.: Київ. Нац. Торг. – екон. ун-т, 2008. – 514 с.

2. Бень Т.В. Методи визначення економічної ефективності інвестицій:порівняльний аналіз / Т.В.Бень // Економіка України. – 2010. – № 6. – с. 41.

3. Дуленко А. Інвестиції як інструмент регіонального розвитку / Дуленко А. // Економіст. – 2011. – № 3. – С. 90-91.

4. Макарій Н. Оцінка інвестиційної привабливості українських підприємств / Н. Макарій // Економіст. – 2011. – № 1 – С. 52-60.