Экономические науки / 10. Экономика предприятия

Соколи Іван Іванович, Котуз Олександр Михайлович

Одеський Національний політехнічний університет, Україна

Методичні основи аналізу використання основних фондів

Аналіз стану основних фондів проводиться з метою вивчення динаміки загального їх об’єму і складу, ступеня їх придатності, інтенсивності оновлення та ефективності використання [1].

На початку аналізу розглядається динаміка загального об’єму основних виробничих фондів підприємства – темпи їх росту у співвідношенні з темпами росту об’єму виробництва і реалізації продукції, об’єму загальної суми необоротних активів, загальної суми активів підприємства.

Після цього вивчається склад основних виробничих фондів та динаміка їх структури. Під час цього вивчення розглядається співвідношення суми основних виробничих фондів та загальної суми основних фондів підприємства, розраховується питома вага активної частини виробничих фондів у загальній їх сумі.

На третьому етапі аналізу оцінюється стан ОВФ за ступенем їх зносу. Під час такої оцінки розраховуються такі основні показники:

1) Коефіцієнт зносу ОВФ:

, (2.1)

де - сума зносу основних виробничих фондів підприємства на певну дату;

- первісна вартість основних виробничих фондів на певну дату.

2) Коефіцієнт придатності ОВФ:

(2.2)

де - залишкова вартість основних виробничих фондів на певну дату.

На наступному етапі аналізу визначається період обертання основних виробничих фондів:

, (2.3)

де - середня сума всіх основних виробничих фондів, що використовуються, за первісною вартістю;

- середня сума нарахованого у звітному періоді зносу всіх основних виробничих фондів підприємства, що використовуються.

Далі вивчається інтенсивність оновлення основних виробничих фондів за допомогою таких показників:

1) Коефіцієнт вибуття основних виробничих фондів. Він характеризує долю вибувших ОВФ у загальній їх сумі та розраховується за формулою:

, (2.4)

де - вартість ОВФ, які вибули у звітному періоді;

- вартість ОВФ на початок звітного періоду.

2) Коефіцієнт вводу в дію нових ОВФ. Він характеризує частку введених ОВФ у загальній їх сумі та розраховується за формулою:

, (2.5)

де - вартість ОВФ, які були введені в дію у звітному періоді;

- вартість ОВФ на кінець звітного періоду.

3) Коефіцієнт оновлення ОВФ. Він характеризує приріст нових ОВФ у загальній їх сумі та розраховується за формулою:

, (2.6)

4) Швидкість оновлення ОВФ. Вона характеризує середній період часу повного оновлення ОВФ.

(2.7)

Під час оцінки ефективності використання ОВФ у звітному періоді використовуються такі показники:

1) Коефіцієнт рентабельності ОВФ

, (2.8)

де - сума чистого прибутку, яка отримана у звітному періоді від операційної діяльності,

- середньорічна вартість ОВФ у звітному періоді.

2) Коефіцієнт виробничої віддачі ОВФ. Він характеризує об’єм реалізації продукції (або об’єму її виробництва) із розрахунку на одиницю використовуємих підприємством ОВФ.

, (2.9)

де - чистий дохід (об’єм реалізації продукції у звітному періоді за відрахуванням податку на додану вартість та акцизів).

3) Коефіцієнт виробничої місткості ОВФ. Він характеризує середню вартість ОВФ на одиницю об’єму реалізації продукції (або об’єму її виробництва).

(2.10)

Найбільш узагальнюючим показником ефективності використання основних фондів є фондорентабельність. ЇЇ рівень залежить не тільки від фондовіддачі, але й від рентабельності продукції. Взаємозв’язок цих показників можна представити таким чином:

, (2.11)

де Rовф – рентабельність основних виробничих фондів;

П – прибуток від реалізації продукції;

ОВФ – середньорічна вартість основних виробничих фондів;

РП – вартість реалізованої продукції;

ФВ – фондовіддача;

Rрп – рентабельність реалізованої продукції.

Фондовіддача активної частини фондів (технологічного обладнання) безпосередньо залежить від його структури, часу роботи і середньогодинної виробітки.

Для аналізу використаємо таку факторну модель:

(2.12)

Литература:

1. Фінансовий менеджмент: Підручник/ Кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. – К.: КНЕУ, 2005. – 535 с.

2. Хоминич И.П. Финансовая стратегия компаний. — М.: Росс. экон. акад., 1998. – 316 с.

3. Шевченкова Л. “Основні засоби: що було – що буде”. // Баланс №11 (292), 14 березня 2000 р.- С. 32 – 36.

4. Юровский Б. С. “Основные средства: налоговый и бухгалтерский учет” в двух частях – Х.: “Консульт” 2000. - 298 с.

5. Яструбецька Л.С. Грошові потоки в оцінці інвестиційного проекту підприємства // Фінанси України. – 2005. - №5. - С. 101 – 109.