Костельнюк О. П., студентка

К.е.н.Власенко І. В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

                            

НОВІТНІЙ ПІДХІД ДО КЛАСИФІКАЦІЇ ФІРМ

 

 

 

                             

В сучасному світі лише 6-10 % інвестицій в нові компанії виявляються успішними, і трохи більше 60% інвестицій у проекти великих сформованих компаній бувають виправдані [1]. Такий низький середній інвестиційний успіх, а відповідно, високий ризик є однією з основних причин банкрутства інвесторів та інвестиційних інститутів, виробництв і галузей промисловості, а також проблем у розвитку економіки цілих регіонів і країн. Проблема полягає в тому, що сучасні методи бізнес-аналізу, потрібного в першу чергу для класифікації фірм, а також повноцінного управління організацією, визначення її інвестиційної привабливості, не дозволяють розраховувати на високу ймовірність успіху. Пропозиція новітнього підходу полягає у принципово іншому баченні розвитку організації. 

Численні дослідження були присвячені процесу «життя» фірм. Їх важко переоцінити, однак єдиної концепції, що охоплює все різноманіття сторін процесу існування фірм, вони не сформували.

Сучасний менеджмент потребує розуміння такої еволюційної закономірності, яку можливо було б застосувати до аналізу фірми незалежно від того, в якій галузі вона працює. Для цього потрібно визначити основний критерій, за яким фірми потрібно класифікувати. Згідно з дослідженнями американських вчених Я. Кацмана, А. Шнейдера та Г. Топчишвілі, таким основним параметром, який характеризує життєвий цикл фірми, є доступ до капіталу. Критеріями для визначення ступеня розвитку ринку є те, як він ділить споживачів з іншими ринками, для товарів класифікація еволюційних етапів розвитку давно відома і прийнятна у вигляді горизонтальної S-кривої життєвого циклу. Еволюція товару має чотири етапи: створення продукту, вдосконалення та створення модифікацій, поєднання з іншими продуктами та перехід до символічного призначення порівняно із технологічними можливостями [1]. Усвідомлення таких закономірностей дозволяє по-новому підходити до бізнес-аналізу і бізнес-планування. Також це дає можливість ефективніше проводити планування, оскільки більшість типових бізнес-планів, які передують здійсненню інвестицій у нові компанії, є невдалими (Табл. 1) [3;4]. Зосередимося на еволюції фірми. Якщо взяти ряд фірм з різних галузей і згрупувати їх лише за принципом доступу до капіталу, то виявляється, що всередині кожної групи фірм є схожими організація, культура, цілі, ризики і багато інших ознак.

 

 

Таблиця 1

Основні результати діяльності нових організацій у світі незалежно від галузі та розміру стартового капіталу

Фінансовий показник

Частка в загальній кількості підприємств, %

Банкрутство протягом першого року діяльності

80,0

Банкрутство протягом трьох років діяльності

90,0

Прибутковість інвестицій

8,0

Прибутковість франчайзингових підприємств

300-600

 

Організаціями першого рівня вважають такі, які мають доступ до капіталу розміром не більше 3 млн. дол. В них максимально велика свобода прийняття рішень, а якість управління визначається здатністю керівника бути лідером. Їх іноді ще називають «гаражними» компаніями, оскільки більшість з них починалися в неформальній обстановці, в гаражах та підвалах. Наприклад, гігант виробництва персональних комп’ютерів Apple. Типовим джерелом фінансування на цій стадії є інвестиції заможних індивідуальних інвесторів («інвестиційних ангелів»). Навіть в тих випадках, коли компанія заробляє гроші наданням якоїсь послуги і реінвестує їх же в свої власні розробки, цілком закономірним є віднесення такого реінвестування до роботи «інвестиційних ангелів», якими є власники сервісної компанії. Великі за масштабами інвестиції також можуть надаватися на першому етапі венчурними фірмами.

Організаціями другого рівня вважаються такі, що мають доступ до капіталу розміром від 10 до 100 млн. дол. Проміжку між 3 і 10 млн дол. практично не існує, інвестиції розмірами в 4-9 млн дол. майже ніхто не здійснює. Фірми другого етапу найчастіше обережно поводяться зі своїми акціями і реалізують свій потенціал доступу до капіталу поетапно. Вони проводять перший раунд інвестування в об’ємі 10 млн дол., потім 50 млн дол., а потім виходять на біржу (IPO) і отримують близько 100-200 млн дол. Успішність управління залежить від формування корпоративної культури і здатності засновників делегувати повноваження та створювати зони відповідальності професійних менеджерів окремих підрозділів.

Чітко визначити межу між другим і третім етапом розвитку складно, однак організації, що мають доступ до капіталу більше 200 млн дол., можна вважати вже третім рівнем розвитку. Вони найчастіше продають акції на біржі, хоча приватними залишилися Wall Mart і SAS Institute.

Практичною цінністю такої класифікації є можливість визначати інвестиційну привабливість, потенціал та перспективи фірми. Адже саме від етапу розвитку фірми залежить успішність управління та взаємодія з ринком.

Організації третього рівня мають доступ до капіталу розміром від 100 млн. дол. Успішність управління визначається відповідністю корпоративної культури вимогам біржі та фінансового ринку країни, правильним позиціонуванням організації в зовнішньому середовищі, за що відповідає найвище керівництво [2].

Більшість персоналу першоетапних організацій - це працівники, для яких на першому місці стоїть ентузіазм та вільна творчість, в організаціях другого рівня головним стимулом працівників є винагорода, в організаціях третього рівня – стабільність і впевненість в майбутньому.

Найважливішим відкриттям нового бізнес-аналізу є те, що рівень розвитку організації визначає відповідність організацій до ринків різного рівня розвитку. На молодому невідомому ринку найефективніше працюють організації першого рівня. На зростаючому ринку варто працювати організаціям другого етапу розвитку. Якщо мова йде про організації третього рівня, то їм варто створювати дочірні підприємства другого рівня і діяти за франчайзинговою схемою. На ринку, що максимально наповнений споживачами, найефективніше працюють організації третього рівня. На ринок, який віддає покупців іншим молодим ринкам, іноді варто виходити організаціям другого рівня у пошуках вільних ніш, не зайнятих фірмами третього рівня.

Отже, новітній підхід до класифікації фірм пропонує розглядати перспективи створення фірми, її діяльності та інвестування в неї шляхом аналізу еволюційних етапів розвитку, на якому вона знаходиться чи на який планує вийти. Доступ до капіталу є досить універсальним критерієм, оскільки він призводить до формування подібних цілей, корпоративної культури, якості менеджменту, стратегії діяльності та стосунків з клієнтами компанії. Це дає можливість визначити оптимальне поєднання діяльності фірми та ринку, адже кожен ринок має свої етапи еволюції, і відповідно до цих етапів менеджмент фірми повинен приймати рішення, чи варто виходити на певний ринок, чи спершу треба створити дочірнє підприємство або взагалі відмовитись від виходу на цей ринок.

 

Література

1.     Гаєвська В. П. Економіка та організація діяльності фірми - К.: КНЕУ, 2010. – 528 с.

2.     Шнейдер А., Кацман Я., Топчишвили Г. «Наука побеждать в инвестициях, менеджменте и маркетинге». - Режим доступу: yakovkatsman@yahoo.com

3.     Франчайзинг - спосіб організації власного бізнесу. - Режим доступу: http://www.madein.dp.ua/view.aspx?type=ja&lang=1&jaid=725

4.     Концептуальні засади ризику в економіці. - Режим доступу: http://kvalifikacia.com.ua/index.php?option=com_educ&educTask=educDetails&catid=12&educId=5&Itemid=242&qnum=2&lang=ru