Клочковський О.В., Станівчук Д.В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Особливості становлення та функціонування регіонального ринку праці

Регіональна політика, об'єднуючи різні по пріоритетності напрями, повинна ґрунтуватися на чіткому розділенні повноважень центральних і місцевих виконавських органів влади, діяльність яких забезпечила б підвищення рівня соціально-економічного розвитку регіону, ефективне використання його трудового потенціалу і збалансованість територіального ринку праці.

Ринок праці (як і прояв різних форм функціонування трудових відносин) досліджено у працях провідних українських науковців: Д. Богині, О. Гулевич, О. Грішнової, І. Твердохліба й ін. Проте становлення ринкових форм господарювання й набуття на внутрішньому ринку праці нових характеристик його суб'єктами (а саме: людина – власник, людина – підприємець) спричинило необхідність здійснення низки нових досліджень з впливу цих чинників на перспективу розвитку національного ринку праці в умовах інтенсифікації процесів глобалізації на сучасному етапі розвитку світової економічної системи.

Регіональний ринок праці – це суспільно-економічна система, метою функціонування якої є нагромадження, використання та відтворення людських ресурсів. Вона охоплює в межах конкретної території цілісну сукупність сфер, відносин, форм і методів, пов’язаних з трудовою діяльністю людини. Формування регіонального ринку праці обумовлене сформованими системами господарювання, розселення та рівнем розвитку продуктивних сил та виробничих відносин [3].

Однією з особливостей сучасного ринку праці є те, що він охоплює не лише фазу обміну робочої сили, а й фази її виробництва, розподілу та використання. Тому об’єктом регулювання ринку праці має бути все економічно-активне населення, а також широке коло трудових відносин: проблеми оплати та умов праці, стабілізації і гарантій зайнятості, підготовки та перепідготовки робочої сили та ін.

Умовами ефективного функціонування ринку праці науковці визначають такі:

- повна самостійність і незалежність покупця й продавця та їхня взаємна відповідальність;

- відносини агентів на ринку праці мають бути здійснені через договори та угоди як між рівноправними партнерами;

- рівень ефективності функціонування ринку праці залежить від посилення конкуренції між власниками здібностей до праці щодо зайняття робочих місць та роботодавців – щодо залучення найбільш кваліфікованої робочої сили;

- баланс між робочими місцями, сукупною робочою силою та грошовою масою заробітної плати;

- наймані працівники та роботодавці можуть об’єднуватись в спілки для захисту своїх інтересів.

Слід також зазначити, що перехід України до нових форм господарювання супроводжувався руйнацією старих виробничих зв'язків (роками напрацьованих партнерських схем між різними суб'єктами господарської діяльності) та незворотними змінами у структурі продуктивних сил. A особливість регіонального поділу праці та вузька спеціалізація призвели до порушення роботи чітко налагодженого механізму координації їхніх економік.

Скорочення, а то й згортання виробництва, вимушене закриття підприємств, і не поодинокі випадки їх збанкрутіння зумовили масове безробіття, що до певної міри спричинило і соціальну напругу в Україні. Окрім цього, завдяки трансформації відносин власності, набув нових сутнісних характеристик кожен з компонентів взаємодії у парі суб'єкт – об'єкт, що не могло не позначитися і на зародженні внутрішніх чинників впливу на формування національного ринку праці (стан якого є, водночас, і одним з визначальних чинників стимулювання економічного зростання).

Найвідчутніше трансформація (кількісно-якісних характеристик) ринку праці в Україні позначилася на дії законів попиту та пропозиції, та встановленні "рівноважної ціни" на специфічний товар "здатність до праці робочої сили" (тобто – оплату індивідуальної праці робітника), оскільки на неї почали впливати не тільки такі чинники як якість, кваліфікація, й інтенсивність праці, але і кількість фахівців, які здатні запропонувати свої послуги та, особливо, створені для праці умови.

Отже, регіональний ринок праці слід розуміти як систему відносин між роботодавцями регіону і найманими працівниками щодо реалізації трудового потенціалу, що окреслений певними територіальними суспільно-географічними передумовами, є відносно цілісною виокремленою підсистемою, яка перебуває в тісному взаємозв’язку з іншими природними, соціальними, господарськими системами регіону

Список використаної літератури:

1. Біль М.М. Вторинна зайнятість на регіональних ринках праці: переваги та недоліки поширення / М.М. Біль // Інноваційна економіка. – 2010. -№2.- С.313-317.

2. Режим доступу:http://www.ggf-dnu.org.ua/publ/sbornik_konferencii_2007/ regionalnij_rinok_praci_struktura_ta_funkciji/10-1-0-397

3. Макух С.М. Особливості функціонування та перспективи розвитку регіональних ринків праці в Україні / С.М. Макух // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. - №19(1).- С.203-208.