Мисловський П.Й.

Кандидат економічних наук, доцент

Львівська комерційна академія

ПРОБЛЕМИАТИКА СИСТЕМНОГО СТРУКТУРУВАННЯ

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ

Сьогодні вже не тільки науково відомо, але й стало просто очевидно, що усе, що зумовлює більш-менш цивілізований стиль і рівень життя як особистості, так і в цілому суспільства - процеси генерування і висування талантів, вільний доступ до освіти і культурних цінностей, як і нарешті, забезпечення роботою по фаху та перепідготовкою щодо суспільної реалізації талантів - перебуває у нас, образно говорячи, "під великим знаком запитання"!

"Економіка людини", здавна пануюча на наших землях, із впадінням оріянських народів під вплив прозахідної атлантичної культури перетворилась і тепер доходить до повної абсурдності "економіки речей"!.. А квінтесенцією цього абсурду домінує в усьому соціально-економічному житті іще і по-сьогодні перекручена марксизмом уява про матеріальність лише як речовитість... Сонячне світло, електро-магнітні поля і, нарешті, самі ми - люди,- як колосальної складності їх "згустки" (особистості!), як і все, що на них впливає, марксистськими "збоченцями" вважається та й до цих пір "традиційно" нав'язується соціуму як "невиробниче", а тому й несуттєве, необов'язкове і навіть, мабуть, шкідливе і непотрібне для заможного і гідного життя!..

Соціально-психологічною підопльокою такої позиції, як "роги чорта з-за куща", завжди "вилазять" спрощені засади атлантичної культури спрадавна вважати багатством лише накопичувані речі і їх дорогоцінні символи, а звідси й завжди відбувається буквальне "вганяння людей" в соціальні процеси лише як спеціалізованих "гайок" і "гвинтиків" керованого небагатьма "верховенцями" суспільного "механізму"... Що вже говорити про захоплювані і закабалювані цією проатлантичною культурою території і народи, котрі в колоніальній і неоколоніальній залежності здавна просто загнані в позицію "засобів" накопичення таких багатств! Особливо це стосується нас українців - прямих нащадків оріянської культури шанування власних особистісних цінностей як домінантних і визначальних усім речовим і соціальним цінностям... Внутрішнє несприйняття атлантичного речовізму та цинічно колоніального ставлення до себе, пануючих і дотепер іще в існуючих "порядках" і законах, проходило у нас головним лейтмотивом, своєрідною "червоною ниткою" через усю нашу відому історію...

І коли дещо відволіктися від такого прозахідного пихатого теперішнього речовізму та дещо уважніше поглянути на достатньо відомі історичні приклади досконалого облаштування життя соціуму, то ми взмозі досить швидко - відкидаючи несуттєву їхню специфіку - зауважити у тих суспільств і народів до подиву подібні риси досконалого буття, життєвих цінностей та порядків. Вони дуже подібно "важили" і організовувалися у таких державах, як Стародавні Єгипет і Індія, Афінська Еллада та Спарта, Середньовічні Велика Гунія і Київська Русь, Нововавілонське царство і самоуправа американських колоній (особливо у "Західних штатах" Північної Америки) європейське "Магдебургське право" і "козацька демократія" (авторитаризм)...

В усіх них і, думається, дуже невипадково "Економіка"(як це і було в етимологічному першозначенні цього терміну в давніх Афінах) це не просто будьяке господарювання, Так по-справжньому було зрозумілим свідомо організоване і засвідчене досконалим (!), а з тим підкріплюване і поширюване правом по усій підконтрольній території саме найкраще (!) господарство, а не будьяке, перебуваєме у чиїйсь власності... Таке господарство об'єктивно опиралось на відповідно вдалий досвід (культуру!..) та можливості експериментування, як і на обов'язкове та організуєме силами держави поширення такого передового досвіду. І нарешті, завершаючим юридично-організаційним етапом здорового облаштування і ведення "Економіки" скрізь існував потужний, показовий і максимально прозорий механізм перерозподілу земель, інших засобів і майна згідно суспільної ефективності їх використання. А завершальним і показовим етапом (виразом) такого "Економічного механізму" і проявляв себе соціально-класовий лад (механізм внутрі і міжкласових ротацій) суспільства.

Практично кажучи, законодавство усіх передових на цей час держав і народів завжди грунтується на такому передовому та ще й саме власному передовому досвіді соціально-економічного порядкування, де здорова соціально-класова будова ніяк не є просто чимось другорядним і необов'язковим, а навпаки, глибоко необхідним і, навіть, вирішальним "механізмом" соціального генерування та висування талановитих особистостей на все більш привілейовані і лідируючі соціальні позиції. Без такого "традиційного" фундменту суспільних відносин, закріплюваного і розгортаємого законодавством, як би ми не намагались стверджувати високі моральні цінності, або щось надумане навіювати ідеологічно (як це було при марксизмі і фашизмі...) та, навіть, нав'язувати свої порядки силою, можна спостерігати і говорити лише про ту чи іншу форму деградації і занепад, а не про жоден прогрес або навіть надію на нього...

З іншого боку, "урізане" з боку механізмів відтворення колоніальне і постколоніальне (неоколоніальне) законодавство, не лише не грунтується на, а навпаки, протилежне і протидіюче "традиційному праву" та й усім традиційним порядкам, що можливо божим дивом іще часом бережуться у культурі підналежних етносів. Думається, що з такої позиції слід уже давно приглянутися до нашої правової системи. Адже вказане і визначене у нас постколоніальне законодавство, використовуване олігархами і оточуючими імперіями, завжди безпосередньо "спеціалізується" на інтересах метропольної експлуатації ресурсів в підналежних територіях і галузях. В той час, як повноцінне, бо пов'язуване з відтворювальними процесами, законодавство завжди першочергово виконує оптимізаційно-регулятивну функцію, а тому й оцінюється і вдосконалюється за конструктивними результатами своєї дії.

Завдання юридично-правової підсистеми не тільки, власне, полягатиме в організаційно-правовому забезпеченні постійного "крейсерського" функціонування досконально розбудованої соціально-економічної системи, але і (що на перших етапах і є найважливішим) у саме її відлагодженні. Зокрема, слід було б окремо подумати про створення відповідної законодавчої бази та низки підзаконних актів, стимулюючих інноваційно-організаційну діяльність, активну громадянську участь у суспільно-політичному житті і державному управлінні, фінансово-економічний контроль використання національних ресурсів та їх "фінансового руху". Адже відомо, що від цих суспільних явищ і процесів вже тепер прямо узалежнюється і соціальна будова, і соціально-кадрова політика, і соціально-економічне забезпечення, і кваліфікаційно-трудова структура та вся соціальна інфраструктура соціуму.

Мисловський П.Й.