Економічні науки/15.Державне регулювання
економіки
К.е.н. Щегель С.М.
ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»,
Україна
Матеріал
підготовлено в рамках НДР «Ресурси розвитку індустрії
високих технологій в Україні» (0110U00149)
Інститути інноваційного розвитку як організаційний базис індустрії високих
технологій
На
сьогоднішній день в українській економіці зберігається низка фінансових,
інституційних та інфраструктурних
бар’єрів, які перешкоджають її стійкому інноваційному
розвитку в довгостроковій перспективі. Усунути зазначені бар’єри, а також
розв’язати актуальне завдання
формування в Україні сучасної інноваційної економіки можливо, в тому
числі, за допомогою такого інструменту як інститути інноваційного розвитку (ІІР).
Інститути
інноваційного розвитку - це ефективний інструмент державної (приватної або
змішаної) підтримки та стимулювання комерціалізації результатів
науково-технічних досліджень [1-6].
Разом з тим виявлено, що навіть в межах однієї країни різні форми ІІР
суттєво відрізняються за рівнем ефективності. Аналіз причин таких розбіжностей
видається важливим завданням, оскільки його вирішення дозволить виокремити
складові, необхідні для успішної та ефективної діяльності відповідних
інститутів зокрема в Україні.
У світовій
практиці процес виникнення та розбудови інноваційних інститутів в тій чи іншій
країні спостерігається в період певної соціальної зрілості, коли в суспільстві
сформовані щонайменше базові елементи інноваційної культури. Здатність країни
до створення та впровадження інновацій залежить від загального ставлення до
економічних ризиків і підприємництва, готовності до змін, відкритості до нової
інформації. Очевидно, що від рівня інноваційної культури залежить, чи будуть
перелічені фактори сприяти інноваціям
або навпаки гальмувати їх розвиток.
На перших
етапах інноваційного розвитку провідну роль у створенні та підтримці діяльності
відповідних інститутів відіграє держава. В країнах, в яких уряд провадить
активну інноваційну політику, приділяє увагу розвитку інноваційної інфраструктури,
до якої можна віднести ІІР, діяльність останніх характеризується високою
ефективністю. Це спостереження підтверджується досвідом таких країн як США,
Канада, Австрія, Фінляндія, Південна Корея, Китай, Індія, Бразилія [7-10]. В
той же час, показовим є приклад Аргентини, в якій діяльність місцевих ІІР значно менш ефективна саме через
недостатню підтримку з боку уряду [7]. Отже, можна зробити висновок, що низька
ефективність вітчизняних ІІР обумовлена, преш за все, непослідовними діями
уряду (зокрема йдеться про скасування або призупинення дії податкових пільгових
та стимулів).
Наступною
перешкодою, що заважає ефективній діяльності ІІР є відсутність попиту на інновації.
Витоки цієї проблеми також полягають у низькій інноваційній культурі суспільства.
Наприклад, в Україні представники приватного промислового капіталу не надають
перевагу інвестиціям в інновації саме через відсутність чіткого бачення
результатів таких інвестицій.
Якщо у
представників великого бізнесу наявні ресурси для впровадження інновацій, але
їм бракує стимулів та гарантій, то малий і середній бізнес в Україні взагалі
немає ознак того інструменту ефективного інноваційного розвитку, яким
він є, наприклад, у США. Завдяки державній програмі підтримки МСБ (SBIR)
підприємства отримують можливість самостійно комерціалізувати результати своїх НДДКР
[7].
Відсутність
розвиненого ринку венчурного капіталу
- ще одна значна перешкода для інноваційного розвитку. Про це свідчать
порівняльні дані обсягів венчурних інвестицій за 2010 рік: США – 20 млрд. дол.,
Ізраїль – 5 млрд. дол., Україна – 0,005-0,015 млрд. дол. (не враховуючи
корпоративні інвестиції та реінвестиції) [11]. Цікаво, що опитування
представників українських венчурних фондів виявило наступні пріоритети при
відборі проектів для фінансування:
1.
Наявність професійних та досвідчених виконавців з сильною мотивацією.
2.
Потенційний ринок, на який планується вивести новий продукт, повинен бути
ємним, платоспроможним, швидкозростаючим.
3.
Проект повинен вирішувати певну проблему (задовольняти потребу) на порядок
вище, ніж існуючі аналоги.
4.
Наявність стійкої, багатокомпонентної, перевіреної на ринку бізнес-моделі.
5.
Суттєва технологічна новизна.
Тобто,
більшість вітчизняних інвесторів не вважають наявність перспективної ідеї
головною передумовою успішності інвестпроекту.
Також
істотною проблемою та перешкодою для повноцінного функціонування ІІР є слабкий
захист інтелектуальної власності – у багатьох вітчизняних дослідників
бракує коштів не лише для патентування за кордоном, але й в Україні. В той же
час в ряді країн, уряд бере на себе витрати на патентування. Так у Німеччині
компенсується понад 70% витрат на патентування [12].
Для успішного функціонування ІІР також
необхідні такі складові як розвинені кредитна система та приватний фінансовий
сектор, наявність висококваліфікованих кадрів,
якісний науково-технічний потенціал, прозоре та стабільне законодавство
в цій сфері, налагоджений механізм доведення інформації про суть розробок до
відома потенційних споживачів інновацій, маркетинг інновацій тощо.
На
сьогоднішній день в Україні формально існує значна кількість видів ІІР, рис.1.
Але фактично вони не виконують свої функції, оскільки в країні відсутні (або
наявні в недостатньому обсязі чи невідповідної якості) зазначені вище необхідні
складові. Так, кредитна система характеризується слабким розвитком сучасних
форм кредитування, збереженням сильних позицій іноземними банками, що
займаються переважно короткостроковим кредитуванням сфери обігу. Приватний
фінансовий сектор і навіть спеціалізовані венчурні фонди інвестують у
середньострокові проекти з невисоким ступенем ризику в традиційних видах
економічної діяльності. Актуальною є проблема забезпечення висококваліфікованим
персоналом, особливо у високотехнологічному секторі. Законодавство в
інноваційній сфері характеризується заплутаністю та нестабільністю. Таким
чином, в Україні, серед необхідних передумов здійснення ефективної діяльності
ІІР, на даний момент наявний лише якісний науково-технічний потенціал, який
втрачається з року в рік через відсутність належної підтримки, насамперед з
боку держави.
Рис. 1. Форми інститутів інноваційного розвитку України [13].
Література:
1.
Минэкономразвития
России. Деятельность институтов развития // Режим доступу:
http://www.economy.gov.ru/minec/activity/sections/instdev/institute/
2.
Солнцев О.Г., Хромов
М.Ю., Волков Р.Г. Институты развития: анализ и оценка мирового опыта/ Режим
доступа:
http://institutiones.com/general/1386-instituty-razvitiya.html
3.
Петрикова Е.М. Институты развития как факторы экономического
роста / Режим доступа:
http://institutiones.com/general/1180-instituty-razvitiya.html
4.
Алаева Ю, Кауанова
А., Мингазанова К. Институты развития и специальные финансовые институты / Режим
доступа:
http://prezi.com/0zz8kdjfd-3d/presentation/
5.
Сулакшин С.С.,
Сафонова Ю.А. Об институтах развития в России, // Труды Центра проблемного анализа и
государственно-управленческого проектирования. Выпуск № 15. М.: Научный
эксперт, 2010. — 32 с.
6.
Набиуллина Э.С. Роль институтов развития в реализации
приоритетных проектов Комиссии по модернизации при Президенте Российской
Федерации // Тезисы выступления на заседании Комиссии по модернизации
технологического развития экономики России 25.11.2009 г. // Режим
доступа:
http://smb.gov.ru/content/expert/m,f,2839/
7.
Обзор инновационных
кластеров в иностранных государствах - Минэкономразвития
России, май 2011 г. / Режим доступа:
http://www.economy.gov.ru/minec/about/structure/depsvod/doc20110531_04
8.
Мережа Ukrainian
Scientists Worldwide. Обзор международного опыта инновационного развития / Режим доступа:
http://www.usw.com.ua/profiles/blogs/obzor-mezhdunarodnogo-opyta
9.
Ерошкин А. Механизмы
государственной поддержки инноваций: зарубежный опыт // Мировая экономика и
международные отношения. №10. М.: «Наука», 2011. – 21-29 с.
10.
Все о бизнесе в
Республике Корея. Инновационная политика малого и среднего бизнеса. – Спб.:
Питер, 2008. – 206 с.
11.
Чернявская И. На старт /
Инвестгазета. – №45, 15.11-21.11.2010, с.18-22.
12.
Домнин С. Наука во мгле
/ Режим доступа:
http://www.inno.ru/press/articles/document35878