Экономические науки/1. Банки и банковская система

Полякова Н.М.

Директор Сєвєродонецького відділення Інституту післядипломної освіти і дистанційного навчання Східноукраїнського національного університету

імені Володимира Даля, Україна

К.е.н. Ілляшенко О.В.

Сєвєродонецьке відділення Інституту післядипломної освіти і дистанційного навчання Східноукраїнського національного університету

імені Володимира Даля, Україна

Принципи управління діяльністю банку в процесі реалізації стратегічних рішень

Для ефективного управління діяльністю комерційного банку потрібні чітка систематизація та класифікація принципів і методів управління.

Сукупність взаємопов'язаних і взаємозалежних елементів, що беруть участь в управлінні, утворюють систему управління діяльністю банку. Основними елементами такої системи є: об'єкти управління, суб'єкти управління, принципи управління, функції управління, методи управління, управлінські рішення.

Важливим елементом у системі управління діяльністю банку є організація управління. У «Економічному енциклопедичному словнику» зазначено, що слово організація має три тлумачення [1, с. 235]: як складова частина управління; як форма об'єднання людей для спільної діяльності; як установа, покликана виконувати певні функції і завдання.

Розглянемо організацію в першому значенні, тобто, як складову управління діяльністю банку. Організація управління діяльністю банку - це упорядкування, координація у просторі і часі дій окремих елементів системи управління з метою досягнення найбільшого ефекту. Між організацією та управлінням існує істотна відмінність. «Організація» відповідає на питання: чим управляти? а «управління»: як впливати на об'єкт [4, с. 542]?

Ефективне управління діяльністю банків здійснюють на основі певних принципів. Принципи управління банківською діяльністю - це сукупність правил, положень і норм, спрямованих на створення сприятливих умов та активізацію діяльності банківської системи і підвищення ефективності діяльності кожного банку зокрема. У цьому плані доцільно виокремити принципи державного регулювання банківською діяльністю і принципи управління діяльністю комерційного банку.

Державне регулювання банківською діяльністю на макрорівні здійснюють на основі таких принципів [2, c. 15]:

ефективності - забезпечення перевищення результату від державного регулювання над витратами на його регулювання;

справедливості - забезпечення однакових умов для здійснення банками інвестиційної діяльності та однакових вимог для всіх суб'єктів у банківській сфері;

стабільності - забезпечення банкам незмінності податків, зборів, величини і порядку формування резервів, ставок протягом бюджетного року;

системності - формування цілісного комплексного підходу до розв'язання банківських проблем;

адекватності - досягнення розумного мінімального втручання державних органів у банківські процеси, держава виконує ті економічні функції, які не можуть ефективно виконувати банки.

Важливим моментом у побудові системи управління діяльністю банку є формування принципів управління банком. Принципи управління діяльністю банку мають забезпечити фінансову стабільність банку в процесі реалізації стратегічних рішень. До принципів управління діяльністю банку належать:

цілеспрямованість - полягає у визначенні цілей банківського інвестиційного менеджменту, залежно від видів та об'єктів інвестування;

соціальна орієнтація - пріоритетними напрямками діяльності банків повинні бути: соціальна сфера, житлове будівництво, охорона навколишнього середовища тощо;

послідовність - передбачає певну послідовність у діяльності, а саме: збір і систематизацію інформації, планування, аналіз, контроль і регулювання діяльності, стимулювання активності з метою збільшення прибутку і мінімізації ризиків;

системність - полягає у тому, що управління діяльністю розглядають як систему, яка має вхід, вихід і набір певних елементів, які перебувають у тісній взаємодії і взаємозв'язку;

узгодженість цілей, результатів діяльності і способів їх досягнення - забезпечує принцип узгодженості; рішення повинні бути взаємозалежні і не суперечити одне одному [3, c. 110];

єдність фінансової стратегії і стратегії банку загалом (всі управлінські рішення повинні бути спрямовані на досягнення стратегічних цілей банку);

динамічність - передбачає вчасну і чітку реакцію менеджерів на зміну параметрів діяльності у внутрішньому й зовнішньому середовищах банку;

збереження і розвиток конкурентних переваг - дає змогу виявити слабкі й сильні аспекти діяльності банку, створити нові продукти, які можуть успішно конкурувати у певному сегменті, адже у конкурентному середовищі неподібність та оригінальність значною мірою сприяють виживанню;

єдність теорії і практики - полягає у тому, що методи, форми та інструменти управління мають бути науково обґрунтованими, рішення - логічними і спрямованими на розв'язання конкретних практичних завдань;

розподіл управлінських функцій - передбачає закріплення за кожним працівником банку певних управлінських функцій, за виконання яких кожен несе персональну відповідальність;

поєднання матеріальних і моральних стимулів - передбачає розроблення системи матеріального заохочення, згідно з якою кожен працівник повинен знати, за що він отримує зарплату, а також може отримувати матеріальне чи моральне заохочення;

надійність - означає створення таких умов, щоб діяльність банку здійснювалась безперервно, з мінімальними ризиками, гарантувала безпечне функціонування банку в теперішньому і майбутньому часі.

Наявність у банку найсучасніших техніки і технології, висококваліфікованого персоналу, вільних обігових коштів є потрібною, але не достатньою умовою забезпечення стійких конкурентоспроможних позицій на ринку. Без належного Організація діяльності в банку виникатимуть проблеми неефективного використання ресурсного потенціалу та наявних можливостей.

Наступним для банку кроком після визначення перспективи і майбутніх параметрів своєї діяльності є організаційна побудова, яка закріплює повноваження, завдання та обов'язки працівників у різних підрозділах і на різних рівнях управління. Організація - вид управлінської діяльності, який відображає процес формування структури управління організацією [5, c. 198].

Сутність цієї функції менеджменту утворюють такі структурно-функціональні аспекти:

поділ організації на підрозділи відповідно до цілей і стратегії (департаменталізація);

встановлення взаємовідносин повноважень вищих і нижчих рівнів управління і забезпечення можливості розподілу та координації завдань.

Організація ґрунтується на трьох категоріях: повноваженні, відповідальності й делегуванні. Повноваження - обмежене право використовувати матеріальні, фінансові, трудові та інші ресурси підприємства і спрямовувати зусилля підлеглих працівників на виконання встановлених завдань. Повноваження делегують відповідній посаді, а не особі, тобто зі зміною роботи змінюються і повноваження працівника. Відповідальність - покладений на посадову особу обов'язок виконувати поставлені завдання і забезпечувати їхнє позитивне виконання.

Відповідальність має подвійну властивість. З одного боку, посадова особа, приймаючи повноваження, одночасно бере на себе в повному обсязі й відповідальність. З іншого, - за керівником, який делегує повноваження, цілком зберігається відповідальність. Такий подвійний характер відповідальності забезпечує якісну реалізацію повноважень. Насамперед відповідальним є менеджер, який делегує повноваження. Наприклад, голова правління банку делегує директору філії повноваження управління процесом залучення депозитів і надання кредитів. Але відповідати за результати буде передусім сам голова правління. Навіть в організаціях, у яких широкий обсяг делегування є неминучим, найбільша відповідальність - за посадою менеджера найвищого рівня управління. Великий обсяг відповідальності зумовлює високі посадові оклади.

Делегування повноважень є основним процесом, завдяки якому керівництво встановлює формальні відносини працівників в організації. Делегування - передавання завдань і повноважень особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання. Загалом делегування є способом домогтися виконання роботи іншими людьми. Водночас воно є актом, який перетворює звичайну людину на керівника.

Організація управління банківською діяльністю - це об'єднання трудових, матеріальних, фінансових та інших ресурсів, формування керуючої системи, навчання та розстановка і налагодження взаємодії працівників для забезпечення досягнення визначених стратегічних цілей.

Використання таких важливих функцій банківського менеджменту, як планування, Організація, мотивування, контролювання, координування, регулювання, аналіз, - дає змогу банку здійснювати ефективну діяльність і перемагати у конкурентній боротьбі на ринку банківських послуг.

Також важливим принципом діяльності комерційного банку є робота в межах реально наявних ресурсів [25, c. 76]. Комерційний банк повинен забезпечувати не тільки кількісну відповідність між своїми ресурсами і кредитними вкладеннями, але і домагатися відповідності характеру банківських активів специфіці мобілізованих ним ресурсів. Так, якщо банк залучає засоби головним чином на короткі терміни, а вкладає їх переважно в довгострокові позички, то його ліквідність виявляється під загрозою. Наявність у активах банку великої кількості позичок з підвищеним ризиком вимагає від нього збільшення питомої ваги власних засобів у загальному обсязі його ресурсів.

Ще одним принципом, на якому базується діяльність комерційних банків, є їх економічна самостійність, що передбачає й економічну відповідальність банку за результати своєї діяльності. Принцип цей передбачає свободу розпорядження власними засобами банку і залучених ресурсів, вільний вибір клієнтів і вкладників, розпорядження доходами банку. Прибуток банку, що залишається в його розпорядженні після сплати податків, розподіляється відповідно до рішення загальних зборів акціонерів.

Література

1. Економічний енциклопедичний словник: У 2 т. Т.1 / С.В. Мочерний, Я.С. Ларіна, О.А. Устенко, С.І. Юрій ; за ред. С.В. Мочерного. – Львів : Світ, 2005. – 616 с.

2. Васильченко З. Методологічні аспекти дослідження сутності банківських установ як фінансових посередників [ Текст ] / З. Васильченко // БАНКІВСЬКА СПРАВА : Науково-практичне видання . 2008. № 4. ─ С. 11-23.

3. Жуков С. А. Маркетинг в банку [ Текст ] : Опорний конспект / С. А. Жуков . ─ К. : Кондор, 2008 . ─ 182 с.

4. Волошин І. В.  Особливості планування в системі управління фінансами банку // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. Випуск 235. В 5 т. Том 2. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. – С. 542-547.

5. Галушко О.С Побудова моделі фінансового планування // Збірник наукових праць “Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України” Т. 15. –Суми: УАБС НБУ, 2006. – С. 198-204.