Зіма Н. С., Пипкіна Л.С.
Миколаївський міжрегіональний
інститут розвитку людини ВНЗ ВМУРоЛ «Україна»
Фінансова стійкість комерційних банків України
Проблема забезпечення та зміцнення фінансової стійкості банків – складна та
до кінця не розв’язана, не породжена сьогоденням, так як має корені й у
минулому. Вона присутня у розвинутих країнах ринкового типу і набула
загальнонаціонального значення і для України, що значною мірою зумовлено
специфікою розвитку вітчизняних банків. Саме тому ефективне управління і забезпечення
власної фінансової стійкості має бути обов’язком та основним стратегічним
завданням кожного комерційного банку.
Для оцінки
стану та динаміки фінансової стійкості банківської системи України нами розраховано
ряд коефіцієнтів (табл. 1).
Таблиця
1
Показники
фінансової стійкості банківської системи України
|
Показник |
2009 р. |
2010 р. |
2011 р. |
|
|
Вихідні дані, млн. грн. |
|
|||
|
Власний капітал |
120208,2 |
137725,1 |
155487,0 |
|
|
Статутний капітал |
119189,0 |
145857,2 |
171864,7 |
|
|
Залучені кошти |
684927,6 |
741063,6 |
817519,2 |
|
|
Активи загальні |
873449,6 |
942084,0 |
1054272,2 |
|
|
Активи дохідні |
693595,0 |
736021,5 |
815185,2 |
|
|
Активи недохідні |
179854,6 |
206062,5 |
239087,0 |
|
|
Коефіцієнти фінансової стійкості |
|
|||
|
Коефіцієнт надійності |
0,176 |
0,186 |
0,190 |
|
|
Коефіцієнт фінансового важеля |
5,698 |
5,381 |
5,258 |
|
|
Коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів |
0,138 |
0,146 |
0,147 |
|
|
Коефіцієнт захищеності дохідних активів власним капіталом |
-0,086 |
-0,093 |
-0,103 |
|
|
Коефіцієнт мультиплікатора капіталу |
7,328 |
6,459 |
6,134 |
|
Коефіцієнт
надійності підвищився протягом аналізованого ряду років і становив 17,6%, 18,6%
та 19,0%, відповідно за роками. Таким чином, банківська система України
має достатню забезпеченість власним капіталом і, отже, достатню
надійність, тобто вона досягла того рівня, за якого не залежить від стихій у
залученні вільних коштів грошового ринку, бо має вдосталь своїх, дешевших, які
можна розміщати в кредити господарюючим суб’єктам та в інвестиції.
Коефіцієнт
фінансового важеля при максимально допустимому 5% становив у 2009 р. 5,698, у 2010
р. 5,381, а у 2011 р. 5,258. Це свідчить також і про те, що за аналізовані роки
банки України мали достатній рівень активності щодо залучення вільних коштів на
грошовому ринку, навіть за високого забезпечення власними. Хоча зниження даного
показника і наближення його до оптимального значення свідчить про необхідність
контролю за співвідношенням залучених і власних коштів комерційних банків.
Коефіцієнт
участі власного капіталу у формуванні активів дещо підвищився за аналізований
ряд років з 0,138 до 0,147 (або відповідно з 13,8% до 14,7%) за оптимального
значення не менше 10% і підтверджує вище встановлену тенденцію високої ролі
власних коштів банку.
Вітчизняні
комерційні банки дещо послабили захист дохідних активів власним капіталом. Так,
у 2009-2011 рр. відповідний коефіцієнт мав значення негативне значення (-0,086,
-0,093 та -0,103). Це свідчить про те, що розмір власного капіталу за мінусом
недохідних активів не покривав дохідні активи, на що вплинуло два фактори:
зростання власного капіталу на 14,6% та 12,9%
і випереджаюче зростання недохідних активів (на 16,0%).
Що стосується
коефіцієнта мультиплікатора капіталу, який характеризує ступінь покриття
активів статутним капіталом, то за оптимального співвідношення 12,0-15,0 разів
він у 2009 р. становив 7,328, у 2010 р. скоротився до 6,459, а у 2011 р. також
скоротився – до 6,134. Це свідчить, про наявність тенденції зниження
використання «потужностей» із залучення їх із акціонерного капіталу.
Отже, деякі
основні показники, взяті нами для аналізу фінансової стійкості банківської
системи України, мають тенденцію до поліпшення (коефіцієнт надійності,
коефіцієнт участі власного капіталу у формування активів), або погіршення
(коефіцієнт фінансового важеля, коефіцієнт захищеності дохідних активів власним
капіталом, коефіцієнт мультиплікатора капіталу).
Звідси можна
зробити висновок, що фінансова стійкість банківської системи України достатньо
забезпечена його капіталом і останній може захищати банк від ймовірних
ризикованих втрат сьогодні. Але необхідно поліпшити менеджмент капіталу задля
підвищення його ролі у забезпеченні фінансової стійкості банку у майбутньому.
Таблиця
2
Порівняльна
оцінка фінансової стійкості комерційних банків України у розрізі груп
|
Група |
Коефіцієнти |
||||
|
Надійності |
Фінансового важеля |
Участі власного капіталу у формуванні активів |
Захищеності дохідних активів власним капіталом |
Мультиплікатора капіталу |
|
|
2009 рік |
|||||
|
І |
0,171 |
5,864 |
0,134 |
-0,065 |
7,997 |
|
ІІ |
0,140 |
7,149 |
0,112 |
-0,206 |
7,455 |
|
ІІІ |
0,231 |
4,337 |
0,177 |
-0,066 |
5,292 |
|
ІV |
0,249 |
4,009 |
0,184 |
-0,077 |
5,113 |
|
По банківській системі |
0,176 |
5,698 |
0,138 |
-0,086 |
7,328 |
|
2010 рік |
|||||
|
І |
0,185 |
5,419 |
0,145 |
-0,058 |
7,219 |
|
ІІ |
0,149 |
6,692 |
0,120 |
-0,235 |
5,220 |
|
ІІІ |
0,174 |
5,743 |
0,140 |
-0,188 |
5,597 |
|
ІV |
0,288 |
3,470 |
0,210 |
-0,047 |
5,385 |
|
По банківській системі |
0,186 |
5,381 |
0,146 |
-0,093 |
6,459 |
|
2011 рік |
|||||
|
І |
0,186 |
5,375 |
0,144 |
-0,086 |
7,090 |
|
ІІ |
0,190 |
5,273 |
0,149 |
-0,150 |
3,858 |
|
ІІІ |
0,151 |
6,616 |
0,120 |
-0,190 |
8,181 |
|
ІV |
0,247 |
4,052 |
0,186 |
-0,093 |
5,053 |
|
По банківській системі |
0,190 |
5,258 |
0,147 |
-0,103 |
6,134 |
Наведені в
табл. 2 показники доводять зроблені вище висновки про те, що протягом
аналізованого періоду комерційні банки останніх груп намагалися утримувати свою
фінансову стійкість на достатньому рівні. Особливо це помітно за коефіцієнтом
надійності, коефіцієнтом участі власного капіталу у формуванні активів та
коефіцієнтом захищеності дохідних активів власним капіталом. Значення цих
показників перевищують значення по першій і другій групі банків та середні в
цілому по банківській системі.
Отже,
здійснена порівняльна оцінка показала, що за основними показниками фінансової
стійкості малі та середні банки мають більш стійкі позиції. Водночас їм
необхідно підвищити свою активність щодо залучення вільних коштів на грошовому
ринку, навіть за високого забезпечення власними.