Беседіна А.В. ст.гр.БС-07МА

Керівник: Грицак О.В., к.е.н., доцент

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

УПРАВЛІННЯ ЛІКВІДНІСТЮ ТА ПРИБУТКОВІСТЮ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

Вступ. Банківська ліквідність відіграє життєво важливу роль як у діяльності окремого банку, так і у кредитній системі держави. Неліквідний банк не може виконувати свої функції і проводити операції з обслуговування клієнтів, його рейтинг знижується, що значно ускладнює запозичення коштів із зовнішніх джерел, банк втрачає потенційний прибуток. Надлишкова ліквідність є результатом негативного управління банком і свідчить про неспроможність менеджменту банку ефективно розпоряджатися залученими ресурсами. Така ліквідність спричиняє зниження рентабельності банківської діяльності й навіть може привести до збитковості банку. Тому вирішення проблем ліквідності повинно мати найвищий пріоритет в роботі банку, що і визначає актуальність дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Управління ліквідністю банку досліджували такі науковці, як О.І. Лаврушин, В.І. Міщенко, В.М. Шелудько, О.Д, Вовчак, Ю.С. Ребрик тощо. Незважаючи на суттєві наукові результати, отримані вишезазначеними та іншими вченими, слід зауважити, що питання формування методичних підходів до вдосконалення управління ліквідністю банків залишаться недостатньо розробленим як у теоретичному, так і у практичному аспектах.

Мета статті – дослідження методологічних аспектів ліквідності банків та впровадження на цій основі засад управління ліквідністю як складової забезпечення фінансової стійкості банку.

Основна частина. Фінансова стійкість банку включає показники, які розкривають і синтезують результативність складових стійкості банківської установи, особливо обсяг і структуру власних засобів, рівень прибутковості, дотримання показників ліквідності. Фінансова стійкість банку як одна з найважливіших сторін його фінансового стану характеризує, в свою чергу, капітальну стійкість, ліквідність, прибутковість і рівень ризику комерційного банку .

Таким чином, ліквідність надзвичайно важлива для банку як складова фінансової стійкості. Кожен банк для забезпечення своєї стабільності має бути впевненим, що у будь-який момент зможе задовольнити потреби своїх кредиторів і позичальників. Для цього йому потрібно підтримувати відповідність між активними та пасивними статтями балансу, між строками повернення кредитів та строками повернення депозитів. Усі ці процеси включають управління ліквідністю банку.

Розглянемо динаміку показників ліквідності вітчизняних банків у 2011 році (табл.1) [1].

Таблиця 1

Стан ліквідності банків у 2011 році

Норматив	На 01.01. 2011, %	На 01.01. 2012, %	Відхилення
			Абсолютне	Відносне
1	2	3	4	5
Н4 – норматив миттєвої ліквідності (не менше 20%)	53,56	58,48	4,92	9,19
Н5 – норматив поточної ліквідності (не менше 40%)	70,19	70,53	0,34	0,48
Н6 – норматив короткострокової ліквідності (не менше 60%)	94,35	94,73	0,38	0,40

Так, відповідно до офіційних даних НБУ станом на 01.10.2012 року, показник миттєвої ліквідності загалом по банківській системі становить 58.48% (при нормативному значенні Н4 – 20%), поточної ліквідності – 70,53% (за нормативом Н5 – 40%), короткострокової ліквідності – 94,73% (за нормативом Н6 – 60%). Видно, що показники ліквідності перевищують норму майже вдвічі. Такий стан свідчить про надлишок ліквідності у банків. Це негативно впливає на стан як всієї банківської системи, так і на економічну ситуацію в країні, адже такі нормативні показники свідчать про те, що банки не можуть ефективно розміщувати свої ресурси, накопичуючи їх.

Різні банки мають різні потреби у ліквідності. В одній і тій же банківській установі в різний час одна й та ж ліквідна позиція може бути достатньою або недостатньою – залежно від потреб у коштах. Крім того, ліквідність, достатня для одного банку, може виявитися недостатньою для іншого. Визначити, чи достатня ліквідність банку, можна, лише проаналізувавши низку факторів.

Для більшості банків потреба в ліквідних коштах виникає з таких причин:

- зняття коштів з депозитів, або навпаки, їх надмірність;

- заявки на отримання нових кредитів від платоспроможних клієнтів;

- операції витрати та сплати податків у процесі продажу послуг;

- погашення раніше наданих кредитів [2, с.78].

Недостатній рівень ліквідності майже завжди є першою ознакою наявності в установі фінансових труднощів. У цій ситуації банк, як правило, втрачає депозити, що зменшує його готівкові кошти та змушує реалізовувати найліквідніші активи. Це зумовлює потребу управління ліквідністю банку у складі управління фінансовою стійкістю.

Управління банківською ліквідністю варто розглядати як складний багатоетапний та безперервний процес,що є сукупністю підходів і методів, за допомогою яких здійснюють діагностику та планування ліквідності (через аналіз та коригування внутрішніх чинників) і тому досягається оптимальне співвідношення між активами та зобов'язаннями за обсягами, термінами та валютами, що дає змогу банкам обмежити рівень ризику незбалансованої ліквідності та досягти максимізації прибутковості за умов обов'язкового дотримання її нормативів [2, с.80].

Наразі українські банки трансформують власні аналітичні напрацювання відповідно до світових вимог, тому питання розроблення підходів до управління потребують особливої деталізації та комплексності. Процес управління ліквідності, як складової фінансової стійкості, має бути інтегрований у консолідовану систему банківського менеджменту.

Для запобігання повторенню кризи довіри до банківської системи, доцільним для НБУ є перегляд визначення ліквідності в частині того, що готівка, як актив, необхідна для задоволення потреб банку у ліквідних коштах. Таким чином, важливо переглянути нормативи ліквідності (Н4) миттєвої ліквідності, (Н5) поточної ліквідності та (Н6) короткострокової ліквідності в частині визначення ліквідними активами коштів, які можна швидко продати на готівковому ринку для забезпечення своєчасного виконання банком своїх зобов'язань. Крім того, механічне дотримання нормативів без прогнозування, без стратегії управління ліквідністю зменшує прибутковість банку та не гарантує фінансової стійкості банку в майбутньому.

Висновки. Отже, вирішення проблеми підтримки ліквідності повинно мати найвищий пріоритет у роботі менеджменту банку. В свою чергу Національний банк України, встановлюючи відповідні нормативи ліквідності, підтримує стійкість банку. Це призводить до зменшення накопичення вільних коштів банків, тобто банківські ресурси «працюють» у напрямку збільшенні прибутковості банків та скорочення ризику недоотримання доходів.

Список використаних джерел

1. Офіційний сайт Національного банку України, розділ статистика. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http: // www. nbu.gov.ua.

2. Хіміч Н.О. Управління ліквідністю комерційних банків України в умовах нестабільності фінансових ринків / Н.О. Хімич // Регіональна економіка. – 2008. – №3. – с. 76 – 83.

3. І. Лис. Удосконалення управління ліквідністю банку в умовах світової фінансової кризи // Банківська справа. – 2009. – №4. – с. 19 – 25.