К.е.н, доц. Демчук Н.І.; Динь Я., Марков Д.

Дніпропетровський державний аграрний університет

Економічна сутність ліквідності та платоспроможності підприємства

Ступінь ліквідності визначається тривалістю часового періоду, протягом якого ця трансформація може бути здійсненна. Чим коротший період, тим вища ліквідність цього виду активів. Слід зауважити, що в складі поточних активів є такі їх елементи, які можна швидко продати, але зі значною знижкою в ціні. До таких елементів відносять виробничі запаси, при реалізації яких підприємство отримує 40 і менше відсотків від їх облікової вартості.

У зв’язку з цим ліквідність необхідно розглядати: як час,необхідний для продажу активів; як суму, одержану від продажу активу.

Платоспроможність підприємства характеризується його можливістю і здатністю своєчасно та повністю виконувати свої фінансові зобов’язання перед внутрішніми та зовнішніми партнерами, а також державою.

Основними показниками платоспроможності є: наявність у достатньому обсязі коштів на поточному рахунку; відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

Оцінка платоспроможності необхідна не тільки для підприємства з метою аналізу й прогнозування йогом подальшої фінансової діяльності, а й для його зовнішніх партнерів і потенційних інвесторів. Як правило, досліджують поточну і перспективну платоспроможність.

Поточна платоспроможність характеризує поточний стан розрахунків на підприємстві та аналізується на основі даних про його фінансові потоки: прибуток грошових коштів має забезпечити покриття поточних зобов’язань господарюючого суб’єкта.

Перспективна платоспроможність визначає можливість підприємства у майбутньому розраховуватися за своїми короткостроковими боргами і досліджується переважно за допомогою показників ліквідності. Саме від рівня ліквідності залежить як перспективна, так і поточна платоспроможність. Отже, ліквідність і платоспроможність не тотожні, хоча й дуже близькі поняття, причому ліквідність є більш місткою категорією, ніж платоспроможність.

Взаємозв'язок між платоспроможністю та ліквідністю підприємства, ліквідність балансу і ліквідністю активів показано на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Взаємозв'язок між показниками ліквідності та платоспроможності.

Ліквідність балансу виражається в ступені покриття боргових зобов’язань підприємства його активами, строк погашення платіжних зобов’язань. Ліквідність балансу досягається встановленням рівності між зобов’язаннями підприємства та його активами.

Ліквідність підприємства характеризує наявність у нього оборотних коштів у розмірі, теоретично достатньому для погашення короткострокових зобов’язань навіть з порушенням строків погашення, які передбачені контрактом. Зміст визначення полягає в тому, що якщо процеси виробництва і реалізації продукції відбуваються в нормальному режимі, то грошових коштів, які надходять від покупців продукції, буде достатньо для розрахунків з кредиторами, тобто розрахунків за поточними зобов’язаннями. Застереження про порушення строків погашення означає, що в принципі не є винятком збої в надходження грошових коштів від дебіторів, однак у будь-якому випадку ці кошти надійдуть і їх буде достатньо для розрахунків з кредиторами.

Слід зазначити, що наведене визначення категорії «ліквідність підприємства» не єдине і в економічній літературі спостерігається багатоваріантність тлумачень цього терміна.

З метою уточнення його суті вважаємо за доцільне розглянути походження слова «ліквідність». У перекладі з грецької мови «liquidus» означає «рідкий,плинний». Якщо пригадати властивості будь-якої рідини, то однією з них є здатність останньої приймати форму того посуду, який вона наповнює, і миттєво змінювати цю форму при її переміщенні з одного посуду в інший.

У зв’язку з цим вважаємо, що найбільш точним є визначення, коли під ліквідність розуміють мобільність активів, їх спроможність (у разі потреби і за короткий термін часу) перетворюватися з натурально-речовинної форми в грошову.

Для розкриття поняття «ліквідність підприємства»необхідно враховувати ще одну характеристику рідини – її плинність. Остання забезпечується тепловим рухом молекул, яке являє собою коливання біля положення рівноваги.

Виходячи з викладеного можна дати таке визначення: «ліквідність підприємства» - це мобільність підприємства, його спроможність(при виникненні будь-яких обставин ) за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел оперативно вишукувати резерви платіжних коштів, необхідних для погашення боргів, і постійно, на будь0який момент часу, підтримувати рівновагу між обсягами і строками перетворення активів у грошові кошти та обсягами і строками погашення зобов’язань.

Зазначені блоки схеми рівнозначні між собою, але разом з тим досягнення завдання другого блоку неможливе без реалізації завдань першого блоку, а третього – без наявності першого і другого, четвертого – без наявності першого і другого. Отже, ліквідність активів є основою платоспроможності підприємства. Іншими словами – це засіб підтримання платоспроможності.

Основною ознакою ліквідності є формальне перевищення (у вартісній оцінці) оборотних активів над короткостроковими пасивами. Чим більше це перевищення, тим сприятливіший фінансовий стан підприємства з позиції ліквідності. Якщо величина оборотних активів недостатньо велика порівняно з короткостроковими, поточний стан є нестійким; і може виникнути ситуація, коли воно не матиме достатньо грошових коштів для розрахунків за своїми зобов’язаннями і змушене буде або порушити технологічний процес (наприклад, терміново придбати частину запасів чи обтяжувати себе новими боргами), або розпродати частину довгострокових активів.

При визначення рівня ліквідності недостатнім є лише порівняння величини поточних активів з величиною поточних активів. На практиці іноді виникає ситуація, коли поточні активи перевищують за величиною короткострокові пасиви, показники ліквідності характеризують фінансовий стан як задовільний, проте така оцінка вважається помилковою, оскільки в оборотних активах значну частку займають неліквіди та прострочена дебіторська заборгованість.

До неліквідів, як правило, відносять залежні виробничі запаси, споживчі властивості яких роблять неможливим їх використання в технологічному процесі, і готову продукцію, що не користується попитом, незавершене будівництво, витрати майбутніх періодів.

Неліквіди, тобто активи, які не можуть бути використані у технологічному процесі чи реалізовані (як товар) на ринку, а іноді й невиправдана дебіторська заборгованість, не відображується в балансі. Це означає, що активи, фактична цінність яких сумнівна,входять до їх загальної величини і використовується при розрахунках показників ліквідності, рівень якої не відповідає реально існуючому.

Хоча при складанні балансу активи, що потенційно не обіцяють доходу, мають бути списані на збитки, на практиці це здійснюється не завжди. Крім того, заздалегідь передбачити частку сумнівної дебіторської заборгованості дуже складно.

Разом з тим слід зазначити, що така ситуація має місце не завжди. Невиправдане збільшення поточних активів на величину неліквідів відбувається лише в процесі здійснення зовнішнього фінансового аналізу, оскільки інформація про якісний склад оборотних засобів є недоступною.