Экономика/4.Инвестиционная деятельность и фондовые рынки

к.е.н., викл., Мезенцев Олексій Миколайович

МОДЕЛІ КРИЗОВИХ ЯВИЩ НА ВАЛЮТНОМУ РИНКУ

Сучасний стан і тенденції розвитку міжнародного валютного ринку характеризуються стійким зростанням обсягів конверсійних операцій з іноземними валютами, скороченням часу поширення, обробки інформації і здійснення операцій на валютному ринку, що зробило його доступним для ширшого кола учасників ринку та найбільш ліквідним фінансовим ринком. Його поведінка стала більш динамічною з високою волатильністю курсів валют і відносно високочастотними коливаннями, стрімкими стрибкоподібними змінами, які визначаються як валютні кризи. Значним дестабілізуючим фактором є зростаюча частка спекулятивного капіталу, що призводить до небажаного розмежування міжвиробничим та фінансовим секторами економіки. У зв'язку з цим різко зросли значущість технологій управління валютними активами інвесторів та зацікавленість учасників ринку і дослідників різних країн у прогнозуванні критичних та кризових явищ на валютному ринку з метою прийняття раціональних рішень, що враховують його сучасний стан.

В процесі дослідження концептуальних засад моделювання валютних криз обгрунтовано вибір конкретних технологій, методів та моделей дослідження кризових явищ. Показано, що валютний ринок є складною системою, яку можна охарактеризувати набором кількісних показників міждисциплінарної теорії складних систем. Такими характеристиками, зокрема, є фрактальні властивості, які чутливі до зміни внутрішньої структури і динаміки складної системи. Нелінійні, колективні, синергетичні властивості динамічних систем можна дослідити за допомогою теорії випадкових матриць, яка на відміну від статистичного аналізу дозволяє виявити самоорганізовані закономірності складної системи як цілого. Коректне використання аналогій з фізичними моделями дозволяє під іншим кутом розглянути відомі процеси і здійснити моделювання тієї чи іншої поведінки системи в критичних умовах. Встановлено, що на сьогоднішній день в світовій економіці сформувався ряд серйозних дисбалансів. Розглянувши джерела нестабільності та методи конструювання індикаторів валютних криз, зроблено висновок про те, що актуальним є створення таких пруденційних методик нагляду за фінансовою системою, які б дозволяли реєструвати потенційно загрозливі ситуації.

Проведене дослідження можливостей різних індикаторів фундаментального аналізу дозволяє встановити той факт, що дана технологія побудови індикаторів зосереджується на сукупності соціально-економічних факторів і реалізується за допомогою низки показників, що характеризують різні сторонни суспільного та господарського життя. Такими факторами є: відхилення реального обмінного курсу віддетермінованого тренду; наявність банківської кризи; темпи зростання експорту; індекс зростання курсу акцій; відношення темпу зростання грошової маси до темпу зростання міжнародних резервів; «надлишкова» грошова маса; темпи зростання міжнародних резервів та інші. Сьогодні також здійснюються спроби створити узагальнені індекси, що відображали б зміни в кількох секторах економіки та поєднували властивості групи показників.

Аналіз можливостей технічного аналізу щодо прогнозування валютних криз дозволив виділити дві групи їх індикаторів. До першої групи відносяться більш-менш поширені і вживані фінансовими аналітиками при розробці або експлуатації різних торгівельних майданчиків показники трендів, волатильності, осцилятори тощо. До другої групи відносяться ті індикатори, які створюються у межах нового напрямку теорії складних систем і які враховують внутрішню структуру і динаміку валютного ринку як складної системи. До таких, зокрема, відносяться індикатори рекуррентного аналізу. Більшості процесів, які повсякчасно спостерігаються у світі, властива яскраво виражена рекуррентна поведінка, така, як періодичність або і регулярна циклічність. Рекурентність (повторюваність) станів у значенні проходження подальшої траєкторії достатньо близько до попередньої є фундаментальною властивістю дисипативних динамічних систем булла відмічена ще в 80-х роках XIX століття французьким математиком Пуанкаре і згодом сформульована у вигляді «теореми рекурентності». Сутність цієї фундаментальної властивості полягає у тому, що, не дивлячись на те, що навіть найменше збурення в складній динамічній системі може привести систему до експоненціального відхилення від її стану, через деякий час система прагне повернутися до стану, близького до попереднього, і проходить при цьому подібні етапи еволюції.

Дослідження часових послідовностей, які містять кризові явища, показало, що вони поводять себе універсально: в точці кризи ціна валюти відносно доллару стрімко падає. Це є свідчення мпомітної нестаціонарності часових рядів. У період валютної кризи зростає волатильність, яка є локальним середнім модуля зміни ціни на відповідному часовому інтервалі. Практичні розрахунки ентропійних показників (ентропії Шеннона, ентропії Тсалліса, ентропії подібності, вейвлет-ентропії) для умов добре вивчених валютних криз 90-х років минулого століття і порівняно нових у цьому столітті показало, що у якості індикаторів кризи можна використовували ентропії Шеннона, Тсалліса і ентропію подібності, тоді як вейвлет-ентропія є індикатором-передвісником кризового явища.