Клочковський О.В.

Гура О.О.

Вінницький національний аграрний університет

 

ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНИ

У ринковій економіці інвестиції відіграють надзвичайно важливу роль у розвитку національного виробництва. Завдяки їм відбувається технічне переоснащення підприємств, удосконалюється продукція, здійснюється науково-дослідна робота – на рівні підприємства, на рівні держави – поліпшується її інвестиційний клімат, підвищуються показники конкурентоспроможності економіки в цілому.

Вирішальне значення для сталого розвитку суспільства має активізація інвестиційної діяльності, що викликає одночасно збільшення масштабів виробництва та споживання.

Широке коло питань, пов’язаних з дослідженням перспектив розвитку інвестиційної діяльності, розвитком діяльності, пов’язаної з активізацією щодо залучення інвестицій як внутрішніх, так і іноземних інвесторів, інвестиційної стратегії та конкурентоспроможності, визначення пріоритетних напрямів інвестування в економіку України відображено в працях таких відомих зарубіжних і вітчизняних учених-економістів: Дж. Бейлі, І. Бланк, А. Гальчинський, В. Геєць, В. Новицький, М. Портер, С. Реверчук, І. Шарп та ін.

Інвестиційна діяльність – це не просто вкладання наявних ресурсів з метою отримання прибутку, це важлива складова міжнародного руху капіталу, яка здатна забезпечити міграцію капіталу з однієї країни в іншу, а також прискорювати цю міграцію в одних сферах світового господарства, та уповільнювати в інших.

Україна не здобула серйозних досягнень у забезпеченні національної конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості. Згідно з оцінкою Всесвітнього економічного форуму, що міститься в "Глобальному звіті про конкурентоспроможність 2008-2010", рейтинг глобальної конкурентоспроможності України в 2008 році знизився з 69-ї до 73-ї позиції (але при цьому вона випередила двох членів Євросоюзу: Румунію і Болгарію). Індекс глобальної конкурентоспроможності оцінює 131 країну за дев'ятьма критеріями, що охоплюють понад 100 індикаторів продуктивності та ефективності їх економік.

Падіння рейтингу України пов'язано, крім іншого, з низькою продуктивністю національної економіки, хоча і констатується зростання ВВП. Треба зауважити, що даний рейтинг складається, перш за все, для урядів країн, а не для приватних інвесторів, тому більше впливає на оцінку політиків, а не на мотивацію або рішення приватного бізнесу.

Проаналізуємо надходження прямих іноземних інвестицій в Україну в 2008, 2009, 2010 роках. Для цього розглянемо дані таблиці 1.

Таблиця 1

Обсяги прямих інвестицій в Україну

Країна

Млн. дол. США

У % до підсумку

Млн. дол. США

У % до підсумку

Млн. дол. США

У % до підсумку

2008

2009

2010

Кіпр

8534,0

22,7

8201,7

21,3

8593,2

21,5

Німеччина

6826,9

18,1

6580,8

17,1

6613,0

16,5

Нідерланди

3553,7

8,6

3814,2

9,9

4002,0

10,0

Австрія

2564,9

6,8

2564,8

6,6

2674,6

6,7

Сполучене Королівство

2329,2

6,2

2348,5

6,1

2604,1

6,5

Російська Федерація

2097,4

5,6

2061,5

5,3

2375,9

5,9

США

1522,5

4,0

1589,6

4,1

1640,1

4,1

Франція

1266,1

3,4

1381,5

3,6

1387,1

3,5

Швеція

1260,3

3,3

1340,5

3,5

1371,0

3,4

Вінгірські Острови

1248,7

3,3

1256,4

3,3

1272,3

3,2

Італія

887,7

2,4

921,6

2,4

992,2

2,5

Польща

717,2

1,9

862,5

2,2

864,9

2,2

Швейцарія

702,2

1,9

825,8

2,1

805,5

2,0

Угорщина

532,5

1,4

715,1

1,9

675,1

1,7

Інші країни

3878,1

10,4

4127,7

10,6

4155,8

10,3

 

Держава намагається виправити ситуацію, яка склалася у сфері фінансування інвестицій, про що свідчать такі базові принципи Концепції Державної програми розвитку інвестиційної діяльності на 2011–2015 рр.:

– послідовна децентралізація інвестиційного процесу;

– перенесення центру ваги з безповоротного бюджетного фінансування у виробничій сфері на кредитування;

– фінансування об’єктів, будівництво яких починається за рахунок бюджетних коштів, як правило, на конкурсній основі;

– здійснення відповідними державними органами контролю за цільовим використанням централізованих інвестицій;

– удосконалення нормативної та правової бази з метою збільшення обсягів залучення інвестицій;

– збільшення частки внутрішніх (власних) коштів суб’єктів господарювання у фінансуванні інвестиційних проектів;

Таким чином, аналіз інвестиційної діяльності показав, що вона є складним, системним явищем, яке створює взаємозалежні зв’язки в усіх сферах економічного життя країни. Головною проблемою розвитку інвестиційної діяльності є недостатність внутрішнього інвестиційного потенціалу. Нестача ж інвестиційних ресурсів завжди приводить до пошуку альтернативних джерел залучення зовнішніх фінансових ресурсів як у середині країни (банківські кредити), так і за її межами (іноземні інвестиції).

Сьогодні перед Україною постає завдання покращення її інвестиційного клімату, що приведе до активізації інвестиційної діяльності, а це можливо лише за рахунок розробки, формування та впровадження ефективної державної інвестиційної політики.

Література

1.     Стефанович Є.А. Інвестиційна діяльність як економічне явище / Є.А. Стефанович // Економіка та держава. – 2010. – № 11. – С. 60–64.

2.     Концепція Державної програми розвитку інвестиційної діяльності на 2011–2015 роки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.in.gov.ua/index.php?get=564&id=2875#1.

3.     Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.ukrstat.gov.ua.

4.     «Інвест-газета», [Електронний ресурс] http:www.investgazeta.net/