Викладач Шаманська О.С.
Тернопільський національний
економічний університет, Україна
Споживча
поведінка домогосподарств: основні чинники та мотиви
До числа
найменш досліджених суб’єктів національної економіки належать домогосподарства.
Проте вони, без сумніву, відіграють значну роль у функціонуванні економічної
системи держави і, виконуючи свої традиційні функції споживання, заощадження,
інвестування, виступають своєрідним внутрішнім стабілізатором і впливають на
соціально-економічний розвиток країни.
В умовах
ринкової економіки домогосподарства є власниками усіх видів ресурсів (землі, капіталу, праці та підприємницького хисту)
і постачальниками цих ресурсів на відповідні ринки. Переважну частину коштів,
отриманих від продажу цих ресурсів, домашні господарства витрачають на
споживання.
Споживання є
найважливішою сферою ринкової економіки, оскільки саме воно визначає тенденції
і обсяги оборотів товарів і капіталу у суспільстві, а також формує ринковий
попит на них. Наявність споживання й самої позиції споживача є обов’язковою й
невід’ємною частиною конкурентних відносин.
Загалом усі споживчі витрати домогосподарств
поділяють на три основні категорії:
- витрати на
товари щоденного вжитку (товари зі сподіваним терміном використання до трьох
років: продукти харчування, переважна частина одягу, предмети особистої
гігієни, канцтовари, пальне для автомобілів та ін.);
- витрати на
товари тривалого користування (товари очікуваний термін використання яких
перевищує три роки: телевізори, холодильники, меблі, легкові автомобілі та
ін.);
- витрати на
послуги (оплата житла та комунальних послуг, послуг транспорту, юридичних,
освітніх послуг та ін.) [1, с. 27].
На рівень та
структуру споживання в Україні впливають такі основні чинники: рівень доходів
споживачів, глобальна диференціація доходів, особливості менталітету та
культури споживання. Крім того, українські споживачі знаходяться під впливом
дії таких специфічних чинників як вплив досвіду та стилю життя в умовах
централізовано-планової економіки, складність економічної ситуації, поява нових
економічних питань [2].
Одним з
аспектів сфери споживання є споживча поведінка, що характеризує комплекс дій
споживача, які пов’язані з виникненням та усвідомленням потреби, рішенням
здійснити покупку, вибором товару, його використанням та знищенням або
утилізацією.
Cпоживчу поведінку
українців значною мірою обумовлюють і національно-психологічні особливості,
серед яких чільне місце посідає яскраво виражена інтровертність української
нації.
Водночас
складно переоцінити вплив культурних чинників на споживчу поведінку людини,
оскільки культурне середовище значною мірою формує характер споживання. Різним
країнам властиві свої специфічні звичаї, правила, заборони. Цікавим у згаданому
контексті є дослідження фахівців, які стверджують, що, наприклад,
французи-чоловіки майже в два рази більше використовують косметики і туалетних
засобів, ніж жінки; німці і французи вживають більше фасованих марочних
макаронів, ніж італійці; свинина, алкогольні напої заборонені ісламом; німецькі
споживачі віддають перевагу приправах у тубах тощо [3].
Крім того,
сильний вплив на поведінку споживачів здійснює і соціальний стан. Так,
належність до певного соціально-економічного класу робить значний вплив на
цінності, установки і стиль життя людини, оскільки саме така приналежність
найчастіше визначає індивідуальний статус, участь у соціальному житті, привілеї
і можливості, що виражаються в повсякденній споживчій поведінці.
Генетичні
чинники роду та їх вплив на споживчі реакції, які передаються від батьків до
дітей, також відіграють важливу роль у розвитку споживчої культури. До
генетичних чинників, що впливають на споживчу поведінку та передаються у
спадок, відносимо: емоційну стійкість; екстраверсію; соромливість;
відчуженість; агресивність; прагнення до досягнень; лідерство; уяву і відчуття
благополуччя тощо.
Важливими детермінантами, що визначають поведінку
споживачів, є психологічні чинники – мотивація, емоції та почуття.
Проте одним з
найвагоміших чинників, який впливає на поведінку споживачів, безумовно, є дохід.
Від нього залежить величина заощаджень, обсяги та якість придбаних товарів і
послуг відповідно до своїх смаків та уподобань.
Чільне місце
в доходах домогосподарств посідає заробітна плата (її частка в структурі
доходів домогосподарств у 2010 році склала 41,7 %) , яка є в основному
регулярним доходом, тому зниження її частки в загальній структурі доходів –
тенденція абсолютно небажана. Відтак, державні органи влади і управління мають
докласти максимум зусиль для підвищення добробуту населення, збільшення частки
оплати праці в структурі доходів та ВВП, відновлення відтворювальної функції
заробітної плати, посилення державних соціальних гарантій з виплати заробітної
плати.
Другим за
значенням джерелом доходів домогосподарств є соціальні трансферти. Найбільша
частина соціальних виплат в Україні припадає на пенсії за віком, інвалідністю,
втратою годувальника. Питома вага соціальних трансфертів у сукупних доходах
домогосподарств у 2010 році становила 38,5% [
4].
Наступним
видом доходу у структурі домогосподарств є підприємницький дохід, який можна
оцінювати як позитивну складову, тому що малі й середні підприємці – це
представники середнього класу – найвагомішої верстви для гармонічного розвитку
суспільства. Його частка у доходах населення України у 2010 році була незначною
та становила 8,2 %.
Варто також
відмітити таке джерело доходів населення як доходи від власності. Вони
включають: доходи, дивіденди на акції, відсотки згідно з внесками та договорами
оренди земельних ділянок і майна, доходи населення від власності на землю,
відсотки за вкладами, отримані від банківських установ фізичними особами. У
2010 році частка зазначених доходів у структурі доходів домогосподарств була
найнижчою та склала 5,2 % .
Важливу роль
у формуванні споживчих пріоритетів відіграють мотиви, як усвідомлені спонукання
людини до діяльності або поведінки, пов’язані з намаганням задовольнити певні
потреби.
Соціологічні
дослідження свідчать, що при купівлі продуктів у першу чергу українські
споживачі звертають увагу на якість, свіжість та ціну продукту, і в останню –
на країну виробника, безпеку та марку.
Слід
відзначити, що в Україні 34% громадян
звертають увагу на ціну лише після того, як упевняться в якості та свіжості
продукту (див. рис. 1).
Рис. 1. Чинники, що впливають на вибір при покупці продуктів населенням України, % [ 5]
На відміну від наших співвітчизників, двоє з
п’яти європейців серед головних критеріїв вибору будь-яких продуктів називають
якість (42%) та ціну (40%), і тільки для 23% жителів Європи мають значення
свіжість (термін їх виготовлення). Висловимо припущення, що європейці
ретельніше рахують гроші, ніж українці, є ощадливішими і прискіпливіше
ставляться до того, чи дотримує виробник баланс між якістю та вартістю. Проте,
можливо, тут діє інший чинник – їх упевненість у тому, що на полицях магазинів
не можуть з’явитися чи залишитися продукти, термін споживання яких закінчився.
Важливо
відмітити, що сьогодні вітчизняні споживачі є більш поінформованими і можуть
приймати більш обґрунтовані рішення. Відтак, для компаній, що звикли обмежувати
доступ до потрібної інформації, ця зміна у поведінці споживача та
переорієнтація його з “пасивного” на “активного” носить радикальний характер.
Звичайно,
сьогодні значна кількість громадян обмежена переважно функціональним
споживанням, яке спрямоване лише на задоволення лише природних потреб людини і
забезпечення основ її життєдіяльності. Адже період економічного зростання
України, коли люди вперше отримали можливість певної свободи споживання, рівень
якого зростав завдяки залученим кредитним коштам, швидко змінився економічною
кризою та девальвацією гривні, що повернуло більшість населення до споживчого
мінімалізму. Крім того, стресові ситуації в українському суспільстві тривають,
а період трансформації, що розтягнувся на десятиріччя, змушує людей формувати
певні моделі споживання, які дозволяють принаймні виживати.
Таким чином,
споживчі витрати, формуючи левову частку сукупних витрат домогосподарств,
відіграють важливу роль у макроекономічних процесах, оскільки задоволення
споживчого попиту населення є, у кінцевому підсумку, тією метою, задля якої, по
суті, й функціонує економічна система держави [6, с. 283].
В певному
сенсі специфіка сьогоднішнього українського споживача окреслена мінімальними
споживчими стандартами, боротьбою за підтримання мінімального рівня життя в
умовах серйозних ресурсних обмежень і суворо регламентованого вибору.
Література
1. Шевченко
О. О. Формування споживацької поведінки домогосподарств в умовах розвитку нової
економіки: інституціональний аспект / О. О. Шевченко // Макроекономічні аспекти
сучасної економіки. – 2009. – № 8. – С.
26-30.
2. Левків Г. Я. Основні елементи моделювання
поведінки споживача /
Г. Я. Левків // http://www.nbuv.gov.ua.
3. Коваль Л. А. Основні аспекти поведінки
споживачів і чинників, що зумовлюють вибір певного типу споживацької поведінки
/ Л. А. Коваль,
С. А. Романчук // http://www.nbuv.gov.ua.
5. Максименко
А. О.
Споживча поведінка: концептуалізація поняття та чинники, що її детермінують поведінки
/ А. О. Максименко // http://www.nbuv.gov.ua.
6. Кізима Т.
О. Фінанси домогосподарств: сучасна парадигма та домінанти розвитку / Т. О.
Кізима: Монографія. – К.: Знання, 2010. – 431с.