Тиквій Н.В., Багдасарян С.О, Сірук О.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Проблеми та перспективи розвитку аудиту в Україні

Аудит є обов’язковою частиною цивілізованого функціонування ринкової економіки кожної країни. Відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність», аудит – це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб’єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів[1] .

Розвиткові аудиту сприяло розмежування функцій та інтересів підприємців (менеджерів, адміністрації, управлінців), коли власник для керівництва своїми підприємствами почав наймати спеціальний апарат управління. Для попередження недоліків, зловживань, приховування витрат і доходів, неправильного розподілу прибутків, навмисного присвоєння їх найманими керуючими власники змушені вдаватись до перевірки фінансової звітності незалежним аудитором. Отже, аудит є обов'язковою частиною цивілізованого функціонування ринкової економіки кожної країни.

Проблемним питанням розвитку аудиту в Україні приділяють увагу провідні вітчизняні науковці: Бутинець Ф.Ф., Сопко В.В., Кужельний Г.М., Давидов Г.М., Дорош Н.І., Петрик О.А., Пилипенко І.І., Шевчук В.О., Савченко В.Я., Редько К.О. та інші .

Метою написання даної статті є дослідження сучасного стану, проблем та перспектив розвитку аудиту в Україні.

В нашій державі деякі із аудиторських фірм (аудиторів) взагалі не займаються аудитом, а надають лише консалтингові та інші послуги. В той час як світові тенденції розвитку аудиторських послуг свідчать про скорочення аудиторськими фірмами обсягів консалтингових послуг або виділення з них суб'єктів, що надають консалтингові послуги, в окремі структури. в Україні існують регіони, де аудит у загальному обсязі аудиторських послуг займає близько 30%. Це Вінниця, Херсон, Чернігів, Миколаїв, Запоріжжя і Луганськ. У більшості випадків причина таких показників - це диверсифікація, бажання утримати клієнта різноманітністю послуг, що надаються, шукаючи альтернативні джерела доходів. [3, с.221].

Український аудит є саморегульованою діяльністю. Офіційним регулятором вітчизняного аудиту є Аудиторська палата України, яка створюється і функціонує як незалежний самостійний орган і є юридичною особою, що вирішує важливі питання у сфері методологічного й організаційного управління аудитом в Україні. Повноваження Аудиторської палати України поширюються на такі важливі сфери аудиторської діяльності: сертифікація аудиторів; підвищення кваліфікації аудиторів; реєстрація аудиторських фірм та аудиторів – приватних підприємців і ведення реєстру суб’єктів аудиторської діяльності;

стандартизація аудиторської діяльності (застосування стандартів аудиту і кодексу професійної етики); контроль якості аудиторських послуг [2,с.22].

Ситуація, що склалася в Україні, потребує вирішення ряду проблем, які мають місце у професійній діяльності аудиторів, аудиторських фірм і роблять неможливим успішний розвиток аудиту [5, с. 12].

Одна з таких проблем - це проблема сучасного аудитора та довіри до нього. Питання вибору аудитора - це, по-перше, питання довіри. Тобто перед тим як клієнт вирішить надати інформацію аудитору, він повинен бути впевнений, що в аудитора вистачить сил і можливостей зберегти її в конфіденційності. Це, звичайно, пов’язано з професіоналізмом аудитора і юридичним захистом його діяльності.

Серйозну стурбованість також викликає якість роботи більшості українських аудиторських фірм. Це питання піднімається не лише користувачами аудиторських послуг і державними органами, але й самими аудиторами, які зацікавлені в стабільному розвитку ринку аудиторських послуг, підвищенні престижу аудиторської професії.Критерієм якості при проведенні аудиту вважається, насамперед, виконання аудиторами вимог міжнародних стандартів аудиту. Однак суворе дотримання стандартів пов’язане із збільшенням трудозатрат аудиторів, збором додаткової інформації, документуванням процесу перевірки, розрахунками. Але такі затрати рідко відшкодовуються замовником.Для вирішення такого роду проблем аудиторські фірми намагаються враховувати рівень професійної компетентності своїх співробітників у вигляді кваліфікаційних вимог, що висуваються до посад, передбачених структурою їх управління.Також однією з проблем є спроби з боку законодавців скасувати або значно звузити аудиторську діяльність, обов’язковість аудиту, усунути від аудиту приватних підприємців та малі приватні фірми тощо. Ще однією проблемою є перманентні спроби гармонізувати український аудит щодо його міжнародної теорії та практики. Незважаючи на те, що для розвитку аудиту в Україні вже зроблено дуже багато, ще залишаються проблеми, від правильного, успішного вирішення яких залежить перспективи його подальшого розвитку.

Отже, першочергового роз’яснення потребує удосконалення законодавчого регулювання аудиту в Україні; подальша розробка і впровадження міжнародних стандартів аудиту; поліпшення методики та організації аудиторських перевірок, їх якості та розробка оптимальної методики визначення вартості аудиту, аудиторських послуг, питання аудиторської етики, підготовки і підвищення кваліфікації аудиторів та інші. Вирішення зазначених проблем спрямоване укріпленню позицій та авторитету аудиту, удосконалення аудиторської діяльності в Україні [5,с. 6].

До проблемних питань аудиту можна віднести:брак достатнього досвіду аудиторської діяльності; відсутність нормативної бази аудиту – аудиторських стандартів, що забезпечили б єдині критерії якості аудиту;відсутність методичних рекомендацій щодо проведення аудиту;недостатня кількість кваліфікованих кадрів, а звідси і неосвоєний ринок аудиторських послуг.

Разом з тим впровадження аудиту в сферу підприємницької діяльності має в цілому для держави істотні переваги порівняно з іншими формами фінансово-господарського контролю, зокрема: значна економія державних коштів на утримання контрольно-ревізійного апарату; надходження додаткових коштів у бюджет за рахунок сплати аудиторськими фірмами (аудиторами-підприємцями) податків; незалежність, конкурентна боротьба, відповідний професіоналізм аудиторів, що сприяє підвищенню якості перевірок; можливість вибору аудитора замовником тощо [4, с.47].

Отже, бачимо, що Україна має порівняно невеликий досвід функціонування аудиторської діяльності, існує ціла низка проблемних питань, які потребують якнайшвидшого вирішення, проте разом з тим наша країна має і потужний потенціал та перспективи розвитку незалежного аудиту.

Для вирішення вищезазначених проблем варто навести деякі шляхи їх подолання та перспективи розвитку аудиту в Україні: «детінізація» економіки України, відповідно зі зменшенням обсягів «тіньового» бізнесу значення аудиту зростатиме; розробка механізму ціноутворення на аудит та аудиторські послуги шляхом вивчення міжнародного досвіду з цього питання;підвищення престижу аудиторської професії, надання впевненості у відповідності ціни якості роботи аудитора;розробка внутрішньо-фірмових методик аудиту, робочої документації [3, с.222 ].

Аудиторські послуги в Україні розвиваються швидкими темпами, хоча і існують певні проблеми. Більш глибоке дослідження цих проблем може стати основою для визначення пріоритетних напрямків вдосконалення аудиторської діяльності з огляду на перспективи розвитку ринкової економіки і відносин власності в Україні, а їх розв’язання сприятиме подальшому впровадженню аудиторської професії в господарську практику і формуванню у громадськості впевненості у високій професійній майстерності аудиторів.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про аудиторську діяльність» –http://zakon.rada.gov.ua/

2. Т.А. Калінська «Сучасний стан і проблеми вітчизняного аудиту» // Калінська Т.А. // Науково-виробничий журнал. – 2010. – № 3, С.20–22.

3. Усач Б. Проблеми розвитку аудиту в Україні // Регіональна економіка – 2007 –№ 4 , С. 217 – 222.

4. Л.М. Одінцов, А.О. Титаренко, М.В. Швець «Система фінансового контролю і розвиток аудиторства в Україні» // Одінцов Л.М., Титаренко А.О., Швець М.В. // Вісник Кременчуцького державного політехнічного університету. – 2009. – №1, С.47.

5.І.Н. Дмитренко Правове і регламентне забезпечення незалежності аудиторів: проблеми і рішення // Аудитор України. – 2007.– №8.– С. 12–16.

6.Пилипенко І., Шевчук В. Національна система аудиту: проблеми становлення і розвитку // Бухгалтерський облік і аудит.– 2007.– № 2. –С. 5–12.