Войчук Н.Г., Станівчук Д.В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Особливості надання різних видів аудиторських висновків

Після закінчення аудиторської перевірки на господарському суб’єкті аудитор складає висновок про стан ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності на підприємстві.

Складання аудиторського висновку є одним із найвідповідальніших моментів аудиту, оскільки узагальнюються підсумки виконаних аудиторських процедур, проводиться аналіз виявлених помилок, визначається їх сукупний вплив на складання фінансової звітності i головне, висловлюється незалежна думка аудитора про достовірність чинному законодавству. Аудиторський звіт i висновок – це результат праці аудитора.

Питання вибору аудиторського висновку вивчали такі вчені, як Н.Дорош, О.Миронова, О.Петрик, Ж.Піскова, В. Савченко, Л. Чернелевський та ін.[1]

Згідно МСА 700 аудиторський висновок — це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається в установленому порядку за наслідками проведеного аудиту і містить у собі висновки стосовно повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності [4].

Аудиторський висновок може бути: безумовно-позитивним, умовно-позитивним, негативним або дається відмова від надання висновку про фінансову звітність підприємства.

1. Безумовно-позитивний висновок – надана інформація дає дійсне і повне уявлення про реальний склад активів і пасивів, господарська діяльність здійснюється відповідно до чинного законодавства, система обліку відповідає законодавчим і нормативним вимогам, фінансова звітність складена на підставі справжніх даних обліку і достовірно відображає фінансовий стан.

2. Умовно-позитивний висновок (є фундаментальна непевність). У зв'язку з неможливістю перевірки окремих фактів аудитор не може висловити свою думку щодо вказаних моментів, але вони мають обмежений вплив на стан справ у цілому і не перекручують дійсний фінансовий стан.

Аудитор вважає можливим підтвердити, що за винятком згаданих обмежень надана інформація свідчить про відповідність господарської діяльності чинному законодавству. Система обліку відповідає законодавчо-нормативним вимогам. Фінансова звітність складена на підставі достовірних даних і в цілому достовірно відображає фактичний фінансовий стан.

3. Негативний висновок. Аудитом встановлені порушення, які викривляють реальний стан справ підприємства. Прийнята система обліку не відповідає законодавчим і нормативним вимогам. Дані фінансової звітності не відповідають обліковим даним. Таким чином, дані бухгалтерського обліку і фінансової звітності не дають достовірного уявлення про дійсний фінансовий стан.

4. Відмова від надання висновку. У зв'язку з неможливістю перевірити факти аудитор не може висловити думку щодо вказаних моментів. Представлені моменти суттєво впливають на дійсний стан справ у цілому. У зв'язку з відсутністю достатніх аудиторських свідчень аудитор не може видати об'єктивний аудиторський висновок [2].

Перед складанням аудиторського висновку потрібно провести узагальнюючий огляд фінансової звітності, який би був достатнім для вираження судження про фінансову звітність у цілому. Аудитор, роблячи висновок, повинен спиратись на концепцію суттєвості (матеріальності), тобто в аудиторському висновку мають бути відображені найбільш важливі моменти з питань фінансової інформації, яка може певним чином вплинути на рішення користувача , цією інформацією. Цей принцип застосовується щодо фінансової звітності в цілому, балансу, окремих форм фінансової звітності та окремих її статей.

Слід зазначити, що саме наданий підприємству аудиторський висновок підтверджує або навпаки спростовує твердження про достовірність звітності та надає впевненість користувачам для прийняття певних управлінських рішень, тема є актуальною. За недостовірність аудиторського висновку аудиторські фірми та незалежні аудитори несуть відповідальність, саме тому незалежна експертна думка так важлива для різноманітних контрагентів підприємств [3].

Отже, аудиторський висновок складається з метою донесення думки аудитора про перевірену ним звітність до її зовнішніх користувачів, власників, адміністрації підприємства. Основною вимогою до аудиторського висновку є його зрозумілість і доступність сприйняття для користувачів. Тому структура аудиторського висновку і формулювання, які використовуються в ньому (залежно від його виду), повинні бути одноманітними, типовими.

Список використаної літератури:

1. Андрейцева І.А. Методичні аспекти вибору аудиторського висновку / І.А. Андрейцева // Інноваційна економіка . – 2011 . – №2. – С. 102-105.

2. Бондаренко М.В. Види аудиторських висновків та умови їх надання / М.В. Бондаренко // Управління розвитком. – 2011. – №2 (99). – С. 20-21.

3. Ліманова С.М. Види аудиторських висновків та умови їх надання / С.М. Ліманова // Управління розвитком. – 2011. – №2 (99). – С. 70-72.

4. МСА 700 «Аудиторський висновок по фінансовій звітності»