Економічні науки/7. Облік і аудит

Старший викладач Дяченко Н.М.

Кіровоградський інститут регіонального управління та економіки, Україна

Особливості застосування спрощеної системи оподаткування

У 2012 році вступив дію Закон України від 04.11.2011р. «Про внесення змін до Податкового кодексу та деяких законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності», який передбачає послаблення фіскального навантаження на бізнес кола, спрямований на розвиток малого підприємництва, створення нових робочих місць, залучення інвестицій.

Цей Закон врахував частину пропозицій, наданих об’єднаннями підприємців для вдосконалення спрощеної системи оподаткування.

І хоча нову спрощену систему оподаткування теж не можна вважати досконалою, проте вона є результатом компромісних рішень, досягнутих між суспільством і владою.

Згідно із законом, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати деяких основних податків і зборів на сплату єдиного податку.

З метою стимулювання підприємницької діяльності в Україні прийнято такі зміни :

- підвищено граничний обсяг доходу, за яким можливе застосування спрощеної системи оподаткування (для фізичних осіб — з 500 тис. грн. до 3 млн. грн., для юридичних осіб — з 1 млн. до 5 млн. грн.);

- впроваджено відсоткову ставку єдиного податку 3% від доходу для фізичних осіб з обсягом доходу до 3 млн. грн. за умови сплати ПДВ, 5% від доходу — без сплати ПДВ;

- надано фізичним особам - платникам єдиного податку право реєструватися платниками ПДВ.

Важливим аспектом є скасовування 50% надбавки, що застосовувалася до фіксованих ставок єдиного податку за кожного найманого працівника.

Також необхідно звернути увагу на те, що з цього року спрощено сам механізм процедури звітності та обліку, який раніше не відповідав концепції спрощеної системи оподаткування.

Прийнято рішення із 2012 року:

- скасувати щорічне оформлення свідоцтва платника єдиного податку;

- скасувати авансові внески для платників єдиного податку, які сплачують податок за відсотковими ставками. Податок сплачуватиметься за даними декларації (відповідно до раніше діючого законодавства - щомісяця авансовими внесками);

- встановити річний звітний період для фізичних осіб з незначним обсягом доходу (до 150 тис. грн..);

- надати право фізичним особам, які не використовують працю найманих осіб, не сплачувати єдиний податок на час відпустки протягом календарного місяця, а також хвороби, підтвердженої лікарняним листком, якщо вона триває календарний місяць і більше;

- встановити для фізичних осіб - платників єдиного податку (за винятком тих, які є платниками ПДВ) обов’язок щодо ведення книги обліку доходів (без обліку витрат).

Зважаючи на те, що існуюча система оподаткування малого бізнесу стала активно використовуватися для мінімізації податкових зобов’язань, внаслідок чого порушуються інтереси найманих працівників та учасників податкового процесу, до законодавства внесено такі зміни:

- подання платниками податку на прибуток переліку доходів та витрат у розрізі контрагентів - платників єдиного податку;

- встановлення вимоги для фізичних осіб, які сплачують податок за фіксованими ставками, щодо надання послуг тільки населенню та платникам єдиного податку;

- встановлення підвищених ставок єдиного податку за порушення умов застосування спрощеної системи оподаткування;

- анулювання свідоцтва платника єдиного податку у разі встановлення порушень.

Відповідно до Закону фізичні особи - підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на три групи.

Підприємці - фізособи самостійно вибиратимуть, до якої з трьох груп належати (з урахуванням установлених обмежень). Згідно з пп. 291.4 і 298.3 ПКУ особам, які планують працювати на спрощеній системі оподаткування, доведеться в заяві про перехід на єдиний податок самостійно вказувати, до якої групи вони бажають належати (визначити, яку ставку єдиного податку мають намір сплачувати). Для юридичних осіб вибору немає – для них шлях відкрито виключно до четвертої групи. При цьому для кожної групи єдиноподатників передбачено:

– свої обмеження за видами діяльності;

– різний гранично допустимий обсяг річного доходу;

– різні ставки єдиного податку;

– певна максимально допустима кількість найманих працівників;

– специфічні правила обліку доходів, витрат та подання звітності.

Література:

1. Податковий кодекс України від 02.12.2010 p. № 2755-VI.

2. Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності" від 04.11.2011 p. № 4014-VI.

3. Наталія Дзюба Єдиний податок: нові правила роботи «Податки та бухгалтерський облік" № 95, від 28 листопада 2011 р.