Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»

Миколаївський міжрегіональний інститут розвитку людини

Виконала студентка VI курсу гр. ОА 52-10 заочного відділення

Голубова Ольга Олександрівна

Науковий керівник доцент кафедри Маркіна Л.Ю.

«Організація і методика обліку і контролю прибутку та його оподаткування»

Економічний інтерес підприємства знаходить своє узагальнення у обсязі прибутку, який залишається у його розпорядженні і використовується для вирішення виробничих та соціальних завдань. Наприклад, надмірні податки з прибутку підприємства знижують економічну зацікавленість підприємства в його збільшенні, що призводить до зменшення надходжень у бюджет.

Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного вдосконалення його матеріальної бази і продукції, усіх форм інвестування. Він служить джерелом сплати податків. Як правило, діяльність підприємств спрямована на отриманя максимального доходу, зменьшення собівартості продукції, робіт, послуг. Питання методики і організації обліку валових доходів, витрат, формування прибутку розроблялись такими вченими як В.П.Завгородній, В.П.Білуха, Ф.Ф.Бутинець, Є.В.Мних і іншіми науковцями . З питань оподаткування найбільш повно ці проблеми висвітлені у роботах М.Я.Азарова, Мещерякова О., Крисоватого А., Косарчука В. та ряду інших.

Формування підприємствами прибутку в 2011 році здійснюється на основі реформованого податкового законодавства, відповідно до норм Податкового кодексу України, зокрема [1]:

-наближення бухгалтерського фінансового обліку та податкового, а саме: доходи та витрати визначаються відповідно до Положення (стандартів) бухгалтерського обліку;

-заборони віднесення на витрати платника податку на прибуток витрат на придбання товарів (робіт, послуг) у фізичних осіб – суб’єктів господарювання, що перебувають на єдиному податку;

-зменшення суми валових витрат на суму скасованих місцевих податків, що відповідно до податкового обліку включалися до складу валових витрат.

Метою статті є висвітлення механізму організації на підприємстві бухгалтерського, податкового обліку прибутку в сучасних умовах.

Податковим кодексом змінено принцип визначення прибутку - об’єкту оподаткування. Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для III Податкового Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням Кодексу.

Замість понять «скоригований валовий дохід» та «валові витрати» у Податковому кодексі база оподаткування податку на прибуток підприємств визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат.

З 01.01.2011 року змінюється метод визнання доходів та витрат. Податковий кодекс встановив, що при визначенні дати отримання доходів чи здійснення витрат застосовується метод нарахувань, тобто за датою переходу права власності на товар або за датою підписання акта в разі надання послуг - незалежно від фактичного надходження коштів.

Перехід до методу нарахувань при визначені доходів в умовах зростання дебіторської заборгованості і зменшення практики авансування поставок товарів може негативно вплинути на ліквідність підприємств. База оподаткування буде включати ще не отримані кошти, тобто підприємства платитимуть податок з прибутку, якого ще не існує. Тут багато що буде залежати від затвердженої методики обліку тимчасових та постійних податкових різниць.

З метою достовірного визначення розміру витрат і дати їх виникнення платники податку визначатимуть собівартість товарів (робіт, послуг), до складу якої включатиметься вартість запасів. Тобто, не тільки витрати на придбання запасів зменшуватимуть об'єкт оподаткування лише в момент визнання відповідних доходів, але й інші витрати, що включатимуться до собівартості.

Витрати, що формують собівартість товарів (робіт, послуг), визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів (робіт, послуг).

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені з урахуванням окремих особливостей. Так, наприклад, нараховані податки і збори включаються до витрат того звітного періоду, за який проводиться таке нарахування.

Перехід на метод «нарахувань» та співставлень при визнанні доходів та витрат у податковому обліку дозволяє значно скоротити тимчасові різниці між податковим та бухгалтерським обліком. Гармонізація бухгалтерського та податкового обліку зазначена в розділі ІІІ Податкового кодексу, відповідно до якої платник податку веде бухгалтерський облік тимчасових та постійних податкових різниць, визначених за методикою, затвердженою Міністерством фінансів України, а також бухгалтерський облік доходів і витрат [2]. Одночасно платник повинен забезпечувати накопичення в регістрах бухгалтерського обліку інформації про доходи, витрати, тимчасові та постійні податкові різниці.

Доходи формуються з двох складових:

«доходу від операційної діяльності»

«інших доходів».

Аналогічним чином, але більш детально класифікуються і витрати підприємств. Вони включають

«витрати операційної діяльності»

«інші витрати».

До операційних відносять витрати, матеріалізовані у собівартості товарів і послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Витрати, які формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт і наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, у якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт і наданих послуг.

У новій системі податкового обліку виокремлюються такі статті витрат, що складають собівартість товару:

прямі матеріальні витрати,

прямі витрати на оплату праці,

амортизація виробничих основних засобів та нематеріальних активів,

вартість придбаних послуг, пов'язаних з виробництвом.

У кодексі прописана важлива норма, за якою до складу операційних витрат включаються інші виробничі витрати, які можна віднести до собівартості товару.

Детально класифікуються «інші витрати». До них належить кілька підгруп.

Загальновиробничі витрати - оплата праці менеджменту середнього рівня, опалення, водопостачання, електроенергія.

Адміністративні витрати на обслуговування та управління підприємством - утримання апарату управління, оплата праці менеджерів вищого рівня, організаційні витрати, витрати на проведення зборів органів управління, представницькі витрати, витрати на службові відрядження.

Витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт і наданням послуг - витрати на пакувальні матеріали, ремонт тари, оплата праці та комісійні винагороди продавцям, витрати на рекламу.

Інші операційні витрати - витрати за операціями в іноземній валюті, втрати від курсової різниці, суми нарахованих податків та зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Фінансові витрати - відсотки за користування кредитами, позиками, облігаціями.

Інші витрати, не пов'язані з виробництвом та реалізацією товарів, виконанням робіт і наданням послуг - добровільні внески до бюджету та фондів.

Також з формули визначення бази оподаткування видалені амортизаційні відрахування. Це пов'язано з тим, що амортизація Податковим кодексом включається до витрат. Вона диференціюється залежно від виду витрат.

Окремо мають розраховуватися чотири види амортизації.

Амортизація виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт і наданням послуг у рамках визначення «витрат операційної діяльності».

Амортизація основних засобів та нематеріальних активів загальновиробничого плану у рамках визначення загальновиробничих витрат за статтею «інші витрати».

Амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання у випадку калькуляції адміністративних витрат за статтею «інші витрати».

Амортизація за іншими підгрупами статті «інші витрати».

Кодексом наближено правила визначення амортизаційних відрахувань у податковому обліку до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Амортизація основних фондів і нематеріальних активів - поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань..

Доходи та витрати відповідно до Податкового кодексу враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

З дати набрання чинності розділом III Податкового Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року.

Платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність (крім малих підприємств) у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.

При визначенні прибутку підприємства відповідно до податкового законодавства, необхідно визначати амортизацію, валові витрати та валові доходи, які в значній мірі відрізняються від витрат та доходів бухгалтерського обліку.

Гармонізація бухгалтерського та податкового обліку зазначена в розділі ІІІ Податкового кодексу, відповідно до якої платник податку веде бухгалтерський облік тимчасових та постійних податкових різниць, визначених за методикою, затвердженою Міністерством фінансів України, а також бухгалтерський облік доходів і витрат. Банки забезпечують облік тимчасових та постійних податкових різниць з 2012 року за методикою, затвердженою Національним банком України.

Відповідно до розділу ХХ перехідних положень (Підрозділ 4. Особливості справляння податку на прибуток підприємств ) з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року.

Пунктом 46.2. глави 2 розділу II « Податкова звітність» передбачно, що платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність (крім малих підприємств) у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.

Платники податку на прибуток, малі підприємства, віднесені до таких відповідно до Господарського кодексу України, подають разом з річною податковою декларацією річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.

Після впровадження нової моделі податкового обліку податківці зможуть відстежувати напрямки використання доходу і залежно від спеціалізації фірми робити певні висновки щодо доцільності всебічної перевірки підприємства.

Кодексом передбачено поступове зниження ставки податку на прибуток до 16 відсотків .

з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно - 23 відсотки;

з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно - 21 відсоток;

з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно - 19 відсотків;

з 1 січня 2014 року - 16 відсотків

Керування прибутком і повинне носити державний характер. Чітко пророблена податкова політика держави є необхідним інструментом стабільності та збільшення прибутку підприємства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Податковий кодекс України: // http://www.rada.gov.ua

2 Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХIV // Професіональна правова пошукова система «Законодавство України».