РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ОБЛІКУ ЗАПАСІВ ЗА МІЖНАРОДНИМИ ТА НАЦІОНАЛЬНИМИ СТАНДАРТАМИ

Данилюк О.П., науковий керівник Присяжнюк С. В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТУ

В умовах розвитку міжнародної економіки, глобалізаційних процесів, розширення зовнішньоторговельних зв’язків підприємств, збільшення обсягів прямого іноземного інвестування набувають актуальності питання адаптації вітчизняної практики обліку до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності.

На сьогодні підприємства з іноземними інвестиціями змушені вести обов’язковий облік за трьома напрямами : фінансовий за національними стандартами – для складання звітності для вітчизняних користувачів; податковий – для складання звітності за розрахунками з бюджетом та державними фондами; облік за міжнародними стандартами бухгалтерського обліку – для складання звітності для іноземних власників.

Запаси, як правило, є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства, вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності; при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан. Запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу.

Метою статті є виявлення основних відмінностей обліку запасів згідно національного положення бухгалтерського обліку (ПБО) 9 «Запаси» та міжнародного стандарту бухгалтерського обліку (МБО) 2 «Запаси».

Міжнародні стандарти – це цілісна система обліку, що узагальнює облікові принципи і правила складання фінансових звітів, яка виникла внаслідок посилення процесів економічної інтеграції країн, спрямована на зближення методології обліку та звітності різних країн. Як відомо, національні положення бухгалтерського обліку України ґрунтуються на Міжнародних стандартах фінансової звітності, але вони мають деякі відмінності. Міжнародним аналогом ПБО 9 є МСБО 2 «Запаси». Згідно МСБО 2 запаси - це активи, які:

- утримуються для продажу за умов звичайної господарської діяльності;

- перебувають у процесі виробництва для такого продажу;

- існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому процесі або при наданні послуг. Визначення дане запасам у ПБО 9 дане майже ідентичне. За винятком того, що крім споживання у виробничому процесі або при наданні послуг зазначене можливе споживання запасів в управлінні підприємством. Отже, згідно національного стандарту процес виробництва - це не процес здійснення якої-небудь діяльності, а поєднання заготівлі, збереження або реалізації. У пункті 1 МСБО 2 сказано, що даний стандарт не застосовується до :

а) незавершених робіт, які виникають згідно з будівельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, що безпосередньо пов’язані з будівельними контрактами;

б) фінансових інструментів;

в) запасів продуктивної худоби, продукції сільського господарства та лісництва і корисних копалин, які належать виробникові у випадку, коли вони оцінюються за чистою вартістю реалізації відповідно до практики, що існує у певних галузях.

Крім цього, до запасів відносяться товари, спеціально придбані для продажу (товари, придбані підприємствами торгівлі), а також інші цінності, придбані яким-небудь підприємством (не обов’язково торговим) для перепродажу. До запасів так само відноситься і готова продукція, і незавершене виробництво.

Визначення вартості запасів є головною метою МСБО 2. Відповідно до п. 6 МСБО 2, запаси слід вимірювати за найменшим з двох показників: собівартістю або чистою вартістю реалізації. Собівартість запасів повинна включати всі витрати на придбання, витрати на переробку та інші витрати, що виникли під час доставки запасів до їхнього теперішнього місцеперебування та приведення їх у теперішній стан.

Чиста вартість реалізації - це розрахункова ціна продажу за умов звичайної господарської діяльності мінус розрахункові витрати завершення виробництва та розрахункові витрати, необхідні для здійснення продажу. Необхідно відзначити, що в ПБО 9 при оцінці запасів визначений один показник - первісна вартість. Вона визначена як: собівартість придбаних запасів; виробнича собівартість запасів, виготовлених власними силами; справедлива вартість по безкоштовно отриманих, отриманих до статутного капіталу або обмінених на неподібні запаси і як балансова вартість переданих запасів при обміні на подібні запаси. Відмінності між МСБО №2 та ПБО №9 в оцінці запасів відображено у вигляді таблиці що наведена нижче.

Таблиця 1

Порівняння міжнародних та національних стандартів з обліку запасів

Ознака		ПБО №9 «Запаси»	МСБО №2 «Запаси»
При надходженні	Собівартість формується з таких витрат: 1.При придбанні у постачальника: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв’язку з придбаннямзапасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати; інші витрати. 2.При виготовлені власними силами: витрат, що утворюють виробничу собівартість, визначену за ПБО 16 «Витрати». 3.При внесенні до статутного капіталу. Справедливої вартості, погоджена із засновниками підприємства з урахуванням витрат, що включаються до первісної вартості запасів, придбаних у постачальника. 4.При безоплатному отриманні - справедливої вартості. 5.При отриманні у результаті обміну на подібні активи. Балансової вартості переданих запасів. 6.При отримані в результаті обміну на неподібні активи. Справедливої вартості отриманих запасів. До собівартості не включаються витрати: понаднормові витрати і нестачі запасів; проценти за користування позиками; витрати на збут; загальногосподарські та інші витрати.			Собівартість формується з таких витрат: 1.Витрати на придбання включають: ціни придбання ; мита, та інших податків; витрати на транспортування; вартості робіт з навантаження та розвантаження й інших витрат. 2.Витрати на переробку: витрати, безпосередньо пов’язанні з одиницею виробництва. 3.Інші витрати : інші витрати, якщо вони відбулися при доставці до їх теперішнього місця розпакування та приведення до теперішнього стану. До собівартості не включаються: понаднормативні суми відходів матеріалів, оплата праці або інші виробничі витрати; витрати на зберігання, крім тих витрат, які зумовлені виробничим процесом і є необхідними для наступного етапу виробництва; адміністративні накладні витрати, не пов’язані з доставкою запасів до їх теперішнього місця розташування та приведення у теперішній стан; витрати на продаж
При вибутті	Собівартість перших за часом надходження запасів (ФІФО), ідентифікована собівартість, середньозважена собівартість, нормативні витрати; ціни продажу.			Метод конкретної ідентифікації, середньозважена собівартість, собівартість перших за часом надходження запасів (ФІФО), метод роздрібних цін, нормативні витрати.
На дату балансу	Найменша з двох оцінок: первісна вартість або чиста вартість реалізації.			Чиста вартість реалізації

Європейська інтеграція України, співпраця вітчизняних підприємств з іноземними партнерами вимагає гармонізації національних положень та міжнародних стандартів. Поступово здійснюється впровадження Міжнародних стандартів фінансової звітності в Україні. Вже сьогодні Мінфін поступово вносить зміни до національних стандартів, наближуючи їх до міжнародних та зменшуючи прогалину між вітчизняною системою обліку та загальноприйнятою європейською. Проте, при узгодженні ПБО та МСБО потрібно враховувати особливості ведення бухгалтерського обліку в Україні. В умовах застосування ПБО 9 «Запаси» ряд теоретичних та практичних аспектів досліджуваного об’єкту залишається поза сферою досліджень. Узагальнюючи вище наведений матеріал, слід зауважити, що покладена в основу зарубіжного обліку і перенесена на вітчизняну практику модель оцінки запасів не дає змоги ефективно управляти ними, а тому потребує аналізу з метою підвищення ефективності управління запасами.