Экономические науки / 7. Учет и аудит

 

Аспірант Кривець Ю.М.

Київський національний економічний  університет імені Вадима Гетьмана,

кафедра бухгалтерського обліку.

 

Модель в системі інформаційного забезпечення обліку

 

У науковій літературі існує цілий ряд визначень і тлумачень поняття «модель» та «моделювання». На підставі аналізу існуючих визначень можна узагальнити, що модельце адекватна заміна чи опис реального об’єкта з допомогою деякого апарату для можливості його дослідження і аналізу.

Питанням дослідження видів моделей присвячено цілий ряд праць, зокрема [1,2,3,4]. Так на рис.1 наведено узагальнений поділ моделей на типи за способом їх подання.

Рис. 1. Основні типи моделей [1, с. 23]

 

Також варто виділити ще два види моделей: статичні та динамічні. Динамічні моделі, на відміну від статичних, змінюють у часі свої властивості. Динамічні ще називають імітаційними.

Крім вище перерахованих видів моделей окремо розглядають комп’ютерну (програмну) модель, під якою розуміють «…представлення об’єкту, системи чи поняття у формі, відмінній від реальної, але наближеною до алгоритмічного опису, що включає і набір даних, що характеризують властивості системи та динаміку їх змін з часом» [5].

При розробці будь-якої моделі варто особливу увагу звертати на ступінь її деталізації, який залежить від цілей моделювання, можливостей отримання необхідних вхідних даних для моделі та наявних ресурсів для її створення.

Моделювання – це процес розробки моделі деякого об’єкту (процесу, явища), що адекватно описує його структуру, функціонування, параметри тощо.

Процес моделювання включає в себе три структурних елементи – це об’єкт дослідження, суб’єкт (власне, сам дослідник) та модель, яка опосередковує відношення між об’єктом і суб’єктом.

У загальному процес моделювання будь-якої системи можна розглядати, як сукупність чотирьох етапів:

·        перший – конструювання (або знаходження в реальному світі) іншого об’єкту – модулі вихідного об’єкта-оригіналу. Даний етап передбачає наявність певних відомостей про об’єкт-оригінал;

·        другий – дослідження розробленої моделі шляхом, наприклад, проведення модельних експериментів, при яких цілеспрямовано змінюються умови функціонування моделі і систематизуються знання про її "поведінку". Кінцевим результатом цього етапу є сукупність знань про модель у відношенні суттєвих сторін об’єкта-оригіналу;

·        третій – полягає в перенесенні знань, що отримані в процесі дослідження моделі, з моделі на оригінал;

·        четвертий – практична перевірка отриманих з допомогою моделі знань та їх використання для побудови узагальнюючої теорії реального об’єкта та управління ним.

Процес моделювання є циклічним процесом, тобто після першого чотирьох етапного циклу можуть бути і наступні. При цьому знання про досліджуваний об’єкт розширюються і уточнюються, а первинна модель поступово удосконалюється. На практиці моделювання може завершитися тоді, коли модельований об’єкт (підприємство, установа, процес, явище тощо) перестане існувати.

Окремим і специфічним видом моделювання є комп’ютерне моделювання, яке можна визначити як реалізацію моделі за допомогою комп’ютера. Особливістю комп’ютерного моделювання є його інтерактивність, що дає змогу користувачу втручатися в процес моделювання та впливати на результати завдяки узгодженості дій користувача і моделі, яка відтворює об’єкти (явища, процеси) реального світу.

Ще одним видом моделювання, який заслуговує уваги, є імітаційне моделювання – це метод конструювання моделі системи та проведення експериментів. В імітаційній моделі, перш за все, подається структура об’єкту (явища, процесу), тобто загальний опис елементів і зв’язків між ними, потім визначаються зв’язки між елементами і засоби відтворення в моделі поведінки реального об’єкту. Імітаційна модель повинна відображати властивості середовища, в якому функціонує система (об’єкт).

 

Література:

1.     Томашевський В.М. Моделювання систем / В.М. Томашевський. – К.: Видавнича група BHV, 2005. – 352 с.

2.     Основы моделирования сложных систем: Учебн. пособие / Под общ. ред. И.В. Кузьменко. К.: Вища школа, 1981. – 360 с.

3.     Ситник В.Ф. Імітаційне моделювання: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / В.Ф. Ситник, Н.С. Орленко. – К.: КНЕУ, 1999. – 208 с.

4.     Советов Б.Я. Моделирование систем: учебн. для вузов / Б.Я. Советов, С.А. Яковлев. – М.: Высшая школа, 1998. – 320 с.

5.     ВікіпедіЯ: Вільна енциклопедія [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Модель_(загальне_значення).