Кулініч В. В., Сакали К.Б.

Національний університет державної податкової служби України

Оподаткування прибутку підприємств у фінансовому та податковому обліку

З 1 січня 2011 р. набув чинності Податковий Кодекс України, з того часу виник ряд складних завдань перед методикою ведення бухгалтерського обліку для суб’єктів господарської діяльності. Податок на прибуток підприємств, крім великого фіскального значення, має й широкі можливості для регулювання і стимулювання підприємницької діяльності. Цей вплив може здійснюватись як завдяки диференціації ставок оподаткування по різних видах діяльності, так і завдяки поданню пільг у виробництві пріоритетних товарів, які потребують значних доопрацювань. Одним із важливих завдань є визначення особливостей методики обліку податку на прибуток, яка має бути приведена у відповідність до нормативів Кодексу з 01.04.2011р. [2].

Слід відмітити значне зближення окремих нормативів Кодексу і податкового обліку з нормативами бухгалтерського обліку, який ведеться згідно з Положенням і стандартами бухгалтерського обліку. Разом з тим, значна частина нормативів має суттєві відмінності, які визначають відмінності в методиках бухгалтерського і податкового обліку, потребують відповідного узгодження у формуванні окремих показників податкової і фінансової звітності, а також особливих методів ведення бухгалтерського обліку[3].

Загальновідомо, прибуток – це перевищення доходами витрат на здійснення певного виду діяльності, але враховуючи поділ в Україні обліку на бухгалтерський і податковий, слід розрізняти обліковий та податковий прибуток, що істотно впливає на зазначення потенційно доступних інвестицій.

Основні зміни в оподаткуванні прибутку, які заслуговують на увагу і потребують поглибленого вивчення та аналізу, такі : склад і порядок визначення доходів; склад і порядок визначення витрат; амортизаційні відрахування, їх обчислення та врахування при оподаткуванні прибутку; ставка оподаткування прибутку; порядок урахування від’ємного значення об’єкта оподаткування; надання пільг при оподаткуванні прибутку.

В Кодексі відсутнє визначення поняття «доходи», а розглядається склад доходів. Згідно з Кодексом доходи, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються з доходу від операційної діяльності, інших доходів(їх перелік значною мірою збігається з тими надходженнями/нарахуваннями, які відображаються як дохід в бухгалтерському обліку) [1].

Однією з найсуттєвіших змін є відмова від правил першої події. Відповідно до нових податкових правил доходи і витрати повинні визнаватися в податковому обліку за метод нарахуванням, який в основному відповідає бухгалтерському принципу нарахування. Ведеться окремий облік доходів і витрат, що підлягає патентуванню [3].

Важливою складовою розрахунку об’єкта оподаткування є витрати. У ст. 138 Кодексу визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування , складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Основну частину витрат платника податку становить собівартість товарів, робіт, послуг. У ПСБО 16 «Витрати», порівняно з Податковим Кодексом, до прямих витрат не віднесено амортизацію, не виділяється окремо вартість придбаних робіт, послуг сторонніх організацій; вони включаються до складу прямих матеріальних витрат або інших прямих витрат.

Не включаються до складу витрат у податковому обліку витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, на розваги та відпочинок; витрати на придбання та розповсюдження подарунків; витрати понесені у зв’язку з придбанням товарів та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи підприємця, що сплачує єдиний податок.

Отже, частина витрат за нормативами Кодексу формується аналогічно нормативам бухгалтерського обліку, інша значна частина має суттєві відмінності від нормативів обліку [3].

Відповідно до пп.14.1.3 ст.14 Кодексу: амортизація – це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Позитивним кроком у визначенні податкової амортизації є запровадження принципу пооб’єктної амортизації, що дає змогу запровадити прозорий податковий облік нарахованих сум амортизації для кожного об’єкта. Проте класифікацію основних засобів розширено з 4 до 16 груп, для яких збільшено ставки амортизації та встановлено граничні строки нарахування на них амортизації. Амортизація здійснюються до досягнення залишкової вартості об’єктом його ліквідаційної вартості.

Отже, податкова амортизація відрізняється від облікової амортизації за рахунок встановлення в Кодексі мінімальних строків корисного використання необоротних матеріальних аспектів. Така сама ситуація і при амортизації нематеріальних активів [3].

Введення в дію Податкового Кодексу визначило необхідність удосконалення бухгалтерського обліку в частині формувань показників податкової звітності за новими нормативами. При цьому необхідно звернути увагу, що нові нормативні положення податкового законодавства значно наближені до нормативів бухгалтерського обліку згідно з Положеннями і стандартами бухгалтерського обліку.

Список використаних джерел

1. Податковий Кодекс України із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 23.12. 2010р. №2856-6.

2. Кисельова О. Податок на прибуток. В координатах податкового кодексу : плюси та мінуси // Бухгалтерський облік і аудит.- 2011. - №3. – с. 41 – 51.

3. Свідерський Д., Свідерський Є. Удосконалення методики бухгалтерського

обліку. Податок на прибуток згідно з Податковим Кодексом України // Бухгалтерський облік і аудит.- 2011. - №3. – с. 3 – 7.