Економічні науки/ 7.Облік і аудит

Студентки групи ОБП-41 Кальницька Є.О., Сакали Х.Б.

Національний університет Державної податкової служби України, Україна

Облік заробітної плати працівників в закладах охорони здоров’я України

У бюджетних установах, подібно до сфери підприємницької діяльності, праця – це цілеспрямована діяльність людей, основне джерело їхніх доходів. У процесі праці працівники бюджетних установ надають різні соціальні послуги. Заробітна плата виступає засобом контролю за мірою праці.

На сьогоднішній день у таких галузях, як освіта, охорона здоров’я, мистецтво, видатки на заробітну плату становлять від 70 до 80 %. Облік праці та розрахунків із заробітної плати є одним із найважливіших напрямів облікового процесу бюджетних установ. Саме це зумовлює актуальність проблеми, пов’язаної з обліком розрахунків з оплати праці в установах охорони здоров’я.

Дослідженням питань з обліку нарахування та виплати заробітної плати в установах охорони здоров’я займаються такі вчені, як: Джога Р.Т., Кондратюк І.О., Матвєєва В.О., Петруніна В.В., Сінельник Л.М., Свірко С.В., Ткаченко І.Т. та ін. У своїх працях вони вивчали організацію бухгалтерського обліку в бюджетних установах, зокрема в установах охорони здоров’я.

Мета дослідження – розкрити особливості обліку нарахування та виплати заробітної плати в установах охорони здоров’я.

Завдання дослідження: дослідити організацію обліку заробітної плати в лікарнях; визначити особливості ведення бухгалтерського обліку нарахування заробітної плати працівникам установ охорони здоров’я; розглянути відображення в обліку операцій з нарахування та виплати заробітної плати.

Об’єкт дослідження – бухгалтерський облік в установах охорони здоров’я.

Предмет дослідження – облік нарахування та виплати заробітної плати працівникам установ охорони здоров’я.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує робітнику за виконану роботу [1].

У бюджетних установах фінансування виплат із заробітної плати здійснюється за окремою статтею, яка відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України" є захищеною. Це означає, що виплати з заробітної плати здійснюються першочергово разом з перерахуванням до фондів обов’язкових платежів.

Відповідно до Закону України "Про оплату праці" [1] заробітна плата поділяється на основну, додаткову, заохочувальні та компенсаційні виплати. Перелік усіх виплат установлено Інструкцією зі статистики заробітної плати [3].

У бюджетних установах застосовуються переважно місячні тарифні ставки заробітної плати, які називаються посадовими окладами. Розмір ставок заробітної плати (посадових окладів), а також надбавок до них визначається на підставі щорічної тарифікації, яка проводиться постійно діючою тарифікаційною комісією (станом на 1 вересня – в установах освіти; станом на 1 січня – в установах охорони здоров’я).

Нарахування заробітної плати в бюджетних установах різних галузей має свої особливості.

Так, розміри посадових окладів лікарів у медичних закладах диференціюються залежно від посади, кваліфікаційної категорії (вища, перша, друга, без категорії). Лікарям вищої категорії залежно від обсягу, складності та характеру їх праці схемні посадові оклади підвищуються при роботі в поліклініках – до 15 %, у стаціонарі – до 40 %.

Посадові оклади лікарів – керівників структурних підрозділів (відділень, кабінетів, лабораторій, відділів) – установлюються шляхом підвищення схемних посадових окладів лікарів, що відповідають профілю даної установи, на 10 – 25 % залежно від кількості лікарських посад відповідно до штатного розкладу.

Посадові оклади керівників медичних закладів установлюються залежно від посади, групи з оплати праці (всього передбачено п’ять груп) з підвищенням за кваліфікаційну категорію.

Посадові оклади середнього медичного персоналу диференціюються залежно від посади (медична сестра, акушерка, зубні лікарі) та кваліфікаційної категорії. Присвоєння кваліфікаційної категорії медичним і фармацевтичним працівникам, які не мають повної вищої медичної освіти, але допущені до медичної та фармацевтичної практики, проводиться кожні п’ять років за результатами атестації.

Основою для підвищення посадових окладів є також наявність вченого ступеня доктора наук (на 25 %), кандидата наук (на 15 %), почесних звань "народний" (на 40 %), "заслужений" (на 20 %). Підвищення посадових окладів також здійснюється у зв’язку з небезпечними для здоров’я і важкими умовами праці, зокрема, працівникам установ і підрозділів для лікування лепрозних та психічно хворих, хворих на алкоголізм і наркоманію (на 15 – 30 %), працівникам госпіталів і спеціальних лікарень для інвалідів Великої Вітчизняної Війни, воїнів-інтернаціоналістів (на 15 %), медичних закладів, зайнятих оглядом і наданням медичної допомоги тим, хто постраждав у зв’язку з аварією на ЧАЕС (на 25 %), медичних закладів, які працюють з вірусом імунодефіциту людини (на 60 %) [2].

Надбавки за тривалість безперервної роботи в медичних закладах нараховуються щомісячно за основною посадою, роботою, за сумісництвом та замісництвом (виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника за межами робочого часу за основною роботою), виходячи зі схемного посадового місячного окладу (ставки) за посадою, яку обіймають (без урахування будь-яких надбавок, доплат), у розмірі 20 – 50 % залежно від виду закладу і посад [4].

У бюджетних установах допускаються роботи у святкові та вихідні дні, викликані необхідністю обслуговування населення (медичні заклади, пансіонати і т. п.). Оплата праці в ці дні проводиться в розмірі: працівникам, праця яких оплачується за погодинними або денними ставками, – в розмірі подвійної годинної або денної ставки; працівникам, які одержують місячний оклад, – в розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий і неробочий дні проводилась у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота проводилася понад місячну норму. За роботу у святкові та вихідні дні замість доплати працівнику за його бажанням може бути наданий інший день відпочинку в найближчі два тижні.

Оплата праці працівників у нічний час (з 22.00 до 6.00 години) здійснюється у підвищеному розмірі, що встановлюється генеральною та галузевою угодами, колективним договором, але не нижче 20 % тарифної ставки за кожну годину роботи в нічний час. Лікарям, середньому та молодшому медичному персоналу, зайнятим наданням швидкої та невідкладної медичної допомоги, та персоналу виїзних бригад відділень невідкладної медичної допомоги здійснюється доплата за роботу в нічний час у розмірі 50 % годинної тарифної ставки за кожну годину роботи в нічний час [2].

Заробітна плата в більшості бюджетних установ виплачується два рази на місяць: за першу половину місяця – аванс у розмірі 50 % заробітку за мінусом сум податків, належних до утримання в установленому порядку. За другу половину місяця – фактичний місячний заробіток за вирахуванням авансу та утримань.

На виплату авансу складається платіжна відомість (ф. № 389). За другу половину місяця заробітна плата, як правило, видається за розрахунково-платіжною відомістю (ф. № 49). На підставі цих відомостей складається "Звіт розрахункових відомостей із заробітної плати і стипендій" ф. № 405 (меморіальним ордером із заробітної плати № 5) [4].

Для обліку розрахунків з працівниками за всіма видами заробітної плати призначено пасивний субрахунок 661 "Розрахунки із заробітної плати".

Заробітна плата, нарахована працівникам за відпрацьований час або за виконану роботу, для бюджетних установ є фактичними видатками за кодами бюджетної класифікації № 1111 – 1120.

На суми нарахованої заробітної плати кредитується субрахунок 661 і дебетуються рахунки класу 8 "Витрати" залежно від того, яким працівникам і за рахунок яких коштів здійснюється нарахування. Суми, утримані із заробітної плати, відображаються за дебетом субрахунка 661, при цьому кредитуються різні субрахунки залежно від виду утримань.

Організація обліку заробітної плати працівників лікарень виступає трудомістким процесом, який включає багато особливостей. Тому перед персоналом бухгалтерії постає проблема вирішення всіх завдань з обліку праці з урахуванням особливостей розрахунку та відображення в обліку нарахувань із заробітної плати.

Подальших наукових досліджень вимагають питання з первинного обліку праці, нарахувань та утримань внесків до фондів соціального страхування та ін.

Літертура:

1. Закон України "Про оплату праці", затверджений Постановою ВР від 20.04.1995 р. № 144/95 зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступ: zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/show.

2. Наказ Міністерства охорони здоров’я України «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення» №308/519 від 05.10.2005 р. зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1209-05.

3. Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon.rada.gov.ua.

4. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: підручник / за заг. ред. проф. Р. Т. Джоги. – К. : КНЕУ, 2003. – 483 с.