Экономические науки/ 9. Экономика промышленности

Колодійчук А.В., аспірант

Інститут регіональних досліджень НАН України, м. Львів, Україна

УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ПРОМИСЛОВОСТІ: ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ПОНЯТТЯ

 

На сучасному етапі роль управління інноваційним розвитком особливо зростає в умовах глобалізації ринків. Крім того, необхідність покращення параметрів структури та ефективності вітчизняного промислового виробництва вимагає вдосконалення системи управління інноваційним розвитком промисловості. Тому, незважаючи на значну кількість тлумачень поняття “Управління інноваційним розвитком промисловості”, визначення його сутності залишається актуальним завданням.

В широкому сенсі управління – це цілеспрямована діяльність, що полягає у системному впливі керуючого суб’єкта на керований об’єкт за допомогою використання управлінських методів для досягнення визначених цілей і одержання очікуваного ефекту. У національній економіці управління – це цілеспрямована діяльність, яка полягає в системному впливі держави, зокрема органів державної влади на процеси, об’єкти та інші елементи національної економічної системи за допомогою всього доступного інструментарію державної економічної політики для досягнення визначених макроекономічних цілей і отримання економічного та соціального ефекту.

Під інноваційним розвитком промисловості ми будемо розуміти системний процес, який здійснюється на основі моделей та концепцій, базується на результатах науково-технічного прогресу, наслідком якого є стратегічний регулятивний вплив на промисловість, а підсумком якого є істотне покращення структури і якості промислового виробництва.

Проаналізувавши наукову економічну літературу, нам вдалося виділити наступні підходи до тлумачення сутності поняття “Управління інноваційним розвитком”: конкурентно-цільовий, функціональний, системний, ринковоорієнтований, хронологічноорієнтований, структурний, планово-цільовий, інтерактивний.

Конкурентно-цільовий підхід трактує управління інноваційним розвитком як досягнення визначених цілей економічного суб’єкта через активізацію інноваційної діяльності в умовах конкурентної боротьби. Так, С.М. Ілляшенко, О.А. Біловодська стверджують, що “управління інноваційним розвитком орієнтоване на досягнення поставлених цілей (завоювання більшої частки ринку, збільшення прибутку в поточному періоді чи в перспективі, забезпечення високих темпів стійкого економічного розвитку і т.п.) в умовах конкурентного середовища, коли цілі інших суб'єктів господарювання можуть з ними не збігатися (і, як правило, не збігаються). Управління інноваційним розвит­ком здійснюється на декількох рівнях: рівні держави, рівні регіону чи галузі, рівні конкретного суб’єкта господарської діяльності. Перші два представляють макрорівень управління, а останній – мікрорівень” [1, с. 15].

Функціональний підхід тлумачить управління інноваційним розвитком як використання концепції комплексного управління якістю, яка враховує функції управління і контролю якості, політики підприємства, планування, організації управління персоналом і вдосконалення самого управління.

Системний підхід розуміє управління інноваційним розвитком як гнучку систему, яка складається насамперед з двох агрегованих підсистем – керуючої і керованої. В особі керуючої підсистеми на мікроекономічному рівні виступають управлінці підприємства, на макрорівні – органи державної і місцевої влади, у віданні яких і перебуває інноваційна сфера. В ролі керованої підсистеми виступають на мікрорівні підрозділи організації, які займаються інноваційною діяльністю, на макрорівні – інноваційна система держави, регіону.

Відповідно до ринковоорієнтованого підходу управління інноваційним розвитком направлене на захоплення / розширення ринкових сегментів.

Хронологічноорієнтований підхід трактує управління інноваційним розвитком як систематичну цілеспрямовану діяльність для забезпечення продовження життєвого циклу інновацій.

Структурний підхід наголошує не так на взаємозв’язках, як на переліку елементів, з яких складається система управління інноваційним розвитком економічного суб’єкта. Ці елементи наступні: оцінювання інноваційного потенціалу економічного суб’єкта, формування інноваційних стратегій, планування інновацій, які впроваджуються, фінансове забезпечення інноваційного розвитку, використання інновацій, оцінювання ефективності інноваційної діяльності.

Планово-цільовий підхід заснований на твердженні, що управління інноваційним розвитком полягає у постановці стратегічних цілей інноваційного розвитку; таке управління зводиться лише до однієї функції – планування.

Інтерактивний підхід трактує управління інноваційним розвитком як концепцію самонавчання економічного суб’єкта. П. Сенге, який є представником концепції економічного суб’єкта, що навчається, вважає, що такий суб’єкт “постійно розширює свої можливості для формування майбутнього” [2].

Отже, в широкому розумінні управління інноваційним розвитком – це цілеспрямована діяльність, яка полягає в системному впливі керуючого суб’єкта на інноваційні процеси за допомогою використання управлінських методів для досягнення визначених цілей інноваційного розвитку і отримання очікуваного ефекту. У національному господарстві управління інноваційним розвитком – це цілеспрямована діяльність, яка полягає в системному впливі держави, зокрема органів державної влади на процеси, об’єкти та інші елементи національної інноваційної системи за допомогою всього доступного інструментарію державної інноваційної політики для досягнення визначених цілей інноваційного розвитку з отриманням економічного і соціального ефекту.

Таким чином, аналіз підходів до визначення категорії “управління інноваційним розвитком” дав нам змогу сформулювати власне тлумачення цього поняття: управління інноваційним розвитком промисловості – цілеспрямована діяльність, яка полягає у системному впливі держави, зокрема органів державної влади на інноваційні процеси у промисловості за допомогою всього доступного інструментарію державної інноваційної політики для досягнення визначених цілей інноваційного розвитку промисловості з одержанням економічного і соціального ефекту.

 

Література

1. Конспект лекцій з дисципліни “Управління інноваційним  розвитком” / Укладачі: С.М. Ілляшенко, О.А. Біловодська. – Суми: Вид-во СумДУ, 2006. – 129 с.

2. Коротков Э. Концепция обучающейся организации: [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.elitarium.ru.

3. Тульпа І.А. Формування інноваційної стратегії в умовах технологічних змін / І.А. Тульпа, О.М. Сумець. – Х., 2004. – 174 с.