Державне управління / 2. Сучасні технології управління
К.е.н. Холод В.В.
Донецький національний університет економіки і
торгівлі
імені Михайла Туган-Барановського
Інноваційно активна система держави
як основа
формування соціальної держави
Сутність держави
розкривається і реалізується через взаємодію із суспільством, у тому, що і як
вона робить з упорядкування та вдосконалення приватної і суспільної
життєдіяльності людей.
Основним
завданням держави є організація соціальної примусової влади з метою забезпечення
захисту спільних інтересів суспільства.
Трансформації
структури суспільства та процесів його розвитку обумовлюють необхідність
постійної модернізації держави до вимог суспільної системи. При цьому під
модернізацією слід розуміти деяку систему змін, що приводить державу у
відповідність з наявними у сучасному світі досягненнями державного
будівництва, тенденціями розвитку державності, а також з потребами,
особливостями і досягненнями національного розвитку.
Модернізації
держави притаманний комплексний характер, вона містить такі органічно
взаємопов'язані складові: модернізація політичної системи, модернізація
державної ідеології, модернізація політики, модернізація системи цінностей держави,
модернізація державного управління. У процесі модернізації держава повинна
набути властивостей системи, здатної до саморозвитку, постійного відновлення
своїх механізмів, приведення їх у відповідність до вимог часу.
Забезпечення
належного функціонування наведених складових інноваційно активної системи держави
може розглядатися як основа ефективного розвитку держави: стратегічного
планування, що передбачає формулювання цілей і побудову програм розвитку
суспільства в цілому і його окремих підсистем, узгодження інтересів різних груп
еліт і соціальних верств, формування і реалізації інноваційного потенціалу, аналізу
й узагальнення та застосування зарубіжного і вітчизняного досвідів державного
будівництва, антикризового управління, підтримки національної безпеки, контролю
за владою з боку населення, моніторингу і захисту прав людини, зв'язку влади з
громадськістю, приведення всієї
системи влади у відповідність до вимог інформаційної цивілізації.
В Україні у
теперішній час відбувається пошук оптимальної структури демократичної,
соціальної, правової держави з ринковою економікою.
Держава з такими
ознаками виконує "загальні справи" суспільства, відповідальність
держави за свої дії поєднується з відповідальністю громадян та їх об'єднань; впливає
на економічну, соціальну, культурну та духовну сфери у законодавчо визначених
межах; забезпечує незалежність судів; встановлює відповідальність будь-якого
громадянина, незалежно від посади та суспільного становища, за порушення
конституції та законів країни; є політичним арбітром, що відносно незалежний
від політичних, соціальних і економічних угруповань і діє в межах права та
загальнолюдських цінностей; забезпечує свободу слова, друку, недоторканності
особи, діяльності партій та об'єднань громадян, політичної опозиції тощо; забезпечує
соціальну підтримку найменш захищених прошарків населення, причому не меншу,
ніж прожитковий мінімум; державне управління здійснюється у демократичних
формах відповідно до законодавства, заснованого на загальнолюдських цінностях.
Істинна сутність демократичної
держави виражається у такій організації державної влади в суспільстві, яка
забезпечує суверенітет народу, реалізацію його волі, владу більшості при
охороні прав меншості, істотні права людини і права громадянина на рівні
міжнародних стандартів.
Сутність
соціальної держави забезпечує така організація державної влади у суспільстві,
за якої: усім членам суспільства надаються соціальні послуги (організація в
тому чи іншому обсязі безоплатної освіти, медичного обслуговування, визначення
максимального терміну робочого часу, обов'язкових днів відпочинку, оплачувана
відпустка тощо); здійснюється підтримка за рахунок державного бюджету і в
інших формах тих прошарків суспільства, які знаходяться у найгірших економічних
умовах (бідні, безробітні), виявляється особлива турбота про дітей, жінок,
молодь, інвалідів; вживаються заходи щодо згладжування соціальної нерівності; не
виключається домінування певної соціальної групи в суспільстві, проте вона
(соціальна група) вживає заходи щодо поліпшення добробуту населення країни.
Серед основних умов,
яким повинна відповідати правова держава, необхідно виокремити: наявність
широкого справедливого законодавства, яке відповідає світовим нормам людського
існування; дотримання цього законодавства; поділ влади на законодавчу,
виконавчу, судову; незалежність судової влади і її незаперечний авторитет у
суспільстві; відповідальність держави перед кожною особою, яка, у свою чергу,
дотримується законів і підкоряється державній дисципліні; наявність певної
політичної культури державних службовців і членів суспільства; підзвітність
посадових осіб громадянам безпосередньо або через представницькі органи.
Отже, реалізація
суспільних функцій держави забезпечується за допомогою вироблення і реалізації
державно-управлінських механізмів з урахуванням впливу ендогенних та екзогенних
чинників суспільного розвитку і тенденцій у функціонуванні системи публічного
управління. Визначальною ендогенною детермінантою функціонування та розвитку
державно-управлінської системи є рівень самоорганізації суспільства, який у
свою чергу визначається політикою децентралізації, активністю суспільних
інституцій і формуванням ними ефективних корпорацій, реальністю народовладдя.
У переліку екзогенних детермінант формування механізмів державного управління
відправні позиції належать глобалізації — об'єктивному соціальному процесу,
змістом якого є зростаючий взаємозв'язок та взаємозалежність національних економік,
національних політичних і соціальних систем, національних культур.
Література:
1. Малиновський
В. Я. Державне управління [Текст] : навч. посіб. – 3-тє вид.,
перероб. та доп. – К.: Атіка, 2009. – 608 с.
– ISBN 978-966-326-348-9.
2. Мельник А.
Ф. Державне управління [Текст] : підручник / А. Ф. Мельник, О. Ю. Оболенський, А. Ю. Васіна. – К.: Знання,
2009. – 582 с.
– ISBN 978-966-346-676-7.