Педагогічні науки/1. Дистанційна освіта

Викладач Лубянова О. В.

Національний технічний університет України «КПІ», Україна

Методи організації дистанційного навчання для студентів ВНЗ із вадами слуху

Завдяки демократичним перетворенням в Україні змінилася культурна норма оцінки особистості і, згідно з нею, молоді люди з особливими потребами мають такі самі права на освіту, як і інші громадяни суспільства. Означений факт значною мірою активізував процес пошуку і створення нових технологій навчання осіб із вадами слуху, а також умов, за яких вони могли б успішно реалізувати свої загальнолюдські права на вищу професійну освіту, кваліфіковану працю, що забезпечувало б їм соціальний статус, який задовольняв би вимоги суспільства.

Концепція відкритого навчання та дистанційної освіти, так само, як і нові технології зв'язку, забезпечують додаткові освітні можливості. Особливо це стосується людей з особливими потребами. У багатьох країнах дистанційне навчання становить важливу складову системи вищої освіти. Моделі, за якими воно застосовується, подібні одна до одної, хоча певною мірою залежать від специфіки національної системи освіти.

Важливе значення дистанційного навчання для людей з особливими потребами зафіксовано у статті 128 Маастрихтської угоди, а також у підготовлених Комісією Європейського Союзу «Меморандум про відкрите та дистанційне навчання в сфері вищої освіти». Європейський Союз надає підтримку багатьом проектам розвитку відкритого та дистанційного навчання на національному рівні. Розвиток цього напряму має привести до формування міжнародного середовища дистанційного навчання для інвалідів і хронічно хворих людей. Європейський Союз декларує, що воно має стати важливим інноваційним елементом у загальноєвропейській системі вищої освіти [1: 10].

Для розширення дистанційного навчання в Україні слід враховувати зарубіжний досвід. Наприклад, вже десять років впроваджена дана форма в Національному технічному інституті для глухих при Рочестерському технологічному університеті в США, Відкритому університеті в Великобританії, Карконошському коледжі в Польщі та ін. [1: 136].

В нашій країні набуває подальшого розвитку правова основа дистанційної освіти: Наказ Міністерства освіти і науки України від 21.01.04 № 40 «Про затвердження Положення про дистанційне навчання», Наказ Міністерства освіти і науки України від 26.04.04 № 335 «Про створення Координаційної ради з розвитку системи дистанційного навчання при Міністерстві освіти і науки» та ін. Але про поширення цієї форми отримання вищої освіти для людей з порушенням слуху ще рано говорити.

Останнім часом, як експеримент, розвивається дистанційна освіта осіб з порушеннями слуху у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини «Україна». Основу освітнього процесу при дистанційному навчанні складає цілеспрямована та контрольована інтенсивна самостійна робота студента, який навчається в зручному для себе місці, за індивідуальним розкладом, маючи при собі комплект спеціальних засобів навчання і узгоджену з викладачами можливість контакту як очно, так і електронною та звичайною поштою. Метою даного експерименту є створення умов для реалізації особами з особливими освітніми потребами, зокрема з порушеннями слуху, своїх прав на вищу освіту, в тому числі тих, хто не має з об’єктивних причин змоги навчатися за традиційними формами [2: 435].

Як з’ясувалося у процесі дослідження, вибір особами з порушеннями слуху тієї чи іншої форми навчання у вищому навчальному закладі залежить від: ступеня порушення слуху та рівня володіння словесним мовленням; рівня попередньої загальноосвітньої підготовки; рівня готовності вищого навчального закладу до забезпечення освітніх потреб осіб з порушеннями слуху; взаємодії різних освітніх установ.

Однією з вагоміших причин повільного розвитку дистанційного навчання студентів з порушенням слуху в Україні є недостатність програмного забезпечення, яке б враховувало психологічні особливості даної категорії студентів, будувалося на основних принципах корекційної педагогіки. Вимоги до програмного засобу дистанційного навчання: простота освоєння й експлуатації; можливість створення розподіленої системи дистанційного навчання, яка об’єднує кілька подібних систем в єдине освітнє середовище; простота інтеграції з іншими інформаційними системами; можливість користувачам системи дописувати нові модулі; невисокі вимоги, запропоновані до ресурсів сервера системи дистанційного навчання, клієнтським комп’ютерам і до пропускної здатності мережі; розвиток засобів контролю процесу навчання; можливість підключення до системи електронних курсів, розроблені різними програмними засобами й у будь-яких форматах.

Слід зазначити, що існує тенденція поступового зростання зацікавленості з боку навчальних закладів різного рівня акредитації у співпраці з молоддю, що має порушення слуху. Як з’ясувалося у процесі спеціального вивчення такої тенденції, цьому сприяють наявний позитивний досвід та відгуки керівників навчальних закладів, котрі тривалий час працюють зі студентами з порушеннями слуху. Також позитивну роль відіграє зростаючий інтерес до цієї проблеми з боку засобів масової інформації. Водночас, ВНЗ мають бути готові до забезпечення освітніх потреб осіб із порушеннями слуху. Це: технічне обладнання, звукопідсилювальна апаратура, сурдоперекладачі. Викладачі, які працюють у спеціальних групах, мають добре орієнтуватися в особливостях психофізичного розвитку студентів з порушеннями слуху, знати їхні можливості та особливості засвоєння знань з того чи іншого навчального предмета. Значно полегшує роботу викладачів ВНЗ розуміння ними своєрідних засобів спілкування осіб з порушеннями слуху (дактильне мовлення, мова жестів). Доцільним є створення підготовчих відділень для абітурієнтів цієї категорії. Тож, приймаючи на навчання осіб з порушеннями слуху, вищі навчальні заклади мають вирішувати низку організаційних, технічних, психолого-педагогічних, методичних, соціальних та інших проблем. Таким чином саме розширення дистанційного навчання даної категорії студентів сприяло б розв’язанню багатьох проблем. Однією з головних з них є збільшення частки самостійної роботи студентів, а це у свою чергу призводить до зміни змісту форм і методів навчання. Суть роботи викладача в даних умовах полягає не в читанні лекцій, а в створенні навчально-методичного забезпечення дисципліни в електронному вигляді, у постійній роботі над внесенням необхідних змін у навчальний матеріал, підборі кольорових ілюстрацій, графіків, створенні Flash-анімацій, тестів для самоконтролю. За наявності навчально-методичного матеріалу в електронному вигляді можна за допомогою комп’ютерних програм досить швидко зробити електронну книгу. Для керування навчальним процесом, контролю знань, доставки навчального матеріалу студентам і забезпечення дидактичними матеріалами застосовується спеціалізоване програмне забезпечення. Воно містить систему автоматизованого документообігу, електронні інформаційні бази даних, словники термінів і інтерактивні мультимедійні підручники, інші електронні матеріали по всіх курсах. Програмне забезпечення встановлюється на сервері навчального закладу.

Електронні навчальні матеріали, які створюються для дистанційного навчання студентів з особливими потребами, коштують набагато більше, ніж звичайні дистанційні курси, тому доцільне створення на сервері університету «Україна» бази даних всіх наявних навчальних об’єктів, які використовуються для організації дистанційної освіти.

Література:

1. Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання // Комітет з освіти. Відділ сучасних мов. Страсбург / Під ред. С.Ю. Ніколаєвої – К.: Ленвіт, 2003. – 273 с.

2. Комісарова О.Ю. Специфіка інтерфейсу при навчанні людей з особливими потребами.- Актуальні проблеми виховання та навчання студентів з особливими потребами: Тези доповідей /За заг. ред. П.М.Таланчука. – К.: Ун-т «Україна", 2011. – с.435.

3. Дистанційне навчання.- http://www.osvita.org.ua/distance/articles/15/