"Педагогічні науки"

2. Проблеми підготовки фахівців.

СВИРИДЕНКО Ю.Ф., КУНЦОВ В.П.

ПФ НУБіП "Кримський агротехнологiчний університет"

ПРО ПРОБЛЕМИ НАВЧАННЯ - ЯК НАВЧИТИ СТУДЕНТА МИСЛИТИ?

Не буде перебільшенням казати, що, скільки існують науки й знання, також існують і проблеми засвоєння знань і викладання наук. В основі будь-якої діяльності лежить творчий початок. Як же в процесі навчання й виховання, ще на стадії дорослішання людини й входження iї в самостійне життя знайти ключові орієнтири, які б допомогли iй брати активну участь в освоєнні програмних курсів.

Відомі афоризми згущають фарби, але зате виділяють істотні сторони накопиченого досвіду. "Мозок, добре влаштований, цінується вище, ніж мозок добре наповнений". Запитується, що таке "добре влаштований мозок"? Чи можна його "добре влаштувати" у процесі навчання?

"Коли вчити будуть не тому, про що думати, а тому, як думати, проблеми утворення будуть значною мірою вирішені". Як же потрібно думати?

Відповідь на подібні питання, по суті, однакова. Добре влаштований мозок - це мозок, що володіє методом. Уміти думати, знати, як думати, значить усвідомлено застосовувати метод мислення.

Універсальним методом, застосовуваним для рішення будь-яких завдань, як відомо, є діалектичний метод. Діалектичне мислення найбільшою мірою відповідає реальної дійсності. Високо цінуються люди, здатні виявити ініціативу, знайти нове рішення в тій або іншій області. Ціх нерідко називають людьми з "нестандартним мисленням". На жаль уже сам термін відбиває той факт, що з ними ми зустрічаємося рідко. Саме люди з "нестандартним мисленням" краще інших демонструють уміння користуватися діалектичним методом. Людина, що мислить діалектично, здатна побачити щирий зв'язок явищ й об'єктів, розуміють суть виникаючих протиріч, реально оцінює перспективу розвитку.

Такий спосіб мислення може стати природним, звичним тільки тоді, коли він буде систематично, багаторазово використатися при навчанні, починаючи зі школи. У вузі увесь матеріал по кожній дисципліні доцільно давати шляхом показу, з'ясування діалектичного характеру досліджуваних об'єктів і процесів.

При вивченні фізики, наприклад, формуванню в студентів творчого, діалектичного мислення надається особливе значення. У усіх курсах прищеплюється вміння наукове узагальнювати,, уміння застосовувати теоретичні висновки для пророкування плину процесів на практиці й виявлення протиріч між теоретичними узагальненнями й процесами, що відбуваються в природі.

Викладання, як відзначав ще Луи де Бройль, має схильність до догматизму. Воно прагне додати остаточну, застиглу форму стану наукового знання, у дійсності завжди тимчасовому. Але перетворюючись у набір готових мірок, правил, алгоритмів , наука губить свою притягальну силу. Штамп гарний для сталевої болванки, а не для людини. Не знаючи походження того або іншого правила, такий "споживач" наукових знань починає орудувати кийком науки, додаючи її до тих випадків, для яких вона й не призначалася. До цього приводить звичка вводити в науку з кінця, з готових визначень, тому що визначеннями наука не починається, вона ними закінчується.

Але тоді нема чого дивуватися, коли студент не може вирішити завдання, не знайшовши в коморах своєі пам'яті підходящого алгоритму, говорячи: "Ми цього не вчили". Вимоги "мислити" він перетворив у вимогу "згадати".

Не можна навчитися мислити, запам'ятавши всі закони, відкриті тією або іншою наукою, всі її правила. Формальна логіка не навчає мислити. Наука, як відомо, починається з постановки питання природі, самому собі, людству; з формулювання проблеми, тобто завдання. Навчити мислити - це навчити вирішувати завдання. Не давати готові відповіді, а пояснювати, на які питання вони дані. У цьому й складається проблема передачі наукових знань.

Крім цього, необхідно враховувати дані психофізіології про те, що тільки тоді інформація інтенсивно запам'ятовується мозком, коли вона являє собою новизну й коли вона зв'язується з інтересом, з іншими індивідуальними особливостями особистості. Зокрема, на різних факультетах неоднакове відношення до фізичних знань, а рівень довузівської підготовки не дозволяє сприймати вузівську програму по фізиці.

Усе - таки, як відзначав Нобелівський лауреат по фізиці Р.Фейнман, найкраще рішення проблеми навчання - це зрозуміти, що самим чудовим методом є прямий, особистий зв'язок між студентом і викладачем, коли студент обговорює ідеї, міркує про різні речі й розмовляє про їх - саме вчитися мислити діалектично. Неможливо многому навчитися, просто відсиджуючи лекції або просто вирішуючи завдання, Але це можливо, коли в кожного студента є свій викладач.

Саме перехід до індивідуально - орієнтованої організації навчального процесу з індивідуальними навчальними планами й iндивiдуальными розкладами навчальних занять - найважливіша умова вдосконалювання навчального процесу у вищій школі.