Пономарьова О.І.

Харківський національний економічний університет

ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ СТУДЕНТІВ НА ЗАНЯТТЯХ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

На сучасному етапі мовна освіта в Україні знаходиться під впливом процесів міжкультурної інтеграції, що обумовило модернізацію її змісту. Мова виступає як засіб пізнання картини світу, прилучення до цінностей, створеними іншими народами. Водночас мова – це ключ до відкриття унікальності і своєрідності власної народної самобутності та історичних досягнень представників інших культур. На сьогодні в українській системі мовної освіти і в організаційному, і в змістовному аспектах відбулися значні позитивні зміни.

Істотно змінився соціокультурний аспект вивчення іноземних мов. Значно зросли їхня освітня і самоосвітня функції у ВНЗ, професійна значущість на ринку праці в цілому, що спричинило посилення мотивації у вивченні мов міжнародного спілкування.

Геополітичні, комунікаційні та технологічні перетворення в суспільстві залучили і до безпосереднього, і до опосередкованого спілкування досить велику кількість людей найрізноманітніших професій, віку та зацікавлень. Відповідно зросли і потреби у використанні іноземних мов. Пріоритетну значимість набуло вивчення мови як засобу спілкування і залучення до духовної спадщини країни і народів, мови котрих вивчаються.

Особливо актуальним на сьогодні є інтерактивний підхід до навчання рідної та іноземної мов. Для сучасної мовної освіти необхідні міжпредметна інтеграція, багаторівневість, орієнтація на міжкультурні аспекти оволодіння мов. Нові завдання передбачають зміну у вимогах до рівня володіння іноземними мовами, визначення нових підходів до вибору змісту та організації матеріалу, використання адекватних форм і видів контролю.

Формування у студентів соціокультурної компетенції як здатності діяти у ситуаціях міжкультурного спілкування і виконувати функції посередника у міжкультурній комунікації традиційно перебуває у полі зору фахівців з методики викладання іноземних мов. На їх думку, одним з ефективних шляхів формування соціокультурної компетенції є шлях соціокультурної сенсибілізації, яка полягає в усвідомленні впливу культури на сприймання людиною світу, мову і спілкування та у розвитку чутливості до форм вияву соціокультурних явищ у мові і комунікації. Методик розвитку соціокультурної сенсибілізації знайшла реалізацію у спеціальних вправах, що спонукають студентів до аналізу і зіставлення та розвивають їхню соціокультурну спостережливість і чутливість. У таких вправах використовуються прийоми, які так чи інакше стосуються різноманітних явищ міжкультурної комунікації, які іноді можуть викликати у студентів культурний шок. Завдяки цьому механізми виникнення можливих непорозумінь стають предметом усвідомлення й обговорення на практичних заняттях з іноземної мови.

Культурний шок – це стан спантеличення, втрати орієнтації та емоційного обурення, який виникає, коли людина раптово потрапляє в іншу культуру і перебуває там досить тривали час[1]. Хоча явище культурного шоку не є безпосередньо актуальним для тих, хто вивчає іноземну мову поза країнами цих мов, а стосується тих, хто перебуває за кордоном декілька місяців, на нашу думку необхідно зробити його предметом розгляд на заняттях з іноземної мови.

Відповідно до методики соціокультурної сенсибілізації ключем до пізнання іноземної культури є не лише отримання студентами інформації про цю культуру, але й їхнє знайомство з механізмами міжкультурного спілкування, зокрема особливостями сприймання людиною іншокультурного світу і проблемними моментами, що можуть при цьому виникати. Культурний шок є одним з таких явищ, які виникають під час перебування у будь-який іноземній культурі, і якого, як стверджують дослідники, майже неможливо уникнути.

Методичний підхід до явища культурного шоку на заняттях з іноземної мови з метою усвідомлення студентами механізму його виникнення та особливостей перебігу є найбільш ефективним за умови рефлексії студентами власного або чужого досвіду перебування в іншій культурі. Соціокультурна рефлексія відбувається у процесі евристичної бесіди викладача зі студентами під час виконання завдання або під час контролю завдання шляхом постановки викладачем специфічних питань, що спонукають студентів до цієї аналітичної операції. Виконуючи вправу і відповідаючи на запитання, студенти повинні самі прийти до розуміння й усвідомлення суті явища культурного шоку, розвинути чутливість до факторів, які можуть його викликати та знайти ті технології, які мінімізують вихід з цього шоку.

Соціокультурні стратегії розглядаються фахівцями як особливі дії учасника діалогу культур, які дозволяють йому досягти успіху в міжкультурному спілкуванні і у вивченні іншої культури[2].

З метою допомогти студентам усвідомити соціокультурний феномен фахівці вважають за доцільне використовувати для вправ ті тексти та матеріали, авторами яких є люди, які самі пережили культурний шок. Такі матеріали можна знайти в Інтернеті на різних сайтах.

Виконання вправ, що знайомлять студентів з явищем культурного шоку, не передбачає відходу від головної мети навчального процесу – навчання іншомовного спілкування, адже при формулюванні завдання до вправи створюється ситуація міжкультурного спілкування, яка мотивує студентів до певних мовленнєвих дій. Отже такі вправи також є комунікативними для розвитку мовленнєвих умінь студентів.

Як визначає Голуб І.Ю, існує ще й виховний аспект таких вправ, адже вони сприяють розвитку толерантності, взаєморозуміння, сенсибілізації до спільних цінностей і норм, виявленню можливостей для взаємозбагачення, позбавленню деструктивних національних і культурних стереотипів, що допомагає молодій людині розвинутись як особистість[1].

Під час формування соціокультурної компетенції шляхом розвитку соціокультурної сенсибілізації дуже важливою стає роль викладача, який виступає у ролі модератора: маючи знання про систему соціокультурних явищ та особливості міжкультурної комунікації, володіючи методикою і прийомами сенсибілізації, він спрямовує й організовує роботу з формування соціокультурної компетенції. Особливих умінь викладача вимагає керування процесом рефлексії студентів. Тут важливо, щоб викладач не розповідав студентам про висновки, до яких слід прийти у процесі рефлексії, а так вів бесіду, щоб студенти самі зробили ці висновки. Де це можливо і доцільно, слід знайомити студентів з окремими, релевантними для конкретної навчальної ситуації, поняттями-термінами теорії міжкультурної комунікації, наприклад: культура, міжкультурна комунікація, соціокультурна компетенція.

Отже, використання на заняттях з іноземної мови методичного потенціалу явища культурного шоку є кроком на шляху до усвідомлення студентами механізмів міжкультурного спілкування і до вироблення ними стратегій подолання міжкультурних непорозумінь.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Голуб І.Ю. Методика формування соціокультурної компетенції майбутніх перекладачів шляхом розвитку їх соціокультурної сенсибілізації /І.Ю. Голуб// Науково-методичний збірник Слов’янського держ.пед.ун-ту. – Слов’янськ, 2009. – Вип.46. – С.345-351.

2. Oberg K. Cultural Shock: Adjustment to New Cultural Environment /K.Oberg/ Practical Anthropology 7.1960. – pp.177-182.