Филологические науки/ 1.Методика преподавания языка и литературы

Сушко З.М., Бобир Ж.М., Ковалевський І.В.

Східноєвропейський університет економіки та менеджменту

Стратегічна компетенція як складова іншомовної комунікативної компетенції студентів ВНЗ

Комунікація є однією з форм діяльності людини, яка є невід’ємною складовою інших форм діяльності і здійснюється безпосередньо або опосередковано у ході соціальної взаємодії людей. Успішна комунікація залежить не лише від бажання комуніканта встановити контакт, але і від уміння реалізувати мовленнєвий намір мовними засобами, що залежить від ступеню володіння одиницями мови та уміння їх використовувати у конкретних ситуаціях мовлення. Британський лінгвіст D.A. Wilkins дослідив комунікативний потенціал мови і наголосив на необхідності формування комунікативних умінь. Звідси D.H. Hymes вводить поняття «комунікативної компетенції» як інтегративного утворення, що включає як лінгвістичні, так і соціально-культурні складові [див. 1, с. 11]. Сучасні соціально-економічні умови і жорстка конкуренція на ринку праці зумовлюють необхідність володіння майбутніми фахівцями іноземною мовою як засобом міжкультурного спілкування. Тому метою навчання іноземних мов у вищих навчальних закладах є формування у студентів належного рівня іншомовної комунікативної компетенції у різних видах мовленнєвої діяльності (говоріння, читання, письмо, аудіювання) як у побутовій, так і професійній сферах.

Проблемою формування іншомовної комунікативної компетенції займалися вітчизняні та зарубіжні вчені-методисти І.О. Зимня, Ю.І. Пасов, Н.Ф. Бориско, І.В. Єрьоміна, Л.Б. Котлярова, Г.О. Китайгородська, О.Б. Тарнопольський, R. Ellis, N. Schmitt, M. Brammer, C. Brown, M.Canale, G.Caspar, R.Clifford, K.Faersh, MHalliday, G.Manby, S.Savignon, M. Swain, G. Widowson та інші.

Компетентність – це здатність успішно задовольняти індивідуальні та соціальні потреби, виконувати поставлені завдання. Вона формується на поєднанні знань, навичок і умінь, а також цінностей, емоцій, поведінкових компонентів. Таким чином, іншомовна комунікативна компетенція – це здатність вирішувати засобами іноземної мови завдання спілкування у побутовій, навчальній, виробничій, професійній і культурній сферах життя; уміння того, хто навчається, користуватися фактами мови для досягнення мети навчання. Іншомовна комунікативна компетенція є складним, системним утворенням, що є єдністю таких компетенцій: мовної, мовленнєвої, соціокультурної, прагматичної та стратегічної (навчально-пізнавальної). Усі ці складові взаємопов’язані. Деякі вчені виокремлюють ряд інших складових компетенцій, але вони так чи інакше характеризують вищезазначені. Студенти набувають комунікативної компетенції при вивченні мови за комунікативним методом, основу якого складає переорієнтація з форми на функцію, з лінгвістичної компетенції на комунікативну, з мовної правильності на спонтанність та автентичність, тобто природність комунікації.

У відповідності із сучасними підходами до навчання іноземних мов пріоритетним завданням вищої школи є формування у студентів стратегічної або навчально-пізнавальної компетенції, яку визначають як здатність і готовність до усвідомленого та ефективного керування навчальною діяльністю [2, с. 12]. Під здатністю розуміють рівень сформованості когнітивних навичок у студентів (аналіз, синтез, встановлення причинно-наслідкових відношень), вміння використовувати попередній позитивний досвід вивчення іноземної мови, навички та вміння роботи з навчальним матеріалом. Готовність до навчальної діяльності відображає мотиваційні чинники, інтелектуальні можливості та здібності. Звідси, стратегічна (навчально-пізнавальна) компетенція складається з мотиваційно-особистісного та когнітивно-діяльнісного компонентів [3, с. 106]. У рамках концепції особистісно-орієнтованої освіти високий рівень стратегічної компетенції є важливою передумовою продуктивної навчальної діяльності і формування іншомовної комунікативної компетенції студентів, оскільки значна частина навчального матеріалу відводиться для самостійного опрацювання.

Подальше вивчення проблеми формування іншомовної комунікативної компетенції майбутніх фахівців вбачаємо у дослідженні стратегічної (навчально-пізнавальної) компетенції як комплексу навчальних стратегій у різних видах мовленнєвої діяльності.

Література:

1. Ніколаєва С. Ю. Цілі навчання іноземних мов в аспекті компетентнісного підходу / С. Ю. Ніколаєва // Іноземні мови. – 2010. - № 2. – С. 11-17.

2. Коряковцева Н. Ф. Современная организация самостоятельной работы изучающих иностранный язык : Пособие для учителей / Н. Ф. Коряковцева. – М. : АРКТИ, 2002. – 176 с.

3. Майєр Н. В. Зміст і складові комунікативної компетенції майбутніх документознавців у іншомовному діловому писемному спілкуванні / Н. В. Майєр // Збірник наукових праць Хмельницького інституту соціальних технологій Університету "Україна". – 2011. - № 3. – С. 104-107.