Ст. викладач Трубін
Ю.Ю.
Черкаський Державний Технологічний
Університет, Україна
Пенітенціарна
система України та напрямки її вдосконалення
Постійний
ріст злочинності в Україні в останні десятиліття викликає збільшення
чисельності засуджених в державі. За останніми покажчиками, Україна займає одне
з перших місць серед країн-членів Ради Європи за кількістю засуджених до
позбавлення волі. За даними уповноваженого з прав людини, ця цифра становить
більше 150 тис. осіб, або більше 350 осіб на 100 тис. населення, або третє
місце після Росії та Грузії за кількістю засуджених осіб. По кількісті
ув'язнених в 217 країнах світу Україна опинилася на десятому місці. Про це
свідчать дані Лондонського королівського коледжу. Лідером ось уже багато років
залишаються Сполучені Штати, випереджаючи навіть густо населений Китай. На
третьому місці - Росія, 4 - Бразилія, 5 - Індія, 6 - Мексика, 7 - Таїланд, 8 -
Іран, 9 - ПАР і замикає десятку Україна.
Загальновідомо,
що цивілізоване суспільство починається з визнання найвищою соціальною цінністю
людини з притаманними їй правами і свободами, що закріплені у статті 3
Конституції України і є непорушною правовою основою нашої держави. Дотримання
прав людини в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах постійно
повинно перебувати під контролем з боку Президента України, Кабінету Міністрів,
Верховної Ради, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Генеральної
прокуратури, Ради Європи, правозахисних організацій, засобів масової інформації
та громадськості.
Безпосередньо
реалізовує єдину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань в
Україні «Державний департамент України з питань виконання покарань», який був
утворений 22 квітня 1998 року.
Предметом особливої уваги
керівництва Департаменту є діяльність установ, де утримуються особи, взяті під
варту. Дотримання прав людини у слідчих ізоляторах є особливо важливо, оскільки
люди, які перебувають в них, не є засудженими.
З
метою забезпечення виконання вимог міжнародних документів щодо приведення умов
утримання осіб, взятих під варту, до європейських норм і стандартів,
Департаментом протягом останніх років вживалися конкретні заходи, серед яких -
в слідчих ізоляторах забезпечення ув’язнених індивідуальними спальними місцями;
проведення капітальних ремонтів прогулянкових двориків, які обладнані
відповідним спортивним інвентарем.
За ініціативою Департаменту до
Закону України «Про попереднє ув’язнення» було внесено низку змін, серед яких:
‑ начальнику слідчого ізолятора надано
право звільняти з-під варти у разі, якщо постанова судді про продовження строку
тримання під вартою на день закінчення строку тримання під вартою не надійшла;
‑ молодим особам (віком до 35 років),
взятим під варту, надано право на отримання соціально-психологічної допомоги
спеціалістів центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;
‑ зняті також обмеження, що стосуються ваги
передач (посилок). Ця норма приведена до єдиних вимог, визначених правилами
поштового зв’язку.
За підтримки уряду Швейцарії
розпочато реалізацію спільного проекту «Слідчий ізолятор – модель», який
спрямований на покращення умов тримання ув’язнених. Цим проектом передбачається
побудувати у Київському слідчому ізоляторі нове відділення для неповнолітніх,
для чого залучити близько одного мільйона швейцарських франків.
Наступним кроком до
вдосконалення пенітенціарної системи є розробка та
впровадження комплексної цільової програми реформування
Державної кримінально-виконавчої служби України на 2008-2017 роки, головна мета
якої проведення реформ для відповідністі вимогами Європейських пенітенціарних
правил, з загальним кошторисом програми близько 9000,0 млн. гривень.
Серед
заходів. які надали б покращення в цій сфері, можна виділити такі:
·
будівництво нових та реконструкцію існуючих слідчих ізоляторів;
·
розроблення
нових моделей установ виконання покарань для засуджених жінок та неповнолітніх;
· технічне переоснащення і
реконструкцію установ виконання покарань;
·
переходу від казарменого до блочного тримання по 4-6 осіб;
·
оснащення органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів
сучасними телекомунікаційними та комп`ютерними системами;
·
забезпечення поетапного приведення рівня медичної допомоги та оснащення
медичним обладнанням закладів охорони здоров`я кримінально-виконавчої служби у
відповідність із нормами пенітенціарних систем європейських держав;
·
створення умов для залучення засуджених до суспільно корисної праці;
· удосконалити
організаційну структуру кримінально-виконавчої служби;
· функціонування органів і установ виконання
покарань, слідчих ізоляторів на конституційних засадах;
· зміцнення
матеріально-технічної бази кримінально-виконавчої інспекції, забезпечення
належних умов для розміщення та безпеки її персоналу;
·
відпрацювання форм і методів залучення волонтерських та інших громадських
організацій до участі у процесі соціального супроводу осіб, які відбувають
покарання, не пов`язані з позбавленням волі;
· розроблення
нової моделі кримінально-виконавчої інспекції та відповідної законодавчої бази
з урахуванням європейських норм організації діяльності служб апробації;
· покращення
соціального захисту працівників системи;
· та
інші.
На міжнародному рівні діє
багато договорів, конвенцій і правил, покликаних підвищити рівень утримання в
місцях позбавлення волі. Найбільш відомими є Європейські пенітенціарні правила
(1987 р.), прийняті в рамках Ради Європи, членом якої є й Україна. Приведення
національного законодавства у відповідність з цими нормами — міжнародне
зобов'язання нашої держави.
Основною і принциповою
відмінністю згаданих Правил від чинного виправно-трудового законодавства
України є закріплена в них мета впливу на засуджених. Так, якщо для
вітчизняного законодавства це покарання за вчинений злочин, загальна і особиста
превенція (запобігання наступним злочинам), виправлення і перевиховання
засуджених та сприяння викорененню злочинності, то у розумінні європейського
законодавця — сприяння вихованню у них почуття відповідальності та навиків, які
дозволятимуть їм реінтегруватися у суспільство, допоможуть дотримуватися вимог
законності і задовольняти свої життєві потреби власними силами після звільнення
(у тій мірі, в якій дозволяє строк ув'язнення), за умови збереження здоров'я та
гідності ув'язнених і (пункт 3 частини 1 Правил). Звідси й інші відмінності у
підходах, регулюванні тощо.
Виконання цієї програми, демократичні зміни в
нормативно-правових актах України сприятимуть утвердженню європейських
стандартів прав людини в кримінально-виконавчій системі, реалізації
стратегічного курсу України на інтеграцію в Європейський Союз.
Література
1.
http://www.kvs.gov.ua/punish/control/uk/publish/article?art_id=61787&cat_id=47930
2.
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/401/2008