Право/ Кримінальне і право і кримінологія

Войтенко Євгенія Юріївна

студентка історико-юридичного факультету Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя

Науковий керівник: к.ю.н., старший викладач кафедри права та методики викладання історико-правознавчих дисциплін Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя О.С. Дудченко

Законодавче забезпечення діяльності спеціальних органів та установ для неповнолітніх

Згідно Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», соціальний захист і профілактику правопорушень серед осіб, які не досягли 18-річного віку, покладено на ряд державних установ, які виконують регуляторні функції по запобіганню та профілактиці злочинності неповнолітніх в Україні.

Притулки для неповнолітніх – дитячі та підліткові установи служб у справах неповнолітніх для надання термінової допомоги та тимчасового розташування в них неповнолітніх від 13 до 18 років, що заблукали чи були підкинуті, залишились без батьківської опіки, залишили сім’ю чи навчально-виховні чи інші заклади, або для тих, що безпосередньо звернулися за допомогою до адміністрації притулку.

Основними принципами діяльності спеціальних органів і служб у справах дітей та спеціальних установ для дітей визначені: законність; застосування переважно методів виховання і переконання, що передбачають вжиття примусових заходів лише після вичерпання всіх інших заходів впливу на поведінку неповнолітніх; гласність, тобто систематичне інформування про стан правопорушень серед неповнолітніх, роботу Державного комітету України у справах сім’ї та молоді, служб у справах неповнолітніх і спеціальних установ для неповнолітніх у відкритій державній статистиці, засобах масової інформації; збереження таємниці про неповнолітніх, які вчинили правопорушення і до яких застосовувалися заходи індивідуальної профілактики; неприпустимість приниження честі і гідності неповнолітніх, жорстокого поводження з ними.

8 липня 1999 р. та 3 квітня 2003 р. було прийнято закони України «Про внесення змін і доповнень до закону «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх» [1, с. 2]. А саме були внесені зміни в систему суб’єктів профілактики, а також вирішено питання щодо підпорядкування служб у справах неповнолітніх. Зміни до Закону передбачають створення, при загальноосвітніх школах соціальної реабілітації, центрів психолого-педагогічної корекції для неповнолітніх [2, c.132], які тривалий час ведуть асоціальний спосіб життя і не піддаються виховному впливу без застосування примусу. Зазначені «Центри» покликані коригувати протиправну поведінку неповнолітніх, здійснювати їх правове виховання та соціальний захист. Згідно Закону до центру направлятимуться неповнолітні віком від 10 до 14 років за направленням відповідного управління освіти. Тривалість перебування неповнолітніх у центрі психолого-педагогічної корекції не повинно перевищувати одного року. Отже, створення, при загальноосвітніх школах соціальної реабілітації, центрів психолого-педагогічної корекції для неповнолітніх сприятиме соціальному захисту і профілактиці правопорушень серед неповнолітніх, які вели антисоціальний спосіб життя.

Ці нововведення значно розширили можливості суб’єктів попередження злочинності серед неповнолітніх та, на нашу думку, безумовно сприятимуть адаптації соціальних сиріт до нормального життя. Слід сказати , що на сьогодні немає відповідної нормативно-правової бази та організаційного забезпечення цих «центрів», однак потреба в них сьогодні є [3, c.59].

Виходячи із вищесказаного, слід констатувати, що цілісну систему суб’єктів запобігання злочинності серед неповнолітніх в Україні ще й досі не створено. Ще й досі не працюють такі спеціальні органи та установи – як спеціальні дитячі суди, в яких повинні розглядатись справи про злочини, вчинені неповнолітніми, а також вирішуватись питання щодо направлення неповнолітніх правопорушників та злочинів до спеціальних навчально-виховних та лікувально-реабілітаційних установ.

Не потребує обґрунтування, положення про те, що неповнолітні правопорушники та злочинці – це особливе питання для держави і воно повинно бути обов’язково вирішеним. Тому, в сучасних умовах, роль державних органів та інших спеціальних органів та установ, що займаються неповнолітніми, повинна зростати, оскільки тільки держава визначає соціальний статус неповнолітніх в суспільстві, забезпечує особі можливість для всебічного розвитку, здійснює соціальний та правовий захист кожної людини.

Література:

1. Габелко М.В. Инспекции по делам несовершеннолетних и их профилактическая деятельность : [учеб. пособие]. – М.: НИиРИО Академии МВД СССР, 1982. – 60 с.

2. Про загальну середню освіту : Верховна Рада України; Закон України, Закон від 13 травня 1999 р. Редакція від 04.10.2011. [Електронний ресурс] : Верховна Рада України. Офіційний веб-сайт. – Режим доступу до джерела : // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=2&nreg=651-14

3. Кокона В. Сироти при живих батьках: Інтерв’ю з головою Державного комітету України у справах сім’ї та молоді В. Довженко // Урядовий кур’єр. – 2003. – № 72. – 17 квітня. – С. 16.