“Право”/ 8.Конституционное право.

К.ю.н. Магновський І. Й.

Національна академія внутрішніх справ, м. Київ, Україна

Ради регіонів у механізмі удосконалення територіального устрою України

Удосконалення територіального устрою України, як важлива наукова проблема, зумовлене особливостями соціально-економічного розвитку держави, коли існуючий територіальний устрій, як спадок від СРСР, засвідчує недоліки досвіду командно-адміністративної радянської системи. Саме тому, етнорегіоналізація є наш погляд найбільш перспективною концепцією у процесі реформування територіального устрою на сучасному етапі державотворення.

У даному процесі одне з найважливіших місць займає питання реформування органів місцевого самоврядування. Об’єднання областей у регіони змінює конфігурацію представницьких органів територіальних громад на вищому рівні елементів системи територіального устрою. Що дасть можливість створення регіональних рад, замість багаточисельних обласних. У той же час, районні, міські, селищні та сільські ради залишають своє існування у подальшому, тоді, коли ради регіонів будуть представляти інтереси територіальних громад цілого регіону, комплексно вирішуючи проблеми території регіону в рамках відведеного їм законодавством обсягу повноважень. Механізм реалізації даної концепції передбачає прийняття Закону України “Про ради регіонів”.

Структура проекту Закону України “Про ради регіонів” включає у себе наступні розділи 1. Загальні положення (основні терміни, поняття, принципи, систему рад регіонів тощо); 2. Організаційно-правова основа рад регіонів (повноваження рад регіонів; повноваження виконавчих органів рад регіонів; адміністративно-правовий статус голови ради регіону; порядок організації роботи органів та посадових осіб ради регіонів); 3. Матеріальна і фінансова основа ради регіонів (право комунальної власності; бюджет ради регіонів; доходи бюджету ради регіонів; видатки ради регіонів; цільові фонди бюджету ради регіонів); 4. Гарантії та відповідальність органів та посадових осіб ради регіонів (обов’язковість актів ради регіонів; відповідальність органів та посадових осіб ради регіонів; дострокове припинення повноважень депутатів ради регіонів; дострокове припинення повноважень Голови ради регіонів); 5. Прикінцеві та перехідні положення.

Для прийняття та уведення у дію даного законопроекту необхідно синхронно прийняти ряд поправок у Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року у частині стосовно обласних органів місцевого самоврядування, коли обласні ради припиняють своє існування, а їх повноваження перейдуть до консолідованого регіонального органу місцевого самоврядування – ради регіонів.

Таким чином, укрупнення органів місцевого самоврядування на регіональному рівні дозволить охоплювати роботою території кількох областей та забезпечувати вирішення проблем цілого соціально-господарського комплексу, об’єднаного за критеріями історико-культурної, соціально-економічної та географічної спорідненості. Це консолідує бюджетні можливості у першу чергу, що дозволить вирішувати більш глобальні питання. Наприклад, виробничо-господарські проблеми підприємств, у яких виробничі потужності знаходяться у одній області, а сировинна база – у іншій. При регіональному об’єднанні, питання виробництва, питання транспортного сполучення, проблеми регіональної екології, сільського господарства, соціального балансу та багато інших зможуть вирішуватися у рамках роботи і консолідованих ресурсів ради регіону, що підвищить функціонування системи місцевого самоврядування в цілому.

Отже, зазначений механізм реалізації концепції етнорегіоналізації у реформуванні територіального устрою України дозволить об’єднати однорідні за своєю етнічною структурою відповідні території, збалансувати відносини між цілими регіонами України. Відтак на регіональному рівні послідовність розв’язання соціально-економічних проблем у сукупності з позитивним етнокультурним кліматом зумовить гармонійний розвиток держави в цілому.

Головним її здобутком має виступати зменшення бюджетного навантаження унаслідок об’єднання областей у етнорегіони з однієї сторони, а з іншої – спрощення надання послуг населенню органами місцевого самоврядування та комплексність вирішення місцевих проблем регіонів у процесі об’єднання бюджетно-адміністративних ресурсів областей.