Анастасія Гетьманенко, магістрант

Класичний приватний університет (м.Запоріжжя, Україна)

Застосування фізичних вправ у осіб з вегето-судинною дистонією за гіпертонічним типом

Вступ. З огляду на те, що вегетативна нервова система (ВНС) бере активну участь у регуляції всіх функцій організму, вже сьогодні виділена велика група нозологій, одним з патогенетичних механізмів, а часом і визначальним чинником якої є вегетативна дисфункція. Серед них особливе місце посідають розлади серцево-судинної системи, зокрема, первинна артеріальна гіпертензія (АГ), яка є однією з найважливіших проблем сучасної медицини. У всьому світі артеріальною гіпертензією (АГ) страждає понад 65 млн дорослого населення, а поширеність її в Україні складає більше 30% [2, 5].

Аналіз науково-методичної літератури з досліджуваної проблеми дозволив констатувати, що у хворих на вегето-судинну дистонію за гіпертонічним типом спостерігаються несприятливі зміни загального функціонального стану їхнього організму та зниження рівня фізичної працездатності. Відмічено, що недостатньо вивченим є питання щодо можливостей застосування фізичних вправ, зокрема з іноваційних сучасних фітнес-технологій, у реабілітації осіб даної категорії [1, 3].

Мета, методи та організація дослідження. Мета дослідження – оцінити ефективність фізичної реабілітації жінок першого зрілого віку з вегето-судинною дистонією засобами аквааеробіки та фітнесу. Методи дослідження: метод аналізу літератури; педагогічні методи; методи медико-біологічного дослідження; методи математичної статистики. Дослідження проводилося на базі Міського палацу спорту міста Бердянська, в якому взяли участь 20 жінок у віці від 21 до 35 років, з ознаками вегетативної дисфункції. У відповідності до поставлених завдань і умов проведення експерименту для визначення вихідних даних адаптаційних можливостей організму, рівня фізичного стану й фізичної працездатності пацієнток, був застосований комплекс медико-біологічних тестів [4]: визначення частоти серцевих скорочень (ЧСС), систолічний артеріальний тиск (САТ), діастолічний артеріальний тиск (ДАТ), пульсовий артеріальний тиск (ПАТ), середній артеріальний тиск (АТ_срд), очікуваний рівень фізичного стану (РФС), фізичної працездатності за тестом PWC₁₇₀, рівень максимального споживання кисню (МСК). За результатами тестування всіх обстежених жінок розділили на дві однорідні групи по 10 осіб: контрольну та основну. Для підвищення рівня фізичного стану жінок контрольної групи нами був запропонований фітнес-комплекс фізичних вправ у воді – аквааеробіка, а жінкам основної групи – заняття в залі за класичною методикою фітнесу з метою порівняння ефективності цих програм для оздоровлення.

Результати дослідження. На основі визначеного рівня фізичного стану хворих жінок була розроблена модель програми фізичної реабілітації та зміст оздоровчого тренування, включаючи підбір засобів, методів, методичних прийомів, параметрів фізичного навантаження та відпочинку, що забезпечувало досягнення запланованого результату. Враховуючи поставлені завдання оздоровлення в програму реабілітаційного тренування були включені вправи для трьох найбільш важливих функціональних систем: дихальної, серцево-судинної та м’язової. Тренувальні заняття були побудовані за загальноприйнятою структурою і проводилися 3 рази на тиждень тривалістю 40–60 хв, на протязі 12 тижнів. Інтенсивність навантаження становила 60–70% від величини максимального споживання кисню. Оптимальні величини ЧСС під час виконання навантаження складали 130–140 уд/хв.

Експериментальна оцінка ефективності оздоровчо-реабілітаційних занять з жінками першого зрілого віку з вегето-судинною дисфункцією за гіпертонічним типом дозволила констатувати позитивний вплив на фізичний стан даної категорії жінок. Всі параметри фізичного стану жінок за методом РФС достовірно покращилися: 4 осіб (20%) перейшли на рівень вище середнього; 14 осіб (70%) – рівень середній і лише 2 особи (10%) залишилися на рівні нижче середнього. Середній рівень САТ і ДАТ у жінок обох груп також істотно покращився (з 135,2 до 120,5 мм рт.ст – систолічний та з 83,0 до 77,15 мм рт.ст – діастолічний). Була також відмічена більш висока ефективність тренувальних занять аквааеробікою в підвищенні рівня фізичного стану жінок першого зрілого віку порівняно з програмою занять фітнесом в залі. Це підтверджується більш вираженим покращенням більшості показників фізичного стану жінок цієї групи (p<0,05). Реабілітаційні заходи з використанням аквааеробіки призвели до більш вірогідного зростання абсолютних і відносних показників фізичної працездатності та аеробних можливостей за період проведеного експерименту. Отримані абсолютні показники PWC₁₇₀ і МСК в обох групах, після реабілітації, наблизилися до показників рівня середнього. Відносні показники PWC₁₇₀ і МСК також значно покращилися в обох групах, але істотно між собою не різнилися.

Величина aPWC₁₇₀ у жінок контрольної групи підвищилась до 674,5±0,01 кгм/хв, або на 25,5% порівняно з вихідними показниками, а вPWC₁₇₀ – до 10,38±0,6 кгм/хв/кг або на 31%. У пацієнтів основної групи між показниками фізичної працездатності на початку експерименту та після реабілітації, також були відмічені достовірні зміни: величина aPWC₁₇₀ підвищилася до 620,2±0,01 кгм/хв, або на 13,9% порівняно з вихідними показниками, а вPWC₁₇₀ – до 10,04±0,3 кгм/хв/кг або на 18,26%.

Звертає на себе увагу також показник аМСК, який також достовірно зріс у жінок контрольної групи до 2723,9±0,01 л/хв, або на 12,45%; відповідно показник вМСК – 40,45±1,5мл/хв/кг, або на 13,3% порівняно з вихідними показниками на початку дослідження. У жінок основної групи також спостерігався деякий приріст показників МСК (аМСК до – 2604,4±0,01 л/хв, або на 6,8%; вМСК до – 42,21±0,9мл/хв/кг, або на 6,4%).

Висновки. Після завершення курсу оздоровчо-реабілітаційних заходів була відмічена сприятлива динаміка показників фізичного стану та фізичної працездатності жінок обох груп. Але розроблений реабілітаційний комплекс з використанням засобів аквааеробіки дозволив досягти більш вагомих результатів відновлення фізичного стану та аеробної продуктивності жінок контрольної групи, що підтверджено результатами педагогічного експерименту.

Література

1. Давыдов В.Ю. Новые фитнесс-системы: учебное пособие. / В.Ю. Давыдов, А.И. Шамардин Г.О. Краснова – Волгоград: ВГАФК, 2005. – 287 с.

2. Кушаковский М.С. Эссенциальная гипертензия / гипертоническая болезнь / М.С.Кушаковский // Причины, механизмы, клиника, лечение. – 5-е изд., дополнен. и перераб. – СПб.: ООО ”Изд-во Фолиант”, 2002. – 416 с.

3. Лоуренс Д. Аквааэробика. Упражнения в воде / Д. Лоуренс. – М.: ФАИР – Пресс, 2000. – 95 с.

4. Маліков М.В. Функціональна діагностика в фізичному вихованні та спорті. Навчальний посібник / М.В.Маліков, Н.В.Богдановська, А.В.Сватьєв – Запоріжжя: ЗНУ, 2006. – 246 с.

5. Физическая реабилитация: учебник для студ. высш. учебн. завед. / [под общей ред. проф. С. Н. Попова]. – Ростов-н/Д. : Феникс, 2005. – 608 с.