Мастепан М.А., канд. техн. наук, Кузьмін В.С., ас., Пащенко Т.В., маг., Автомобільно-дорожній інститут ДВНЗ ДонНТУ, м. Горлівка

Моніторинг розвитку техніко-технологічного потенціалу підприємства автосервісу

Значиму роль у процесі забезпечення сталого розвитку підприємства відіграє організація моніторингу техніко-технологічного потенціалу виробничого процесу, і виявлення напрямів подальшого його розвитку.

Основними елементами системи моніторингу техніко-технологічного стану підприємства автосервісу є:

1) облік і оцінка всіх технічних і технологічних заходів, що проводяться на підприємстві;

2) вибір та обґрунтування постійних та тимчасових показників функціонування виробничого процесу підприємства;

3) формування постійно діючих масивів інформації про виробничий процес, розробка методики їх обробки, зберігання та використання структурними підрозділами.

Моніторинг технологічного потенціалу підприємства реалізується в якості системи спостережень за динамікою розвитку технологічного процесу і має такі цілі функціонування системи моніторингу [1, 2]:

1) отримання достовірної та об'єктивної інформації про розвиток технологічних процесів на підприємстві;

2) оцінка та системний аналіз процесів техніко-технологічного розвитку;

3) прогнозна оцінка розвитку виробничого процесу підприємства на коротко-, середньо-та довгострокову перспективу.

В організаційному плані моніторинг виробничого процесу потребує проведення на підприємстві комплексу заходів (рис. 1).Оцінка завершується розробкою методик і рекомендацій, які забезпечують ефективне впровадження нових або вдосконалення існуючих технологій та технологічного устаткування.

Рисунок 6.4 - Алгоритм проведення оцінки техніко-технологічного потенціалу підприємства

Рівень техніко-технологічного розвитку виробничих структурних підрозділів підприємства автосервісу, як правило, відрізняється і за рівнем механізації, і за рівнем технологій, і за рівнем та станом технологічного устаткування.

На підприємстві в цілому, а також на окремих дільницях може застосовуватись ручна, механізована, та автоматизована праця. Технологічні процеси можуть бути сучасними, можуть бути застарілими.

Зазначене вимагає оцінки або діагностування рівня техніко-технологічного розвитку як окремих підрозділів, так і підприємства в цілому. На основі такої діагностики повинен проводитись аналіз, визначатися науково-технічний потенціал і розроблятися заходи та плани по подальшому техніко-технологічному розвитку підприємства.

Основні показники оцінки техніко-технологічного рівня підприємства автосервісу групуються за такими ознаками [2]:

1) ступінь технічної оснащеності праці (фондоозброєність, технічна озброєність, енергоозброєність праці);

2) рівень прогресивності технології (структура технологічних процесів за використанням обчислювальної техніки та високоточних приладів, за трудомісткістю, частка нових технологій за обсягом або трудомісткістю послуг, середній вік технологічних процесів підприємства, коефіцієнт використання сировини і матеріалів);

3) технічний рівень устаткування (точність, продуктивність, надійність, металомісткість, середній ресурс, частка прогресивних, сучасних видів устаткування, частка фізично та морально застарілого устаткування в загальному парку);

4) рівень механізації та автоматизації виробництва (ступінь охоплення робіт механізованою та автоматизованою працею).

Оцінка стану техніко-технологічного розвитку повинна визначити, які структурні підрозділи підприємства знаходяться в гіршому техніко-технологічному стані, які заходи в зв’язку з цим потрібно здійснити, в якій послідовності, які матеріальні ресурси слід використати для підвищення потенціалу підрозділу і підприємства.

Для оцінки рівня технічного оснащення праці доцільно використовувати відомі показники механізації робіт, фондоозброєності, а також технічну та енергоозброєність праці [1, 2].

Фондоозброєність визначається за формулою:

Ф_Р = , (1)

де В_овф – вартість основних виробничих фондів;

Р_Т – кількість робітників у найчисельнішій зміні.

Технічна озброєність

Ф_ТР = , (2)

де В _аковф– вартість активної частини основних виробничих фондів.

Енергоозброєність праці визначається за формулою:

Е=, (3)

де N_e – сумарна потужність електричних приладів активної частини основних виробничих фондів;

В_ПР – річна виробнича програма дільниці, підприємства, тис. люд. годин.

Перелік посилань

1. Карпенко Е.А.Потенциал производственной системы: сущность, методика оценки, процесс актуализации: Монография. – Гомель: Учреждение образования «Гомельский государственный технический университет имени П. О. Сухого», 2003. – 377 с.

2. Авдеенко В.Н., Котлов В.А. Производственный потенциал промышленного предприятия. – М.: Экономика,1989. – 239 с.