Бакалінська В.М.

Науковий керівник Хачатрян В.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМ КАПІТАЛОМ ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

У статті розглянуто різні підходи щодо управління оборотними активами торговельних підприємств, досліджено роль оборотних коштів у діяльності цих підприємств. Запропоновано поділ управління оборотним капіталом на управління двома потоками: фінансовими і товарними.

В статье рассмотрены различные подходы к управлению оборотными активами торговых предприятий, исследована роль оборотных средств в деятельности этих предприятий. Предложено разделение управления оборотным капиталом на управление двумя потоками: финансовыми и товарными.

The article examines different approaches to asset management by commercial enterprises, investigated the role of working capital in these enterprises. A division of working capital management to manage two streams: financial and commodity.

За умов сучасного розвитку України торгівля є однією з найбільш розвинутих галузей економічної діяльності. В Україні кількість торгових підприємств як оптових так і роздрібних постійно зростає. Від того наскільки грамотно та вчасно буде здійснено управління оборотним капіталом  торгівельного підприємства, залежить ефективність його функціонування в майбутньому. В торгівельних підприємствах оборотні активи становлять велику частку в загальній валюті балансу. Це наймобільніша частина капіталу , від стану і раціонального використання якого багато в чому залежать результати господарської діяльності і фінансовий стан підприємства. За рахунок оборотного капіталу на підприємстві формується велика кількість елементів активів, що потребують індивідуалізації управління.

Метою даної статті є обґрунтування теоретико-методичних і практичних підходів до розробки принципів удосконалення  управління формуванням і використанням оборотного капіталу торговельних підприємств в сучасних умовах господарювання.

Функціональна роль оборотного капіталу в процесі виробництва суттєво відрізняється від ролі основного капіталу. Оборотні засоби забезпечують безперервність процесу виробництва. Характерною їх особливістю є швидкість обороту.

Кругообіг капіталу охоплює шість стадій (рис.1). [4с.190] Будь-яке виробництво починаться з певної суми грошових коштів, які вкладаються у визначену кількість ресурсів для виробництва (або товари для продажу). В результаті стадії постачання оборотний капітал з грошової форми переходить у виробничу (предмети праці або товари).

Рис.1. Схема кругообігу оборотного капіталу

Оборотні активи підприємств мають подвійну економічну природу. З одного боку, вони являють собою частину майна, втіленого в матеріально-виробничих запасах, незавершеному виробництві, залишках грошових коштів і фінансових вкладень. З іншого - це частина капіталу, що забезпечує безперервність процесу торгівлі і реалізації товару (робіт, послуг).. Без ефективного управління оборотними активами неможливо реалізувати довгострокові фінансові стратегії підприємства.

Однозначно, особливості управління оборотним капіталом визначаються структурною належністю господарюючих суб’єктів. Якщо у торговельних підприємств висока питома вага товарів, у промислових підприємств – сировини та матеріалів, то у фінансових компаній переважають грошові кошти та їх еквіваленти.

На наш погляд , специфіка діяльності торговельних підприємств у сфері управління оборотним капіталом вимагає вирішення наступних завдань: - аналізу стану, у тому числі виявлення причин, в силу яких склалося теперішнє положення з поточними активами підприємства; проведення аналізу товарних запасів розробка напрямів прискорення оборотності товарів; встановлення обґрунтованості завдань  з товарообігу із зазначення обсягу та структури його, виявлення резервів підвищення товарообігу; розрахунок окремих показників, необхідних для складання касового бюджету підприємства.

Безумовно управління оборотними коштами пов’язане з ризиками. Тому завдання управління оборотними коштами полягає в умілому їх балансуванні між ризиками:

1) пов’язаними з нестачею оборотних коштів і можливою загрозою зриву виконання плану товарообігу із-за нестачі товару або відсутності можливості задовольнити запити покупців;

2) обумовленими надлишком оборотних коштів, тобто “заморожуванням” грошових коштів у неліквідних товарах  і дебіторській заборгованості.

Затрати і ризики, які пов’язані з нестачею оборотних коштів	Затрати і ризики, які пов’язані з надлишком оборотних коштів
Затримки у забезпеченні товарно-матеріальними цінностями і, як наслідок, уповільнення оборотності  оборотних коштів. Зниження обсягів продаж із-за нестачі запасів товарів. Додаткові затрати на вирішення питань фінансування.	Зростають витрати на зберігання надлишків запасів. Запаси можуть зіпсуватися фізично або морально застаріти. Інфляція може значно зменшити реальну вартість дебіторської заборгованості і грошових коштів.

Виходячи з цього управління оборотним капіталом в торгівлі можна поділити на управління двома потоками (рис 2), які тісно пов’язані між собою:

а) управління фінансовим потоками -  управління грошовими коштами та розрахунками з контрагентами

б) управління товарними потоками – управління складськими залишками та транспортною логістикою.

             Фінансові потоки                                            Товарні потоки

Рис. 2. Управління оборотним капіталом  на торговельних підприємствах.

Управління грошовими коштами

Управління грошовими потоками є одним з ключових моментів під час поточного управління підприємством з позиції оптимального співвідношення між ліквідністю та прибутковістю. Необхідність управління ліквідністю продиктована можливістю виникнення на підприємстві трьох ситуацій, кожна з яких пов’язана з наявністю чи відсутністю грошових коштів та якістю управління грошовими потоками:

- виплати перевищують надходження підприємства за певний період. В цьому випадку виникає дефіцит коштів, усунення якого вимагає залучення додаткових фінансових ресурсів, що також пов’язано з витратами;

- надходження перевищують виплати, що може призвести до надлишкової ліквідності. Вільна готівка – це неприбутковий актив, тому вона повинна використовуватися для одержання додаткового доходу, що вимагає здійснення фінансових заходів по розміщенню таких коштів;

- збалансованість потоків платежів забезпечує стан фінансової рівноваги (ліквідності), який гарантує існування підприємства в короткостроковому і довгостроковому періодах та задовольняє фінансові потреби зацікавлених в підприємстві груп осіб. Фінансова рівновага гарантує стабільність і є передумовою досягнення інших цілей.

Управління розрахунками з покупцями та постачальниками або управління дебіторською та кредиторською заборгованістю

Дебіторська заборгованість має значну питому вагу в складі оборотних активів і впливає на фінансовий стан підприємства. Значення управління дебіторською заборгованістю особливо зростає в період інфляції, коли іммобілізація власних оборотних активів стає дуже невигідною.

Недотримання договірної і розрахункової дисципліни, несвоєчасне пред’явлення претензій щодо боргів, що виникають, призводять до значного зростання невиправданої дебіторської заборгованості, а отже, до нестабільності фінансового стану підприємства.

Природно, що підприємства зацікавлені продавати продукцію замовникам, які своєчасно оплачують рахунки, незалежно від контролюючих заходів, розроблених підприємством з метою запобігання збутові продукції неплатоспроможним покупцям і замовникам. Ці рахункові реєстри містять необхідну інформацію для аналізу якості дебіторської заборгованості. На основі відомості цілеспрямовано здійснюють ранжування цієї заборгованості за термінами оплати рахунків. Метод ранжування допомагає керівництву підприємства раціонально керувати дебіторською заборгованість (активами) й усіма розрахунковими операціями.  Проте, в торгівлі управління кредиторською заборгованістю не менш важливе ніж дебіторською, адже значна питома вага в складі джерел коштів підприємства, як відомо, належить позичковим коштам, у тому числі й кредиторській заборгованості. Тому необхідно вивчати та аналізувати поряд з дебіторською заборгованістю і кредиторську, її склад, структуру, а потім провести порівняльний аналіз із. Передусім треба перевірити достовірність інформації щодо видів і строків кредиторської заборгованості. Для цього користуються прямим підтвердженням контрагентів, вивченням контрактів і договорів, особистими бесідами з працівниками, які мають інформацію про борги і зобов'язання підприємства.

У процесі торговельної діяльності часто трапляються випадки, коли кредиторська заборгованість значно перевищує дебіторську. Деякі економісти-теоретики вважають, що це свідчить про раціональне використання коштів, оскільки підприємство залучає в оборот більше коштів, ніж відволікає з обороту. Але практики оцінюють таку ситуацію тільки негативно, оскільки підприємство мусить погашати свої борги незалежно від стану дебіторської заборгованості. Отже, аналізуючи дані дебіторської і кредиторської заборгованості, необхідно вивчити причини виникнення кожного виду заборгованості, виходячи з конкретної ситуації на підприємстві.

Література:

1.Нікбахт Е., ГроппеліА.А. Фінанси-К.: «Основи»1993. - 382с.

2. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента / И.А. Бланк. Т. 1 – К.: Ника- Центр, 2008. – 592 с.

3. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: Учеб. Пособие– [7-е изд., испр.] / Г.В. Савицкая. – Мн.: Новое знание, 2006. – 704 с.

4. Фінансовий менеджмент. За ред.проф. Г. Г. Кірейцева. Видання 3-є, перероблене і доповнене. К. ЦНЛ, 2004.- 530с.

5.http://fsoler.com/logstika-zagaln-zasadi/103-sistemi-upravlnnya-zapasami-na-frmax.html.