К.г.н., доцент Мартусенко І.В., студентка 5-го курсу Федорончук Т.О.

Вінницький інститут економіки Тернопільського національного економічного університету

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ ЕКОЛОГІЗАЦІЇ економіки В УКРАЇНІ

Реалії сучасного суспільного розвитку наголошують, що для уникнення негативних наслідків антропогенної діяльності необхідно проводити негайну екологізацію економіки. Раціональне природокористування зокрема, та екологізація загалом, передбачає господарювання таким чином, щоб забезпечити самовідтворення відновних природних ресурсів, тому їх використання має бути науково обґрунтованим і узгодженим з відповідними службами, які здійснюють моніторинг за їх використанням.

З метою забезпечення оптимального використання природних ресурсів в Україні необхідно здійснювати не тільки екологізацію, а й реструктуризацію економіки, спрямувавши її в бік зменшення використання матеріальних і енергетичних ресурсів та самозабезпечення. Водночас потрібно використовувати сучасні безвідходні і маловідходні технології в усіх галузях господарства. Концепція раціонального природокористування і екологізації економіки України має ґрунтуватись на розвитку екологічного менеджменту, який, в свою чергу, базується на таких принципах: 1) пріоритетність ідеї сталого розвитку в контексті поєднання економічної і екологічної безпеки країни та її регіонів; 2) системність і комплексність у здійсненні стратегії розвитку системи екологічного менеджменту як якісно нової ідеології управління національним господарством, як головної ідеї екологізації економіки; 3) наступність у розвитку екологічного менеджменту духовних екологічних цінностей, системи екологічного виховання й освіти, культурної спадщини. Тільки таким чином Україна зможе інтегруватися в світовий економічний простір, забезпечити гідний рівень економічної та екологічної безпеки та добробуту її населення [3, 142].

Варто сказати, що за останні роки в нашій державі сформовані достатньо міцні основи екологічного законодавства, здійснені структурні реформи у сфері охорони навколишнього середовища та використання природних ресурсів, закладений концептуальний базис нової екологічної політики та запропоновано конкретні механізми її діяльності, впроваджено систему екологічного маркування продукції. При наявності значної кількості екологічних проблем до національних пріоритетів екологізації економіки і раціонального використання природних ресурсів зараховують:

1) формування збалансованої системи природокористування і адекватної перебудови виробничого потенціалу національної економіки;

2) екологізацію технологій в промисловості, енергетиці, будівництві, сільському господарстві, на транспорті;

3) забезпечення біологічного та ландшафтного різноманіття, розвиток природно-заповідної справи [4].

Екологізація економіки України реалізується через цільові національні, державні та регіональні програми й стратегії. Особливо актуальними є стратегії екологізації розвитку ПЕК, АПК, водогосподарського забезпечення потреб національного господарства. Для самообмеження використання невідновних та повільно відновних енергоресурсів (вугілля, нафти, газу тощо) потрібно ширше і ефективніше використовувати енергію Сонця та інших нетрадиційних джерел енергії: вітру, термальних джерел, морських припливів і хвиль, попутних газів, водневу енергію, біогаз, депоновану теплоту в глибинах земельних надр і Світового океану тощо. Разом з тим потрібно повсюдно використовувати ефективні технології енергозбереження.

Все більшого масштабу набуває використання біотехнологій у виробництві продуктів харчування, енергетиці та захисті біосфери від антропогенних забруднень. У сучасних умовах актуальним стало освоєння космічного простору з господарськими цілями: розвідування корисних копалин, прогнозування клімату, моніторинг біосферних процесів, дослідження антропогенних забруднень біосфери, а також з метою запобігання глобальним воєнним конфліктам, уникнення небажаних наслідків природних стихій (пожеж, буревіїв, землетрусів, вулканів, цунамі тощо).

Екологізація економіки України буде ефективною, якщо при її формуванні і реалізації послідовно і до кінця буде витриманий критерій реальності. Нажаль, між законодавчо-нормативним забезпеченням цього процесу та його практичною реалізацією зберігається ще досить велика дистанція. З урахуванням процесів екологізації суспільного життя має будуватися тактика природоохоронних дій на найближчі роки [3; 4]. Головна її мета – в процесі економічного розвитку не допустити погіршення екологічної ситуації та сформувати ринок екологічних послуг України. Такий ринок в поєднанні з екополітикою вимагає внесення певних коректив у процеси подальшої екологізації економіки, а саме:

- своєму прямому призначенню має відповідати механізм екологічної відповідальності суб'єктів господарювання за стан довкілля, який побудований на принципі «Забруднювач платить»;

- першочергової уваги заслуговує питання пошуку дієвих засобів імплементації екологічних благ в систему суспільних цінностей. Екологічно безпечне середовище в людській свідомості має посісти чільне місце поряд із традиційними матеріальними та духовними потребами [2; 3];

- у складних економічних умовах актуальним є питання запровадження ефективних механізмів стимулювання підприємницьких структур та приватного бізнесу до участі у вирішенні екологічних проблем. У цьому напрямку необхідно встановити правила розподілу відповідальності між: державними органами і приватизованими підприємствами за вже завдані збитки навколишньому середовищу. Екологічний фактор має знайти своє відображення у вартості об'єктів, які приватизуються, з метою здійснення необхідних природоохоронних заходів;

- назріла необхідність створити ефективні механізми встановлення суб'єктів відповідальності за екологічні порушення минулих років та розподілу зобов'язань щодо їх ліквідації та відшкодування нанесених збитків;

- важливою формою активізації екологічної політики мають стати регіональні екологічні програми [1].

Нині суспільство має реальну можливість переломити негативні тенденції та здійснювати радикальне поглиблення ринкових реформ, зокрема через урахування екологічного чинника. Це передбачає реалізацію політики цілеспрямованого сприяння розвитку ефективних вітчизняних виробництв, становленню національного екокапіталу, активній підтримці створення в Україні сучасної конкурентоспроможної екологічно безпечної економіки. Її формування вимагає насамперед активізації ролі держави у цьому напрямку із залученням усього арсеналу ринкових інструментів при одночасному активному здійсненні інституціональних перетворень, спрямованих на зростання ефективності й конкурентоспроможності вітчизняних підприємств. Необхідним є встановлення ефективної системи контролю за діяльністю природних монополій, розробка механізмів адаптації міжнародних вимог щодо оздоровлення навколишнього природного середовища та втілення їх у національних природоохоронних стандартах.

Джерела та література

1. Васюкова Д.О. Екологізація економіки і перехід до сталого розвитку. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal //natural/Ekol_bezpeka/2009_4/pdf/77.pdf .

2. Костюк У.З. Особливості функціонування і розвитку ринку екологічних послуг / У.З. Костюк // Сталий розвиток економіки. – 2012. – № 4. – С. 156-160.

3. Мельник Л.Г. Екологічна економіка : підручник / Л.Г. Мельник. – Суми: ВДТ Університетська книга, 2003. – 346 с.

4. Напрямки державної політики щодо екологізації національної економіки. Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/article.