Макаров А.І., Сакун Л.М.

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського

Шляхи розвитку місцевого самоврядування

Розвиток демократії в державі та суспільстві, політичне життя безперечно впливають на подальшу перспективу інституту місцевого самоврядування. Місцеве самоврядування в Україні – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади (жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста) самостійно або під відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України [1]. Основними напрямами реформування та вдосконалення системи управління місцевими громадами в сучасних умовах є впровадження новітніх технологій, управління і підготовка нового покоління публічних службовців. Відсутність суттєвих змін в організації діяльності місцевого самоврядування призводить, з одного боку, до неможливості публічної адміністрації на місцях надавати якісні послуги громадянам та бізнесу, а з іншого – до неефективності реалізації рішень центральних органів виконавчої влади.

В сучасній Україні спостерігається вкрай незадовільне ресурсне забезпечення місцевого самоврядування. Приблизно 25% публічних службовців працюють не за своїм фахом, і тим самим недосконало володіють потрібними знаннями, а деякі з них навіть не мають вищої освіти. Все це негативно відображається у роботі органів місцевої влади.

Досягнення головної мети державної політики регіонального та місцевого розвитку – підвищення якості життя населення – залежить не тільки від державних пріоритетів, нормативно-правового забезпечення й контролю їхнього дотримання, а й від цілої низки факторів, що впливають на перебіг її реалізації: достатнього фінансування, кадрового забезпечення, поінформованості населення тощо [4]. Основною фінансовою базою органів місцевого самоврядування є місцеві бюджети. Але стан справ з наявними фінансовими ресурсами місцевих бюджетів не дозволяє органам місцевого самоврядування самостійно (без державної підтримки) утримувати комунальні бюджетні установи, житлово-комунальне господарство, реалізувати місцеві соціальні програми.

Спостерігається ще одна складність, а саме пасивність населення. Дослідники відзначають відсутність навичок суспільно-політичної самоорганізації, суспільну апатію, що обумовлює нерозуміння не тільки суті, але й можливостей місцевого самоврядування. Іноді висуваються завищені вимоги до органів влади. Громадяни не знають своїх прав, не вміють їх захищати і не усвідомлюють особистої участі в процесі створення й діяльності інститутів місцевої влади.

Також дослідниками питань місцевого самоврядування відзначається вкрай низький рівень відкритості і прозорості діяльності органів влади. У багатьох радах не налагоджений механізм співробітництва зі ЗМІ. Таким чином, місцеве самоврядування перестає відповідати своєму призначенню і втрачає можливість використання матеріальних та соціальних ресурсів місцевих спільнот [3].

Водночас наслідком такого становища є те, що органи місцевого самоврядування не мають змоги повністю вивчити та урахувати у своїй роботі інтереси громади, що призводить до незадоволеності населення місцевою владою, інститутом місцевого самоврядування і державою в цілому. Саме тому, для ефективної роботи і співпраці з громадою повинні бути створені підрозділи, які б вирішували проблеми стаціонарно, по-мірі їх надходження [1]. Також повинна бути прозорість та доступність затверджених рішень, положень, статутів, обов’язків та інших нормативно-правових актів, прийнятих на депутатських комісіях, засіданнях для ЗМІ, які б в свою чергу висвітлювали важливі для громади проблеми та досягнення міста.

На схемі можна побачити лінійно організовану структуру підрозділів виконавчого комітету Кременчуцької міської ради (рис. 1).

Рисунок 1 - Структура підрозділів виконавчого комітету Кременчуцької міської ради

Важливу роль в сучасному суспільстві відіграють громадські організації. Механізм використання інформаційних технологій для участі громадськості у формуванні місцевої політики може реалізуватись через усвідомлення громадської думки, інтернет-конференції, проблем, які мають вплив на всі верстви населення, та залучення громадян до обговорення питань без відриву від робочого місця [2]. Громадськість при цьому не є пасивною, у неї є всі можливості «зворотного впливу» на громадські об’єднання; до того ж, організація повинна прагнути до налагодження постійного контакту з громадськістю. Зрештою, мета організації – сформувати «свою» громадськість, тобто максимальну лояльну до себе цільову групу споживачів продукції, послуг організації.

Необхідною умовою подальшого розвитку місцевого самоврядування в Україні та забезпечення його функцій є розробка єдиних технологічних основ побудови всього циклу виконання задач за участю громад: від прийняття рішень до їх практичної реалізації на основі соціально-технологічного підходу. Також можна надати більше можливостей та повноважень громадським організаціям як у вирішенні проблем міста, так і всієї держави. Залучати молодих і досвідчених кадрів до роботи в органах місцевого самоврядування, шляхом демократичних заходів покращувати рівень життя людей та збільшувати довіру населення до інституту місцевого самоврядування.

Список літератури:

1. Актуальні проблеми становлення та розвитку місцевого самоврядування в Україні: Кол. Монографія / В.О. Антоненко, М.О. Батанов та ін; за ред.: В.В. Кравченка, М.О. Баймуратова, О.В. Батанова. – К.: Атіка, 2007. – 864с.

2. Мамонова В. Методологія управління територіальним розвитком: \ В. Мамонова. – Х. : Вид-во ХарРЗ НАДУ «Магістр», 2006. – 196 с.

3. Матвієнко А. Самоврядування – це ініціатива мільйонів для вирішення своїх проблем самостійно у власній громаді / А. Матвієнко // Суспільство. – 2005. - №70. – С. 1-2

4. Сучасний стан і проблеми розвитку місцевого самоврядування в Україні // Кур’єр місц. самоврядування. – 2004. - №8. – 48с.

5. Розенберг Г.С. Міфи і реальність сталого розвитку /Г.С. Розенберг, С.А. Черникова та інші // Проблеми прогнозування. – 2000. - №2. – С. 133-134.