Економічні науки / 15. Державне регулювання економіки

Пакуліна А.А.

Українська державна академія залізничного транспорту

Створення комплексної системи управління якістю послуг

В умовах стратегічного курсу на досягнення європейських стандартів життя актуалізується необхідність вироблення такого режиму регулювання сфери соціальних послуг, який забезпечував би гармонійне поєднання державних контролюючих заходів і конкурентних умов для діяльності вітчизняних та іноземних виробників послуг, означав чіткі межі державної й вільної ринкової дії, забезпечуючи стан соціально-економічних показників розвитку України в рамках безпечних для неї значень.

Серед найважливіших цілей державного регулювання соціально-економічних процесів у сфері послуг можна виділити: 1) забезпечення прогресивних зрушень у галузевій структурі й темпах їх розвитку; 2) створення умов для добросовісної конкуренції, що сприяє підвищенню якості виробництва й надання послуг; 3) стимулювання розвитку підприємництва у сфері послуг, у тому числі малого бізнесу; 4) забезпечення оптимального співвідношення приватного і громадського секторів у виробництві й наданні послуг; 5) нарощування експортного потенціалу послуг.

Для України найбільш гострими проблемами в галузі державного регулювання сфери послуг виступають: 1) створення системної правової бази; 2) стимулювання розвитку малого бізнесу у сфері послуг, розвиток системи держзамовлення; 3) формування сучасної структури державного підприємництва, 4) забезпечення виробництва громадських благ за допомогою модернізації сфери послуг, 5) гармонізація попиту і пропозиції в діяльності за наданням послуг шляхом субсидування, дотацій, державного замовлення.

Роль держави й державного регулювання велика й життєво важлива для населення в частині так званих соціально значимих благ: послуги освіти, охорона здоров'я і подібне. За своїм впливом на функціонування системи ринків і характеру вони багато в чому схожі з громадськими благами, оскільки надаються споживачам безкоштовно або за цінами, що свідомо не покривають витрати на їх виробництво. Характер «громадського блага» проблематизує питання платності, доступності та якості послуг у сфері освіти, медичного обслуговування й соціального забезпечення.

Практично для всіх країн проблема виробництва соціально значимих благ дуже гостра й поки що до кінця не вирішена, оскільки надмірне розширення або скорочення державного виробництва таких благ викликає зниження соціально-економічної ефективності й має довгострокові негативні наслідки. Золоту середину доводиться шукати постійно, що викликає необхідність проведення час від часу реформ систем охорони здоров'я й освіти.

У загальному комплексі робіт щодо поліпшення якості соціальних послуг значне місце займають завдання створення комплексної системи управління якістю соціальних послуг, яка повинна об'єднати різноманітні методи й ресурси поліпшення якості у взаємопов'язаний комплекс, зокрема організаційно-економічні, правові, інформаційні, технічні тощо, та інтенсифікувати їх застосування.

Функціональні завдання системи такі:

– забезпечення необхідного рівня якості соціальних послуг;

– проведення організаційно-економічного аналізу й карти оцінки якості соціальних послуг;

– визначення відповідності фактичних значень показників якості соціальних послуг нормативним;

– вимір і атестація якості соціальних послуг;

– комплексна оцінка результативності діяльності організацій соціального комплексу;

– управління процесами інноваційного розвитку соціального комплексу.

Для успішного продовження реформування систем освіти, охорони здоров'я, житлово-комунального господарства України потрібно, щоб соціальна діяльність піднялася на якісно новий рівень. Основними ознаками досягнення такого рівня стане істотне зменшення ресурсів на збір і аналіз інформації, що характеризує соціальну діяльність у цілому, достовірність цієї інформації, оперативне ухвалення управлінських рішень і своєчасна їх реалізація, побудова обґрунтованих прогнозів, підвищення ефективності управлінської діяльності за рахунок застосування новітніх інформаційних технологій.

Проведений нами аналіз стану й динаміки реформ сектора соціальних послуг, що проходять в Україні, дозволив виявити недостатню координацію в розробці й відсутність комплексності проектування його інформаційного забезпечення.

Основними характеристиками сектора соціальних послуг, що істотно впливають на розвиток його інформаційного забезпечення, є слабка формалізованість внутрішніх процесів формування соціальних послуг; варіативність соціальної практики; швидка зміна соціальної системи, методів, практик, у тому числі структури системи управління; недостатнє й нестабільне фінансування і, відповідно, відсутність адекватної системи фінансування за рахунок бюджетних коштів; трудомісткість комунікацій і процесів аналітичної переробки інформації; низький рівень інформаційно-технологічної культури співробітників системи управління, побоювання застосовувати нові інформаційні технології.

Структура інформаційного забезпечення управління сектором соціальних послуг може бути представлена такими компонентами: структура реєстру соціальних і управлінських послуг; опис споживчих характеристик послуг; структура реєстру функцій органів державного регулювання, соціальних послуг, що реалізовуються при наданні; структура реєстру електронних адміністративних регламентів і стандартів надання соціальних послуг; уніфікована система документації; система класифікації й кодування інформації для словників і класифікаторів; структура бази даних інформації для процедур міжвідомчої взаємодії; база даних і презентацій розвитку системи освіти, охорони здоров'я, житлово-комунального господарства, сфери соціального захисту й соціального обслуговування.