Марія Процайло

Львівський національний університет імені Івана Франка

УДОСКОНАЛЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СПРОЩЕНОЇ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ

 

Спрощена система оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва, що передбачає заміну деяких загальнодержавних та місцевих податків і зборів єдиним податком, сьогодні є найпоширенішою серед альтернативних систем оподаткування і має порівняно недавню історію. Проте аналіз нормативно-правового забезпечення спрощеної системи оподаткування доводить, що зміни у даному секторі економіки відбуваються дуже часто. Ці зміни знаменують собою початок нового етапу розвитку сектору малого бізнесу. Тому особливої актуальності набуває аналіз даної проблеми.

Проблемними питаннями становлення спрощеної системи оподаткування займались такі науковці, як: В.Л.Андрущенко, В.В.Буряковський, З.С.Варналій, О.Д.Василик, В.П.Вишневський, Ю.Б.Іванов, С.В.Каламбет, О.Р.Квасовський, А.І.Крисоватий, М.П.Кучерявенко, І.О.Луніна, А.М.Соколовська, В.М.Сутор­міна, В.М.Федосов, Л.М.Шаблиста, С.І.Юрій тощо. Однак, окремі теоретичні та практичні питання спрощеного оподаткування потребують подальшого вивчення, особливо у контексті запропонованих урядом змін до Податкового кодексу Україні.

Створення нормативно-правової бази спрощеної системи оподаткування в Україні розпочалося із введенням в дію Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва»[7] та Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва»[5] (далі – Закон 2063), згідно яких, держава здійснювала підтримку суб‘єктів малого підприємництва незалежного від форми власності з метою якнайшвид­шого виходу із економічного кризи та створення умов задля активізації ринкових реформ в України. Відповідно до ст.1 Закону 2063[5], суб’єктами малого підприємництва були визначені:

·        фізичні особи, зареєстровані законом порядку як суб’єкти підприємницької діяльності;

·        юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності будь-якої організа­ційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітній період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 500000 євро.

При цьому спрощена система оподаткування застосовувалась у таких розмірах ставок податків [7]:

·        6% суми від реалізації продукції (товарів, робіт, по­слуг) без обліку акцизного збору у випадку сплати податку з додаткової вартості відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість";

·        10% суми від реалізації продукції (товарів, робіт, по­слуг), за винятком акцизного збору, у випадку включення подат­ку з додаткової вартості до складу єдиного податку.

         У 2011 році із введенням в дію Податкового кодексу України[3] (далі – ПКУ), єдиний податок включено до системи місцевих податків і зборів, проте норми щодо особливостей його адміністрування містяться в розділі п’ятому ПКУ -  «Спеціальні режими оподаткування».

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності та деяких інших законодавчих актів України»[4], який набрав чинності з 1 січня 2012 року, внесено зміни до ПКУ щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. Згідно внесених змін платників єдиного податку поділяли на 4 групи. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо подальшого удосконалення адміністрування податків і зборів» № 5519-VI [8], введено п’яту та шосту групу платників єдиного податку.

Виходячи з норм ПКУ[4] наведемо основні положення, які визначають право перебування та діяльності на спрощеній системі оподаткування наведемо в рис. 1.

Як і дотепер, спрощена система оподаткування є добровільною. Разом з тим, принципово встановлено порядок обрання та сплати єдиного податку [9, c. 36].

Відповідно до змін, внесених до пп.298.1.4 ПКУ[4], суб’єкт господарю­вання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз впродовж календарного року.

Слід зазначити, що згідно нових правил платники єдиного податку не звільняються від сплати єдиного соціального внеску.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Рис. 1. Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування

Зміни до ПКУ значно розширили коло осіб (рис. 1), що мають право перейти на спрощену систему оподаткування, шляхом збільшення максимально дозволеної кількості найманих працівників та збільшення максимально дозволеного обсягу річного доходу для фізичних та юридичних осіб. Проте було обмежено види підприємницької діяльності, при здійсненні яких можна застосовувати спрощену систему оподаткування.

Зроблено ще одне спрощення, пов’язане з поданням заяви про перехід на єдиний податок – раніше в заяві обов’язково потрібно було зазначати обрані фізичною особою-підприємцем види господарської діяльності, а в разі здійснення виробництва – також види товару, що виробляються, то тепер відомості стосовно виду діяльності мають зазначати лише фізичні особи першої та другої груп, а інформація про вид товару стала взагалі непотрібною.

            Таким чином, нормами ПКУ[4] змінено статус єдиного податку та плати за торговий патент із кола загальнодержавних платежів на місцеві податки і збори, та запроваджена більша диференціація ставок зазначених платежів.

Отже,  зміни які відбуваються у нормативно-правовому забезпеченні спрощеної системи оподаткування містять позитивні аспекти. Однак, напрямки удосконалення правового регулювання єдиного податку мають базуватися на науковому підході, повинні врахувати наявні проблеми його застосування, соціально-економічну ситуацію в державі та досвід країн пострадянського простору, податкові системи яких є найбільш наближеними до української. Враховуючи те, що спрощена система оподаткування належить до спеціальних податкових режимів, напрямки її удосконалення слід визначати з врахуванням особливостей цього податкового режиму.

                                        

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1.                 Гривнак К. Спрощена система оподаткування для юридичних осіб [Текст] / Гривнак К. // Вісник податкової служби України. – 2012. - № 1. – С. 60-63.

2.                 Податкове право [Текст]: Навч.посіб. / Г.В.Бех, О.О.Дмитрик, Д.А.Кобиль­нік та ін.; За ред. проф. М.П. Кучерявенка. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 400с.

3.                 Податковий кодекс України: Закон України від 02.12.2010р. №2755-VI / [Електронний ресурс] – Режим доступу:

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2755-17

4.                 Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності / Закон України від 04.11.2011р. №4014-ІV / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4014-17

5.                 Про державну підтримку малого підприємництва: Закон України від 19.10.2000р. №2063 [втратив чинність] // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, №51-52, ст.447.

6.                 Про систему оподаткування [Текст]: Закон України від 25.06.1991р. №1251-ХІІ [втратив чинність] / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/ cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1251-12.

7.                 Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва: Указ Президента України [втратив чинність]  від 3.07.1998р. №727/98 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/727/98

8.                 Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо подальшого удосконалення адміністрування податків і зборів» № 5519-VI / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5519-17.