УДК 339.543:366.221(477) Економічні науки/2. Державне регулювання економіки

Студент Цикалюк Л.П.

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Науковий керівник:к.е.н., ст. викладач Борисюк О. В.

Митне оподаткування в Україні: вдосконалення та шляхи подолання проблем

Мито являє собою один з головних видів митних платежів і виступає у формі обов’язкового внеску, що стягується митними органами.

Мито – це вид митного платежу, що стягується з товарів, які переміщуються через митний кордон України, тобто ввіз/вивіз чи транзит, і який включається до ціни товарів та сплачується за рахунок кінцевого споживача.

Митне оподаткування в Україні потребує розвитку митного контролю, тобто реорганізації системи митних органів та вирішення проблем правового регулювання митного контролю, оскільки продовжують діяти застарілі нормативні акти, між чинними правовими актами існують істотні суперечності, що порушує системність митного та податкового законодавства, чимало нормативних актів виявляються неефективними. У цих умовах необхідно використати особливості міжнародно-правових стандартів, що дасть змогу застосувати досвід зарубіжних країн з урахуванням національних традицій, менталітету, наукових здобутків українських вчених-юристів у процесі справляння платежів при перетинанні митного кордону. [2].

Відсутність в Митному Кодексі України порядку справляння мита ставить під питання ефективність даного інституту. Закріплення на рівні закону механізму стягнення податків та інших зборів повинно сприяти прозорості митної системи та створення гарантій не тільки для держави, але і для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.[3].

Справляння мита в залежності від виду митного режиму дозволить надати перш за все гарантії для приватних суб’єктів через прозорість митного регулювання, а також сприятиме ефективній реалізації завдання митних органів по застосуванню митно-тарифних засобів регулювання. Взірцем порядку справляння мита можуть бути правові рішення митного права ЄС.[4]

Поставлені в преамбулі Митного Кодексу України завдання митного регулювання, а саме забезпечення захисту економічних інтересів України, захисту прав та інтересів суб’єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України неможливе без створення відповідних процедурних норм щодо застосування кожного з інститутів митного права.

Норми порядку справляння мита та інших податків за переміщення товарів через митний кодон повинні дістати своє закріплення на рівні закону. Закріплення процедур на рівні закону створить додаткові гарантії для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та держави. Важливим є прийняття закону на виконання положень Митного Кодексу України серед яких повинні знайти своє місце і норми щодо справляння митних платежів. [1]

На сьогодні залишається ряд суттєвих проблем, які впливають на стан митно-тарифного регулювання, зокрема:

- значна диференціація у розмірах ставок ввізного мита на однорідні товари;

- встановлення специфічних та комбінованих ставок ввізного мита без урахування специфіки поставок;

- наявність значної кількості пільг зі сплати ввізного мита;

- ігнорування галузевими міністерствами та відомствами основних принципів і підходів щодо підготовки законодавчих актів.

Cлід розширити межі співробітництва між Державною митною службою, Міністерством фінансів та Державною податковою адміністрацією, а саме створити єдину доступну обом цим структурам центральну базу даних, яка буде містити оперативні дані щодо виконання державного бюджету, зобов’язань платників податків перед державним бюджетом, податкову історію учасників зовнішньо-економічної діяльності, що уможливить і спростить контроль за сплатою податків та зборів як при перетині митного кордону, так і всередині країни, а також нормативно-правову базу законодавства.

Наступним перспективним напрямом роботи Державної митної служби є визначення та використання спрощеного порядку застосування процедур митного оформлення щодо деяких підприємств-резидентів. [2]

Отже, я пропоную внести зміни до чинного законодавства та передбачити:

– уніфікацію порядку справляння мита;

– посилення контролю органів державної влади над наданням митних пільг з метою уникнення безпідставного звільнення від оподаткування;

– створення чіткого механізму застосування спрощеного порядку проведення процедур митного оформлення та розширення прав митних органів;

– надання права Кабінету Міністрів встановлювати та змінювати ставки ввізного/вивізного мита та сприяти розширенню співпраці між органами, які займаються адмініструванням податків і контролюють цей процес;

– підвищення статусу Митно-тарифної ради шляхом формування її складу Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України на пропорційній основі та одночасною забороною схвалення будь-яких нормативно-правових актів з питань митно-тарифного регулювання без їх попереднього схвалення.

Література

1. Митний кодекс України (зі змінами та доповненнями - № 5406-VI від 02.10.2012). Відомості Верховної Ради України.

2. Чередниченко О.М. Непряме оподаткування у податковій системі України // Фінанси України – 2010- №11 – с. 98.

3. Закон України «Про систему оподаткування» (зі змінами та доповненнями). Відомості Верховної Ради України. – від 08.07.2010, ВВР, 2010, N 48, ст.564

4. Договір про заснування Європейської Спільноти від 21.03.1957 року // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності, 2003, 04, № 4,10.