Руденок Олена Олексіївна,

студентка гр. Бс-518 ВНЗ «Миколаївський політехнічний інститут», України

ДОСТАТНІСТЬ КАПІТАЛУ ЯК ФАКТОР СТАБІЛЬНОСТІ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ

Основою формування ресурсної бази банків та необхідною умовою її забезпечення є власний капітал, який є одним із найважливіших показників їх діяльності. Термін «достатність капіталу» відображає реальний розмір капіталу банку, який відповідає реальним економічним умовам і рівню концентрації реального сектора, а також характеризує загальний рівень надійності комерційного банку та його здатність уникати ризиків.

Достатній розмір власного капіталу, як відомо, створює своєрідний буфер, який дає змогу банкам залишатися платоспроможним та продовжувати свою діяльність, незважаючи на можливі ризики та несприятливі ситуації на ринку. З цього випливає, що «недокапіталізовані банки» піддаються значно більшим ризикам банкрутства у разі погіршення макроекономічних або інших умов у ринковій економіці. Водночас занадто капіталізований банк звичайно є низькоманевреним та неконкурентоздатним на ринку капіталу і кредитних ресурсів. Через це загальним критерієм при вирішенні питання про достатність власного капіталу банку є підтримання його величини на такому рівні, при якому забезпечувався б, з одного боку, максимальний прибуток, а з іншого – ліквідність банківської установи.

Подальшому зростанні капіталу банків сприяють:

– нестійкий характер економіки, що спонукає банки до значних ризиків, пов’язаних із прагненням мати стабільні прибутки;

– конкуренція між українськими банками, а також між українськими банками і банками-нерезидентами;

– збільшення обсягів угод з цінними паперами;

– залучення коштів зовнішніх інвесторів.

Для оцінки достатності власного капіталу банків необхідно, перш за все, проаналізувати сучасний стан капіталу, який є у розпорядженні банківських установ України. Як свідчать дані НБУ, власний капітал банків в Україні протягом 2012 року збільшився на 12,3 млрд. грн. і на 01.01.2013 р. становив 167,8 млрд. грн. Незначними є розміри власного капіталу відносно активів банків, співвідношення між ними на 01.01.2012 р. становило 0,147, а на 01.01.2013 р. – 0,133. Це свідчить про неадекватне нарощування комерційними банками активів і пріоритетність для них прибутків перед безпекою та стабільністю діяльності. Особливістю банків України є висока питома вaга статутного капіталу у структурі власного капіталу, частка якого станом на 01.01.2012 р. становила 110 %, та 103 % на відповідну дату 2013 року. Збільшення як суми, так і частки статутного капіталу бaнків упродовж аналізованого періоду підтверджує намагання банків підвищити рівень капіталізації саме за рахунок нарощення цієї складової власного капіталу.

Капітал банку є регулятором його діяльності. Це дозволяє державі в особі НБУ встановлювати норми економічної поведінки, які оберігають банк від фінансової нестійкості та надмірних ризиків. Аналізуючи стан капіталу, насамперед необхідно визначити відповідність його розміру вимогам Національного банку України. Відповідно до Інструкції НБУ «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні» мінімальний розмір регулятивного капіталу банку (Н1) має становити 120 млн. грн. В банківській системі України спостерігається збільшення регулятивного капіталу банків, на кінець 2012 року значення цього показника становить 178,9 млрд. грн.

Наступним нормативним показником є норматив адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (Н2). Він відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов'язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Нормативне значення нормативу Н2 діючих банків має бути не меншим, ніж 10%. Значення цього показника для українських банків на 01.01.13 р. склало 18,6 %.

Третім нормативом є (коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3), який відображає розмір регулятивного капіталу, необхідний для здійснення банком активних операцій. Нормативне значення Н3 має бути не меншим, ніж 9 % Значення цього показника для українських банків на 01.01.13 р. склало 14,96 %.

Головною метою встановлення цих нормативів стала необхідність запобігання надмірному перекладенню банками кредитного ризику та ризиків неповернення банківських активів на кредиторів і вкладників та визначення спроможності банку захистити кредиторів і вкладників від непередбачуваних збитків, яких банк може зазнати у процесі своєї діяльності під впливом ризиків.

Проблемними питаннями використання цих нормативів є:

1) розробляючи порядок розрахунку власного капіталу банків, НБУ виходить із цілей органу, що здійснює нагляд і контроль за банківською діяльністю;

2) постійна зміна та вдосконалення способів розрахунку нормативів власного капіталу утруднює порівнянність за здійснення аналізу фінансового стану банку. У разі зміни правил розрахунку власного капіталу слід забезпечити порівнянність його величини через перерахування даних минулих звітних періодів за новими правилами;

3) допускається включення до складу власного капіталу деяких видів боргових зобов'язань і резервів на покриття збитків. Це може призвести до спотворення результатів аналізу діяльності банку.

Підсумовуючи, можемо зазначити, що зростання капіталізації — головна передумова широкомасштабної участі українських банків у соціально-економічному розвитку країни. Підвищення рівня капіталізації вітчизняних банків посилить їх конкурентоспроможність на світовому фінансовому ринку і забезпечить стабільність та надійність усієї економіки України на шляху інтеграції у світове господарство. Разом з цим, реальна оцінка достатності капіталу банку одночасно із зростанням капіталізації дозволить підвищити привабливість кредитних організацій для вкладників і кредиторів, розширити їх ресурсну базу, поліпшить інвестиційний клімат у державі.