УДК 339.187.44 Економічні науки/2. Фінанси і банківська справа

Студентка Семерей Р. В.

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Науковий керівник: к.е.н., ст. викладач Борисюк О. В.

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Франчайзинг як ефективний метод ведення бізнесу

Протягом останніх десятиліть у країнах із розвиненою ринковою економікою значного поширення на національному рівні та у міжнародних економічних і правових відносинах набув продаж товарів, послуг і технологій на умовах франчайзингу. Сьогодні Україна має ринок дуже динамічний, де франчайзинг стає дедалі популярнішим. З'являються бізнес-рішення, до яких можна долучитися, з відносно невеликим обсягом інвестицій – наприклад, у секторі послуг для індивідуальних клієнтів, що є надзвичайно ефективним способом набуття досвіду ведення власного бізнесу, особливо для підприємців-початківців.

Проблемами розвитку франчайзингових відносин в Україні займаються такі науковці: Г. А. Андрощук, А. А. Бревнова, З. С. Варналій, О. Ю. Карягіна, Н. О. Ковальчук, О. С. Короп, В. І. Ляшенко, Г. Б. Муніна, А. М. Ногачевський, Н. М. Широбокова, В. В. Шкромада, Г. В. Цірат та інші.

Франчайзинг (від фр. franchissage – пільга, привілей) – це форма співпраці між юридично та фінансово незалежними сторонами (компаніями та/або фізичними особами), в рамках якої одна сторона (франчайзер), що володіє успішним бізнесом, відомою торговою маркою, ноу-хау, комерційними таємницями, репутацією та іншими нематеріальними активами, дозволяє іншій стороні (франчайзі) користуватися цією системою протягом встановленого терміну на обмеженій території і на визначених умовах.

В Україні на ринку франчайзингу найприбутковішими є компанії, які розвивають іноземні франшизи. За критеріями розвитку та грошовими оборотами лідерами ринку франчайзингу є компанії, що представляють західні товари та послуги, такі як "Coca Cola", "Pepsi", "Carlsberg", "Lukoil", "Empik", "McDonald’s", "InBev", "Ліга Інвест", "Дельта Спорт". До десятки найприбутковіших лідерів ввійшла також одна українська компанія-франчайзер – "Система швидкого харчування" (FFS). Цей факт вказує на те, що українські компанії в майбутньому можуть стати конкурентами іноземним франшизам.

Виділяють три види франчайзингу:

1. Торговий (товарний) франчайзинг – це франчайзинг у сфері торгівлі на продаж готового товару

2. Виробничий франчайзинг – це франчайзинг на виробництво товарів. Класичний приклад – виробництво безалкогольних напоїв з використанням концентратів та технологій відомої компанії "Coca Cola".

3. Франчайзинг "бізнес-формату". Франчайзер передає ліцензію фізичним чи юридичним особам на право відкриття мережі закладів (або магазинів) для продажу товарів та послуг під іменем франчайзера. Класичний приклад – готельно-ресторанний бізнес [2,64].

Згідно статистичних даних Міжнародної асоціації франчайзингу, середня рентабельність інвестицій за перші 10 років роботи для звичайних незалежних підприємств складає біля 300 %. Для компаній, які працюють в межах франшизи – 600 %. З усіх створюваних у світі незалежних компаній на протязі трьох років в середньому біля 90 % закінчують своє існування, в той час як для франчайзингових компаній частка банкрутів в перші три роки складає менше 10 %. В цілому, за останні п’ять років у світі менше 8 % франчайзингових підприємств показали себе нежиттєздатними [1].

Як правило, договір франчайзингу передбачає надання дозволу на використання товарного знака у комплексі з передачею комерційних і промислових секретів. Таким чином, з погляду договірних відносин франчайзер – це компанія, яка надає ліцензію на використання свого товарного знака та ноу-хау, а франчайзі – це компанія, яка отримує допомогу в організації ведення бізнесу і сплачує франчайзеру сервісну плату (роялті) за користування цим товарним знаком, ноу-хау та комерційним досвідом франчайзера, для чого сторони обирають одну з трьох схем:

1) одноразовий паушальний внесок (lump sum) на початок дії договору (або на іншу дату);

2) регулярні (протягом дії договору) платежі-роялті за фіксованою ставкою або як певний відсоток від змінної торгової виручки франчайзі (тобто роялті можуть бути або фіксованими або змінними);

3) один певний платіж на початку дії контракту (нібито за підключення до фірмової мережі франчайзера) плюс регулярний потік роялті до закінчення його терміну.

Загалом предметом договору франчайзингу є продаж франшизи (франчайзингового пакета), під якою розуміють повну бізнес-систему, складовими якої є торгові знаки, ноу-хау, навчання персоналу та консалтинг. На практиці винагороду франчайзеру визначають у відсотках від загальної суми продажів, яку розраховують на підставі звітів франчайзі.

Отже, організація підприємства на умовах франшизи значно знижує підприємницький ризик, тому що у такому разі відбувається використання вже напрацьованого бізнесу, який довів свою ефективність. Франчайзинг має низку переваг, які дають змогу знизити операційні витрати та підвищити ефективність виробничої діяльності, що особливо важливо для України в сучасних умовах.

Література

1. Міжнародна асоціація франчайзингу [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.franchise.org/

2. Данніков О. В. Проблеми побудови та функціонування франчайзингових систем в Україні / О. В. Данніков // Маркетинг в Україні. – № 5. – 2008. – С. 62-69.